Нагірний Карабах: як Росія грає на протистоянні Азербайджану та Вірменії?

Нагірний Карабах – перший військовий конфлікт на пострадянському просторі, який дав початок й іншим, наголошують фахівці. І додають, Росія активно використовує протистояння Вірменії та Азербайджану, щоб просувати свої інтереси на Південному Кавказі. Чи є в цьому схожість з Донбасом і чому переговори, майданчиком для яких також є Мінськ, не принесли мир в регіон? Розбиралися журналісти спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії».

Військовий конфлікт між Вірменією і Азербайджаном триває вже понад 30 років. Регіон, значна частина жителів якого вірмени, в радянські часи входив до Азербайджанської РСР. В кінці 1980-х провірменські сили за підтримки Єревану взяли Нагірний Карабах під контроль. Нагірний Карабах є міжнародно визнаною частиною Азербайджану, але контролюється вірменськими сепаратистами.

Етнічні та релігійні коріння конфлікту – не в розвалі СРСР, а в далекому історичному минулому. Хоча порівняння з Донбасом некоректне, але якщо подивитися на Нагірний Карабах з точки зору сучасного впливу Росії, то деяку схожість простежити можна, зауважують експерти. А ще майданчиком для переговорного процесу, як і в випадку з Донбасом, став Мінськ.

Співголовами мінської групи щодо Нагірного Карабаху стали Росія, Франція і США. Угода про припинення вогню була підписана в 1994-му. Але за всі ці роки переговорів остаточного вирішення конфлікту так і не знайшли, тому час від часу військові сутички розпалюються заново.

Місце військового протистояння між Вірменією і Азербайджаном

«Три найщасливіших туристи приїжджають в Баку, їх тут приймає президент, міністр закордонних справ, міністр оборони. Сідають в літак, після обіду в Єревані п’ють вірменський коньяк, нібито щось обговорюють, відвідують окуповані території, не доїжджаючи один до Франції, інший до Америки, вже з Москви лунає заява співголови мінської групи ОБСЄ – ми відвідали і провели успішні переговори. Ну ви розумієте – близько 30 років ці базіки тільки і займаються тим, що тягнуть цю гуму», – розповідає військовий експерт з Азербайджану Узеїр Джафаров.

За словами аналітиків, попри те, що у переговорній групі щодо Нагірного Карабаху присутні США і Франція, головним «героєм» у Мінську залишається Москва.

«Незважаючи на те, що в мінській групі ОБСЄ щодо Карабаху присутній Париж і Вашингтон, крім Москви, Москва де-факто, де-факто підкреслюю, залишається єдиним, якщо це можна сказати, «арбітром», «модератором» цього протистояння. Що засвідчила, наприклад, остання ескалація, мінська група ОБСЄ – вона просто самоусунулася від процесу, вона кудись зникла, взагалі не було ніяких заяв», – зауважує керівник Південнокавказької філії українського Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Володимир Копчак.

«Ми очікували більшого від Росії» – Григорян

Останнє загострення в липні 2020 року спалахнуло не в Нагірному Карабасі, а в трьохстах кілометрах на північ, в районі міст Тавуш (Вірменія) і Товуз (Азербайджан). По обидва боки – загиблі і поранені та взаємні звинувачення.

В азербайджанському селі Дондар Гущу жінка оглядає пошкодження її будинку, заподіяні вірменським снарядом

«Ми очікували більшого від Росії, тому що у нас союзницькі відносини з Росією, і двосторонні, і ми в договорі колективної безпеки. Вірменія очікувала більш предметної підтримки. Але в будь-якому випадку Росія...я б сказав так, позиція була нейтральною», – розповідає директор аналітичного центру з глобалізації і регіонального співробітництва у Вірменії Степан Григорян.

«Для Азербайджану саме відсутність прямої підтримки інформаційної з боку Москви – це вже великий інформаційний успіх. Я б на місці Баку тут не тішився, бо тут йдеться про логіку інформаційного тиску, супутньої логіці інформаційного тиску на адміністрацію Ніколи Пашиняна (чинний прем’єр-міністр Вірменії – ред.). Я, наприклад, в доступному для огляду майбутньому допускаю, що Кремль може «відмовитися» від Ніколи Пашиняна, але це не означає, що він автоматично відмовиться від Вірменії як від свого форпосту на Південному Кавказі і не тільки», – зауважує керівник Південнокавказької філії українського Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Володимир Копчак.

