ЗАПОРІЖЖЯ – Ротно-тактична група «Степові вовки», яка складається із добровольців, пройшла від початку повномасштабної війни шлях від піхоти до артилерії . Воює підрозділ на Запорізькому напрямку. І при цьому використовує міні- «Градів». Що це таке та наскільки вони ефективні?
Радіо Свобода провело день із «Степовими вовками» і дізналося про мотивацію бійців та те чим вони займаються.
«У степових хижаків свої зайці», – кажуть бійці.
«Санітари посадок», – сміються вони, уважно відстежуючи стрім аеророзвідки у пошуках «дичини».
Хто такі «Степові вовки»?
Усі бійці ротно-тактичної групи «Степові вовки» – добровольці.
Добровольчий підрозділ утворився на початку повномасштабного вторгнення РФ до України. Серед засновників – «учасники АТО», ветерани бойових дій на Донбасі.
Командир підрозділу на позивний «Дід» – колишній боєць добровольчого батальйону «Донбас». Брав участь у боях за Іловайськ у 2014 року, де отримав поранення, після яких був демобілізований.
Каже: «За віком мене нікуди не беруть, але це не забороняє мені воювати».
Схожа історія в бійця на позивний «Волчара» – ходив у військкомат та отримав відмову. Теж ветеран війни на Донбасі.
«Я пробував до військкомату, але мені сказали: ваша справа списана, ви в архіві, ми не можемо взяти інваліда. Я на фронті ще з 14 року. Нашого командира «Діда» я знаю із 15 року. Я в 20-му був списаний по пораненню – отримав інвалідність в АТО. І коли почалося вторгнення повномасштабне, я зразу – до нашого командира. Я родом сам із західної України, але в мене рідні в Запоріжжі, тому звісно я захищаю рідне місто»
«Волчара» під час бойового виїзду підрозділу наводить установку міні-«Граду»
Із цивільних – добровільно на війну
Є в підрозділі і ті, хто не мав бойового досвіду до початку повномасштабної війни Росії проти України.
Боєць із позивним «Карась» працював закордоном в ЄС і навіть планував забрати туди на постійне проживання свою родину, яка мешкала в Запоріжжі.
Але вже на самому початку вторгнення буквально з одним наплічником повернуся додому з закордону. Не маючи бойового досвіду, намагався мобілізуватися до ЗСУ, і паралельно як сотні запорожців волонтерив, допомагаючи військовим. Аж поки не познайомився зі «Степовими вовками» і не приєднався до підрозділу.
«Карась» (л.) з побратимами йдуть заряджати установку міні-«Граду»
Побратими «Студент» та «Панас» – будівельники. «Студент» прийшов лише нещодавно до «Степових вовків» – 1.5 місяці тому. Пояснює, чому обрав цей підрозділ.
«Я вирішив піти сюди, бо цих людей я знаю. Тобто я впевнений на них 100% тільки тому. Знаю, що на кожного можна покластись. Є люди, яких я знаю дуже багато років.
Вирішив піти сюди, бо цих людей я знаю
Попереду був «Панас». Це мій напарник. Вже 12 років разом працюємо. Я подзвонив, сказав, що хочу, і він мене познайомив з командиром, і ось так я приєднався. Як людина нова, роблю ту роботу, якою я займався у цивільному житті. Я будівельник такого широкого профілю, то зараз я займаюсь більш технічним питанням»
«Студент» (л.) та «Панас» (п.) перебирають старі трофейні снаряди
Напарник «Студента» пригадує, якими були для нього перші дні повномасштабного вторгнення РФ до України, коли регіон, де живе, практично одразу опинився в епіцентрі бойових дій.
Пішли у військкомат, але там була така черга…
«24 лютого ми з моїми однокласниками зібрались у гаражі, і щось думали, чим будемо займатися. Пішли у військкомат, але там була така черга… Тоді був дуже великий наплив, дуже багато було людей, тому не стали чекати, було видно, що це надовго. Вже щось хотілося робити. Трохи займався волонтерством, аж поки не прийшов сюди.
