Офіційно вже місто Шептицький замість Червоноград. Реакція мешканців – різна

ШЕПТИЦЬКИЙ – Нещодавно Верховна Рада ухвалила рішення про дерусифікацію назв 327 населених пунктів. У цьому списку місто Червоноград у Львівській області. Цю радянську назву змінено на Шептицький. Відповідно, і Шептицький район. Голова Верховної Ради підписав ухвалену Постанову про перейменування 327 населених пунктів.

Однак зміна назви Червоноград на Шептицький викликала неоднозначне ставлення серед мешканців і навіть збурення. Але Постанова Верховної Ради вже набула чинності.

Як це місто і місцевість пов’язані з митрополитом УГКЦ, видатним духовним лідером ХХ століття Андреєм Шептицьким? Яким є ставлення мешканців до нової назви міста?

Радіо Свобода опитало близько 20 людей на вулицях міста Шептицький, як вони сприймають цю нову назву.

– Ми сприйняли дуже гарно. Тому що в 1951 році Москва вкрала нам назву міста Кристинопіль. Історія – то пам'ять, а пам’ять – то знання. Краще було б назвати місто Кристинопіль-Шептицький. Але далі назва міста Червоноград не могла бути, тому що Червоний град, як Ленінград, за цим зразком.

– По собі не відчув, що змінилось чи не змінилось щось. Наскільки я знаю, що документи переробляти не треба, всі діючі документи лишаються. Я розумію, що декомунізація, але можна після війни робити. Але мені все одно: Шептицький – значить буде Шептицький.

– Негативно. Було опитування в місті і люди були проти. А чого перейменували? Не зважали на думку людей. Всі мої знайомі проти Шептицький. Я була за те, щоб лишили Червоноград або Христинопіль, але не Шептицький. Що ми можемо зробити?

– Мені, в принципі, немає різниці Кристинопіль чи Шептицький. Так і так подобається.

– Треба було одразу проголосувати нормально, щоб такого не було. Таки дали людям шанс. Але ним скористалися? Не дуже. Те, що є.

– Мені нема різниці. Краще Червоноград. Але яка різниця. Подивимося. Нехай, як буде так буде. І та назва добра, і та. Нам не заважає.

– Ніхто нас не питав. Вони самі зробили, влада сама. Ми хотіли Червоноград, а не Шептицький. Ми знаємо, що Шептицький був великий патріарх, дуже релігійна людина. Але ми хотіли Червоноград.

– Червоноград є в українській мові – Червоний і град. Я не вважаю, що то незрозуміла назва. А Шептицький? Ще розумію Кристинопіль був колись. А до чого тут Шептицький? Він був у нас? Щось зробив?

– А ви голосували?

– Ні, мене не було у місті.

Це лише деякі з відповідей мешканців, але вони показують загальне ставлення людей до перейменування. Спілкувались з людьми і біля Василіянського монастиря, але з ним не пов’язували митрополита Андрея Шептицького. Мало хто знає історію свого міста.

Місто Шептицький

Місцями митрополита Шептицького

Але місто має свою історію, пов’язану з іменем митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького, яка стане ще цікавою екскурсійною родзинкою. До слова, є і вулиця Шептицького.

Василіянський монастир святого Юрія є духовною, історичною, архітектурною окрасою міста з новою назвою Шептицький. А його історія почалась від власника тодішнього міста Кристонопіль Франциска Потоцького. Він у 1762 році ініціював заснування у місті дому для місіонерів Чину святого Василія Великого і почав будівництво Василіянського монастиря і монастирської церкви. Сюди монахи переїхали з села Волсвин. Але у 1768 році пожежа пошкодила дах церкви і з 1771 до 1775 років тривало будівництво нового храму і монастиря, які збереглись донині.

Василіянський монастир

Тоді Кристинопільський монастир мав великий вплив, як загалом на церковне життя, так і громаду, розвиток цієї місцевості, освіту. Але згодом почався період занепаду Василіянського чину, допоки папа Лев ХІІІ у 1882 році не запровадив реформу монашого чину. Все було просто – знайти високоосвічених, духовно сильних монахів, які б стали прикладом для тих, хто має намір стати ченчем.

Митрополит Андрей Шептицький

У цей час майбутньому митрополитові Андрею Шептицькому, Романові, було 17 років. Але він вже знав, що його покликання – служити Богові.

24 березня 1888 року Софія Фредро-Шептицька з трьома синами, в тому числі і Романом, мала авдієнцію у папи Лева ХІІІ і понтифік розповів про реформу.

