Залишитися чи виїхати: важкий вибір батьків через рік після звільнення Херсону (фотогалерея)
Захисний паркан від обстрілів оточує дитячий майданчик у Херсоні.
Херсон розташований на контрольованому владою України західному березі Дніпра, який де-факто є лінією фронту. У міру загострення бойових дій з обох сторін батьки стикаються з важким рішенням: чи всією сім’єю сміливо витримати невпинні російські обстріли, чи відвезти своїх дітей у безпечне місце
На безлюдній вулиці у Херсоні збираються бродячі собаки.
Місто було звільнено від російських військ 11 листопада 2022 року після майже восьми місяців окупації. Рік по тому Херсон стикається зі щоденними атаками з боку російських військ. Побоюючись за дітей, місцева влада розробила програму тимчасового переселення дітей до табору відпочинку в горах на заході України
Діти збираються перед евакуацією, Херсон, 30 жовтня 2023 року.
Надія Кондраткова, мати двох доньок, яка вперше розлучається зі своїми дітьми, тремтіла від страху, а її очі наповнилися слізьми.
«Їм потрібно відпочити подалі від вибухів і сирен», – пояснила Кондраткова своє рішення відправити своїх доньок з Херсону. «Вони виснажені – каже вона. – Вони вже не можуть спати і кричать ночами»
Під звуки віддалених вибухів діти чекають в евакуаційному автобусі перед відправленням.
«Наше завдання – доставити дітей у безпечне місце на кілька місяців, – зазначає херсонський чиновник Антон Єфанов. – Ми відчуваємо, що стає все більш небезпечно, тому що обстрілів стає все більше»
11-річний Борис сидить сам у маленькій кімнаті в центрі прийому біженців у Миколаєві, в якому проживає його родина.
Влада України заявляє, що понад 500 дітей було вбито з моменту масштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року, що стало похмурою віхою війни, яка загалом триває від лютого 2014 року
Ікони родини прикрашають кімнату, де вони живуть у центрі прийому біженців.
Поки одні родини тікають з Херсону, інші вирішили залишитися
Дівчинка запускає повітряного змія з бабусею під сонячними променями під вечір у Херсоні, 29 жовтня 2023 року
Володимир наносить гелловінський макіяж на обличчя своєї 11-річної доньки Дарії.
«Зараз важко бути батьками. Важко пояснити дитині, що відбувається, не травмувавши її. Ми кажемо їм бути обережнішими, слухати сирени».
Вони з дружиною намагаються виводити дітей на дитячі майданчики «до сирен», за словами Володимира, «щоб вони не забували, що є тепло, веселощі, щастя, а не тільки трагедія і смерть»
Марина допомагає своїй доньці Анні, 6 років, одягатися на Гелловін, а її чоловік Володимир спостерігає, як їхня донька Дарія бігає в чорній накидці, співаючи: «Я смерть, я ховаюся в тіні».
«Ми святкуємо Гелловін, щоб забути війну», – сказав Володимир, усміхаючись сонячному світлу
43-річний Геннадій Грицков сидить поруч зі своєю матір’ю Любов’ю Ситниковою в центрі для біженців. Любов показує на телефоні фото свого 6-річного онука Назара, який загинув минулого місяця під час російського обстрілу в Херсонській області. Також постраждав її 13-річний онук. Зараз вони живуть на місці колишнього інтернату в Миколаєві.
«Того дня ми мали святкувати день народження мого сина. Мій онук сказав мені, що хоче піти до школи, що він хоче навчитися писати. Йому так і не вдалося піти», – сказала Любов зі сльозами на очах