Для мене це сім’я. Я в сім’ї один чоловік, а в мене 8 жінок в родині – племінниці, донька, мама, жінка, тому хто як ні я піду їх обороняти»
А ось іншого бійця підрозділу, «Пецу», початок повномасштабної війни застав в Кам’янському на Запоріжжі, де нині пролягає лінія фронту. І вже 3 березня 2022 року він приєднався до добровольчого підрозділу.
«Пеца» поряд з установкою міні-«Граду»
«Окрім того, що в живу в Запоріжжі, у нас з дружиною будинок і господарство було в Кам’янському. Займався сільським господарство, хату добудовував, але так, як все почалося – то зруйнували, розбомбили будинок. Коли все трапилось, і ворог заходив, то я туди і на розвідку їздив. Саме перші уламки там отримав»
«Пеца» розповідає, як пішов воювати добровольцем.
По віку мене не брали, бо мені 60 років
«Ходив до військкомату, але по віку мене не брали, бо мені 60 років.
Так як я вів здоровий образ життя, колишній професійний спортсмен, то воювати здоров’я в мене вистачає, а бажання дуже велике було»
Як і нащо «полюють» «Степові вовки»?
Від початку повномасштабної війни «Степові вовки» пройшли шлях від піхоти до мобільної артилерії, що працює міні-«Градами».
Першими в підрозділі з’явилися АГС і трофейні російські міномети, а згодом виникла ідея зібрати на основі також російських трофейних установку міні-«Граду» на пікапі.
Таку установку для підрозділу створили волонтери.
Отож, нині воюють за допомогою такої зброї, яка дозволяє точково завдавати удари по російських військових військових цілях.
«Точніше, ніж звичайний «Град», – каже командир підрозділу «Дід», – Чим частіше стріляємо – тим частіше влучаємо. Все дуже просто»
Які цілі пріоритетні? Питаю у «Степових вовків».
Група бійців, як раз, зібралась навколо столу на базі підрозділу.
Уважно відділяються стріми аеророзвідки на ноутбуках та планштах.
Олександр (л.) з побратимами шукає цілі для ураження
Відповідає боєць на ім’я Олександр.
– Відслідковуємо цілі. Теж собі підмічаємо, щоб далі можна було відпрацювати, або передати інформацію другим підрозділам.
– Яка ціль для вас найбажаніша?
– Хотілось би більше техніки. Жива сила – це те ж чудово.
– А що вже такого вдалося «вполювати»?
– Є у нас таке підтвердження, що ми відпрацювали по двох «Сонцепьоках». Була техніка у нас. Це танк в районі Василівки. Піхота у нас була. Окрім піхоти теж «літуни» їхні. Антени, відеоспостереження точки.
– «Сонцепьок» це ...
– Це їхня така зброя на подобі танку. Теж така РСЗВ, калібр 220. Дистанція коротенька, на яку вона працює, але дуже потужна зброя їхня. Шкоди багато приносить.
Нарадувалися авжеж. Хотілось би ще і побільше.
Підрозділ готується до бойової роботи
«Ми по степах працюємо – тому воно і «Степові вовки». Рвемо ворога. З степів і працюємо. У хижаків степових свої зайці», – кажуть з усмішкою, перебиваючи один одного, напарники «Пеца» та «Волчара».
Пошук «дичини» у «Степових вовків» може займати не один день. Але підрозділ не лише сам підшуковує цілі для ураження, а й співпрацює з іншими підрозділами, передаючи їм інформацію про російську військову техніку та живу силу, яку помітили і яка потрапляє в досяжність інших українських підрозділів.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Вогневий шквал» зі Швеції: артилеристи ЗСУ розповіли про особливості САУ «Арчер» ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Будемо стояти до смерті»: українські солдати захищають свої позиції попри нестачу боєприпасів ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: The Economist проаналізував можливі ризики зміни головнокомандувача ЗСУ