Софія Фредро-Шептицька і митрополит Андрей Шептицький

Це було останньою краплею у рішенні молодого Романа Шептицького. Вже 29 червня 1888 року він приїхав у Добромильський монастир, що на Львівщині, склав свої перші обіти 13 вересня того ж року і прийняв ім’я Андрей. А вічні обіти вже склав у тодішньому Кристинополі.

Монастирські коридори, якими ходив митрополит Шептицький

Але цю історію ніхто не розповість на вулицях міста. Та й взагалі мешканці не розуміють, що спільного митрополит Андрей має з їхнім містом.

Хоча в музеї історії релігії, що розташовується у палаці Потоцьких, є чимало експонатів, присвячених митрополитові Шептицькому і, зокрема, про його перебування в Кристинополі.

«У 1892 році брат Андрей приїжджає до Кристонополя. 13 серпня пише акти зречення і 14 серпня – заяви до вічної професії. Складає вічні обіти у монастирській церкві. Що цікаво, що ці заяви написані латинською і церковнослов’янською мовами. От коли він пише церковнослов’янською мовою, то назва міста Христинопіль, а коли латинською – Кристинопіль. Бо на той час це була польська держава. Після складання вічних обітниць для гостей, які були присутні, у палаці, який тоді належав графам Вишневським, зробили прийом.

А через 5 років отець Андрей Шептицький знову приїжджає до Кристинополя, бо місцеві монахи проводили місію проти пияцтва. Це було 5 і 6 червня 1897 року.

Вже у 1898-му Андрей Шептицький приїжджає до Кристонополя, як професор морального і догматичного богослов’я. І тут служить у 1898–1899 роках. Цей період період був дуже насичений. Він брав активну участь у житті монастиря. Це була дуже освічена людина і, звісно, Андрей Шептицький мав великий вплив на братів. Андрея Шептицького бачила вся парафія Кристинополя, бо він виголошував проповіді під час служби. Заклав у Кристинополі устав монахів студитів», – розповідає директорка музею історії релігії у Шептицькому Галина Гриник.

Монастирська бібліотека Василіянського монастиря

Тоді професор, отець Андрей Шептицький любив зі своїми учнями прогулюватись від монастиря до парку, який огортав довкола палац. Приїздив вже у Кристинопіль, як був главою Української греко-католицької церкви (УГКЦ).

Палац Потоцьких

Палац Потоцьких потребує реставрації

Радянська влада принесла руйнування

Василіянський монастир діяв до 1947 року. Тоді останні монахи виїхали у Варшаву. Але вже було зрозуміло, що ця місцевість увійде до складу СРСР, згідно з міждержавною угодою між ПНР і СРСР.

«Вже відбулася евакуація українців на терени Радянського Союзу у 1946 році. Єврейське населення залишило місто ще на початку Другої світової війни, у вересні 1939 року, тому що тут були німецькі війська, адже це була територія Польщі. В 1951 році виселяли польське населення у Польщу. Радянська влада утворила Забузький район», – каже Галина Гриник.

Міждержавний договір 1951 року між СРСР і ПНР

І одразу ж у 1951 році радянська влада перейменувала Кристинопіль (цю історичну назву польський шляхтич Фелікс-Казимир Потоцький обрав на честь своєї дружини Кристини Любомирської) на ідеологічну – Червоноград.

Місто почало розвиватись як шахтарське. Місцевого населення практично не залишилось. А заселяли місто людьми з різних регіонів СРСР, зокрема Росії та Донбасу.

Ринкова площа Кристинополя, 1915 рік

Таким місто зробив СРСР

Склад населення повністю змінився, як і його атмосфера, а російська мова ставала все голоснішою. Давню назву Кристинопіль та історію міста пам’ятали хіба що поодинокі старожили.

Листівка Кристинополя, до 1939 року

Незалежність і спроби перейменування

Втім, активні події 1989-го початку 1990-х років принесли зміни і в Червоноград. У 1990 році в місті демонтували пам’ятник Леніну, якраз тривали шахтарські протести. Із бронзи вилили пам’ятник Шевченкові, який встановили на центральній площі. А на місці постаменту Леніна нині – великий хрест.

У 1994 році були спроби перейменувати Червоноград і навіть провели референдум. Окрім Христинопіль ще була пропозиція Кристинопіль. Історична назва мала всі шанси повернутись. Але тодішні нардепи не могли порозумітись. А громада не була наполегливою щодо зміни назви міста.

Повернулись до питання дерусифікації назви міста Червоноград у 2023 році. Мешканці мали право голосу, але не скористались ним активно. Адже згідно з законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», торік почалося обговорення нової назви.

На громадських слуханнях люди підтримали назву Червоноград, хоч їм пояснили, що така пропозиція не пройде. Адже є закон про дерусифікацію і, згідно з ним, Український інститут національної пам’яті (УІНП) вніс у список на перейменування Червоноград. Тому залишити назву буде незаконно. Але на це не зневажали і стара назва була на голосуванні на громадських слуханнях і в онлайн голосуванні. Там з’явилась ще одна назва Шептицький, яку запропонувала приватна особа у місті.

За те, щоб нічого не змінювати, проголосувала більшість. Але загалом із 65 тисяч мешканців участь у цьому голосуванні взяли менше від 3 тисяч осіб.

Один із активних громадян, хто підтримував позицію, щоб залишити стару назву Червоноград, був Володимир Ткачик, заступник голови громадської організації «Правозаконність».

За його словами, не всі люди мали можливість проголосувати онлайн, бо потрібен був інтернет і телефон відповідний. А те, що внесли назву Червоноград пояснює тим, що в ній немає нічого радянського, що це «червона калина і колір Бандери», тому законних підстав перейменовувати місто не було, мовляв, це змова державних чиновників.

«Пройшли громадські слухання в Народному домі. Запитали, а хто за Червоноград і всі підняли руки. У протоколі цього немає. Провели онлайн голосування. Люди визначались за Червоноград, а це 35,1%, Христинопіль, Шептицький – 2, 7% (третє місце). Я звертався до міського голови, щоб направити результат голосування на Верховну Раду. Відкриті дві кримінальні справи. Невже не можна було приїхати і почути думку людей, вивчити це?» – говорить Володимир Ткачик.

Міська рада Червонограда не надіслала на розгляд парламенту результат голосування на громадських слуханнях, а саме, що «більшість учасників обговорень висловились за збереження існуючої назви, а серед тих, хто підтримав перейменування – більшість за Кристинопіль». Але місцева влада самоусунулась від цього питання і перенесла відповідальність на парламентарів.

Тому Комітет із питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Ради ухвалював рішення, згідно з рекомендацією УІНП, повернути містові історичну назву Христинопіль. Але, як розповів Радіо Свобода заступник голови профільного парламентського комітету Роман Лозинський, на засіданні дискутували про те, що ця назва не є доречна, бо носить колоніальний контекст.

«За назву Христинопіль проголосували 9 депутатів. Забракло 2 голоси. Тому і поставили на голосування іншу назву з онлайн-опитування Шептицький. І ця пропозиція набрала більшість голосів – 17 членів профільного Комітету. І ще після цього голосування міська рада мала шанс втрутитись, але варіант Червоноград не міг бути. Бо він був неприйнятний, згідно з законом. Міська рада не звернулась і 19 вересня парламент підтримав рішення профільного Комітету», – пояснив Роман Лозинський.

Заступник міського голови Червонограда Тарас Тирко каже, що торік місцева влада одразу ж, як назва міста потрапила у список на перейменування, почала консультації з громадськістю.

«Я тоді говорив, що не бачу шансу для міста залишитися з назвою Червоноград і закликав об’єднатись, щоб обрати нову», – зауважив Тарас Тирко.

Верховна Рада проголосувала більшістю голосів за Постанову «Про перейменування окремих населених пунктів та районів». Цей документ підписаний головою Верховної Ради і опублікований. І вже місто Червоноград офіційно має назву Шептицький.

На третє жовтня мер Андрій Залівський скликає позачергову сесію.

«Розглянемо питання про зміну назви органу ради. Потім зміну назви виконавчого комітету, виконавчих органів і внесення доручення «внести зміни в статути і назви всіх комунальних установ, організацій, підприємств. Як сесія проголосує, а я сподіваюсь на це, вони отримають підставу йти до державного реєстратора і вносити зміни. Якщо ж не проголосують депутати, то це питання винесу на чергову сесію. Я виконуватиму закон до того моменту, поки не буде рішення. Іншого шляху немає. Одноосібно зробити не можу є процедура», – каже Андрій Залівський.

За словами мера, на гарячу лінію прийшла одна скарга від громадянина щодо перейменування, що міська влада нічого не зробила, щоб залишити стару назву Червоноград.

Чим завершиться ця історія з перейменуванням? Чи будуть ще спроби змінити назву вже тепер Шептицький? Це залежить від того, чи комусь із політиків це буде вигідно з огляду здобути прихильність у своїх виборців.