Джафаров: «Яка держава, що поважає себе, буде сидіти за одним столом з сепаратистами»?

Відносини чинного прем’єр-міністра Вірменії Ніколи Пашиняна з Кремлем – окрема розмова. Володимир Копчак, наприклад, каже про розбіжності в питанні ціни на російський газ і боротьбі Ніколи Пашиняна з корупційними схемами російського бізнесу в Вірменії. Але це не означає, що в майбутньому Єреван не буде спиратися на підтримку Москви, додає він.

Президент Росії Володимир Путін і прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян (зліва направо) під час зустрічі перед початком засідання Вищої Євразійської економічної ради у Єревані, 1 жовтня 2019 рік

«Що Вірменія каже: Азербайджане, погоджуйтесь, щоб у переговорному процесі був Нагірний Карабах, і вирішуйте, в тому числі, з ним ці проблеми, чому ви ігноруєте права, чому, Азербайджане, ви поважаєте право азербайджанців мати свою державу, але не поважаєте право людей, що живуть в Нагірному Карабасі, на самовизначення. Тобто тут рішення тільки може бути, якщо Нагірний Карабах увійде в переговорний процес», – наголошує директор аналітичного центру з глобалізації і регіонального співробітництва у Вірменії Степан Григорян.

«Яка держава, що поважає себе, буде сидіти за одним столом з сепаратистами, людьми, які не підкоряються законам Азербайджану, або сепаратистами, які на Донбасі чи в Луганську, які будуть диктувати свої умови?» – заперечує військовий експерт з Азербайджану Узеїр Джафаров.

Бої на кордоні Вірменії та Азербайджану: руйнівні наслідки обстрілів (фоторепортаж)

Чим може закінчитися протистояння? Версії

В Азербайджані багато хто розраховує на військове вирішення конфлікту і на протистояння з Вірменією, так би мовити, сам-на-сам. Водночас Кремль, на думку Володимира Копчака, зараз просуває план, згідно з яким Вірменія повертає частину територій Азербайджану, Баку натомість обіцяє якийсь статус Нагірному Карабаху. Варіант невигідний обом країнам.

«Москва активізувала процес, що в результаті, скажімо так, відходу Азербайджану рада районів з нинішнього складу невизнаної «Нагірно-Карабаської республіки», неважливо яким способом, мирним чи в результаті ескалації військовим шляхом, – на новій лінії розмежування має бути присутня миротворча місія. Зрозуміло, що, за логікою Кремля, це повинні бути російські миротворці, і при реалізації такого сценарію ми отримуємо де-факто нову військову базу збройних сил Російської Федерації. І що важливо – вона буде на території Азербайджану», – зауважує керівник Південнокавказької філії українського Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Володимир Копчак.

Військовий конфлікт Вірменії та Азербайджану: чому стріляють в Товузі?

Реакцією України на останнє загострення між країнами стала підтримка Києвом Баку, що багато хто називає логічним. Тому що після анексії Криму Єреван на різноманітних міжнародних майданчиках підтримує Москву. У Вірменії українське посольство навіть облили борщем на знак протесту.

Чи знають вірмени про конфлікт в Україні та роль Росії у війні на Донбасі? «Донбас Реалії» поцікавились у них і от що почули:

«Донбас – це проблема між Росією і Україною. Звідси важко давати аналіз їхнього протистояння. У кожної сторони є своя думка з приводу питання».

Житель Вірменії

«Чесно кажучи, довгий час я не стежу. Але я знаю, що в будь-якому випадку без миру ніколи нічого не буває».

«Мені здається, що Росія грає роль всюди. Оскільки вона є наддержавою, вона всюди грає роль, і від неї залежить дуже багато чого».

Москва, всі ці роки маніпулюючи питаннями Карабаху, каже Володимир Копчак, сформувала вплив як на Єреван, так і Баку. І в цьому, мабуть, головна схожість з Україною – використовуючи конфлікт, Кремль намагається залишити Київ в орбіті своїх інтересів, зауважують аналітики.

ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»: