Під час окупації Херсону росіяни приділяли особливу увагу українським дітям. Батькам чи опікунам всіляко пропонували вивезти дитину з Херсонської області, а коли оголосили евакуацію, дітей забирали навіть без згоди родичів. Повернути свою дитину з Росії для батьків стало справжнім випробуванням, з яким впоралися далеко не всі.
Що розповідають очевидці того, як росіяни вивозили дітей із Херсонщини, та як ховали молоде покоління українців від депортації?
Історії дітей
Настя, Даня та Влада – три різні дитини, яких об'єднує одне – їх вивезли росіяни.
Настя пів року провела в таборі «Лучистий» в тимчасово окупованій Євпаторії, куди її перевели з іншого табору – «Дружба». Лише через кілька місяців дівчина дізналася про ініціативу Save Ukraine, яка допомагає дорослим повертати дітей, – одразу розповіла про це своєму дідусю.
«Якби не ви, я би онуку свою і не побачив б зараз», – каже чоловік, дідусь Насті, під час зустрічі з онукою.
У Дані історія подібна. Він поїхав на відпочинок у табір, з якого його вже не відпустили. «Не уявляю, що було би, якби потрапив в інтернат, де б мене мама шукала», – каже Даня. І додає: «Там дітей налаштовують проти України: кажуть, яка Україна погана, що нібито обстрілює свої міста, Севастополь».
Хоча зазначає, що спочатку було нормально: «два тижні ми відпочивали, ніхто нічого не підозрював». «Були якісь заходи як в таборі, але дівчатам зав’язували банти з прапором Росії, футболки, а у хлопчиків були ніби вишиванки з Росією», – розповідає він. Каже, що змушували співати «Вперед, Росія».
Пізніше дітям сказали, що вони там на рік, що Росія пішла з Херсону, і їх не можуть туди повернути, бо там українці. Кілька місяців діти проживуть у таборі, а далі їх перевезуть до інтернату, звідки почнуть заселяти в російські родини.
Представники фонду Save Ukraine під час повернення додому 17 українських дітей, яких російська влада вивезла до окупованого Криму. Лютий 2023 року
«З одним хлопцем думали втекти звідти. Діти там втікають, бо це неможливо витримати. Як у тюрьмі. Здається, що навіть в тюрьмі краще», – говорить Даня.
Історія Влади відрізняється – дівчина досі перебуває в тимчасово окупованому Криму, має нову сім’ю та готується або вже отримала російський паспорт (Радіо Свобода не може перевірити цю інформацію). Влада – звідна сестра Насті.
Даня також з нею товаришував – показує їхню переписку про Херсон. Дівчина пише, що сумує за Херсоном і хоче повернутися. Водночас зізнається, що в Росії їй краще – через відсутність війни.
Представники фонду Save Ukraine під час повернення додому 17 українських дітей, яких російська влада вивезла до окупованого Криму. Лютий 2023 року
«У Влади померла бабуся в дорозі, коли їхала за нею в табір, за день, коли нас мали забрати. Сьогодні у неї померла бабуся, а завтра нас мали забрати. Влада була в шоці, її забрав Астахов (Валерій Астахов – ексберкутівець, який перейшов на бік росіян – ред.), повіз її в місто, купив їй телефон – і вже на наступний день Влада сказала, що не може поїхати в Херсон. Мені здається, її Астахов вмовив». – розмірковує Даня.
Водночас представник Save Ukraine зазначає, що команда намагається з’ясувати, де перебуває Влада і на яких підставах її облаштували в сім’ю.
«Не буває так, щоб дитина прокинулась і каже: «Ой, я хочу в прийомну сім’ю, поїхали в прийомну сім’ю». Зрозуміло, що були якісь розмови, умовляння. Але з цим потрібно розібратися. Розуміємо, що були маніпуляції, тиск психологічний, і дитина таке рішення ухвалила», – додають в Save Ukraine.
Фонд Save Ukraine організував операцію з повернення дітей, вивезених РФ, лютий 2023 рік
Реакція батьків
Мама Дані, Алла, розповідає, що дозволила поїхати сину на відпочинок в табір через ситуацію – постійні бойові дії поблизу та окупацію. Каже, що не хотіла відпускати сина, але його друзі їздили у подібні подорожі і писали хлопцю, як все добре.
«Як тільки вони прибули в табір, довіреності та свідоцтва про народження одразу забрали. І сказали супроводжувачам «ідіть геть». Навіть викликали міліцію, що вигнати їх з території табору», – розповідає Алла.
Діти дивляться на місце російського ракетного обстрілу, який пошкодив багатоповерховий будинок у Кривому Розі, 13 червня 2023 року
За тиждень їй подзвонив вчитель Дані і сказав, що дітей потрібно забирати назад, бо «їх вам привезуть не скоро».
«Деякі їздили самі, хто мав змогу, хтось групувався. Коли я фінансова вже могла поїхати, сюди зайшли українські війська. Переправу закрили і фізично звідси не виїхати було», – розповідає Алла.
«Не дай боже ви щось ляпните не так, дітей не побачите». Поїздка в Росію
На дорогу в обидві сторони сім’я витратили 12 діб. «Страшно було, коли пересікали кордон з Білоруссю – там вже відчували, що ми ніхто. Вони бачать наш український паспорт і вже дивляться на тебе зверхньо», – каже Алла.
Казала, що це не війна, а спецоперація зі знищення нацистів. По-іншому ти не можеш. Твоя ціна – це дитинаАлла, мама Дані
У Москві на паспортному контролі жінка проходила «допит»: запитували, що бачила по дорозі, яку техніку, як ставиться до війни.
«А ти думаєш: не дай боже, щось ляпнути. Казала, що я звичайна людина, не політик, що це не війна, а спецоперація зі знищення нацистів. Тому що по-іншому ти не можеш казати. Розумієш, що не важливо, що ти скажеш. Твоя ціна – це дитина. Все», – зауважує Алла.
Тримали 14 годин, потім повернули паспорт та повідомили, що у таборі батьків будуть зустрічати також російські журналісти. «І прямо сказали: «Не дай боже ви щось ляпните не так, дітей не побачите».
Перед самою поїздкою Алла намагалася зв’язатися з адміністрацією табору та навіть кримською прокуратурою, однак на контакт ніхто не хотів йти. «А коли приїхали, кажуть: «Мамо, де ви були? Ми вас шукали». І ти просто на них дивишся, у тебе течуть сльози, а ти нічого не можеш сказати. Ми просто хотіли додому», – каже Алла.
Сироти
Володимир Сагайдак, виконуючий обов'язки директора центру соціально-психологічної реабілітації дітей, зазначає, що для того, аби знищити Україну, потрібно знищити населення, що і намагається робити Росія.
М’яка іграшка під час протесту українських активістів перед штаб-квартирою ООН у Брюсселі, Бельгія, 2 червня 2023 рік
«Як можна знищити населення? Відірвати його від коріння. От чому вони забирають дітей», – каже Володимир Сагайдак.
З першого місяця повномасштабної війни чоловік переїхав у центр жити разом з дітьми – їх 52, від 3 до 18 років.
«На жаль, так сталося, що нас не евакуювали. Ми були готові, нам обіцяли, але держава не змогла нас вивезти. Коли я це зрозумів, почав думати, як сховати дітей», – розповідає Сагайдак.
Додає, що усвідомлював, що їх точно вивезуть, адже це гарна картинка для медіа. Тому дітей ховали у далеких родичів, інших – забирали у свої сім’ї працівники закладу.
10-річний Максим і 6-річний Валентин грають у війну в селі Стоянка на Київщині, яке було певний час окуповане російськими військами на початку російського масштабного вторгнення, 11 травня 2023 року
Дитяча лікарня
Усі діти, від яких відмовляються батьки, перед тим, як вони опиняються в дитячому будинку, залишаються на кілька днів у стаціонарі в медичному закладі. Коли почалася повномасштабна війна, дитяча лікарня Херсонщини вирішила не спішити віддавати дітей у дитячі будинки – так у лікарні перебувало 11 діток.
Коли Херсон було окуповано, росіяни приходили дивитися на дітей. «Це були жінки з Москви», – каже медсестра Тетяна Павелка.
Під час евакуації поблизу міста Лиману на Донеччині, 11 травня 2022 року
«Вони зацікавилися нашими дітками. І після візиту трьох дітей вивезли з лікарні нібито на лікування, але вони так і не повернулися. Ми досі не знаємо, де вони», – продовжує медсестра.
Інших діток медсестри зберегли – наприклад, Тетяна взяла одну дівчинку собі на опікунство.
«Я розуміла, що просто так мені дитину не віддадуть. Ходила в якісь інстанції, просила, щоб Кіру не внесли у список на евакуацію, бо ті списки постійно оновлювали. Намагалися вивезти і мам – будь-якими способами намагалися покликати на ту сторону», – розповідає Тетяна.
Доньки Людмили Віталіна та Антоніна лежать на матраці, покладеному на підлогу в кладовці їхньої сімейної квартири в житловому будинку, де вони зазвичай ховаються під час російських військових ударів по столиці України. Київ, 22 травня 2023 року.
Її колега, Ольга, додає, що для порятунку інших дітей вигадали такий спосіб: до кожної дитини поставили монітори, дозатори, щоб імітувати її тяжкий стан.
«Звичайно, якби хтось розумів, то одразу би нас розкусив. Але у нас лікарі молодці. Моя улюблена історія – це про те, що дитину потрібно виписувати з лікарні, коли важить мінімум 2500 – додому або у дитячий будинок. Так у нас 10-кілограмові діти лежали в лікарні, бо ми розуміли, що в дитячому будинку їх заберуть», – каже Ольга.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Ви недодіти, не такі, як ми, росіяни». Депортовані діти в Криму і РФ | Новини Приазов’яВерещук повідомила про міжнародну коаліцію для повернення вивезених Росією українських сирітБудинок малютки
«По закону ми не можемо переміщувати дітей», – каже пастор, який допомагав будинку малютки у Херсонській області. Додає, що зелених коридорів тоді не було, а вивозити можна було лише на свій ризик.
«Тому ми забрали дітей до нас у церкву, бо в будинку малютки і бомбосховище було сире. У нас діти жили в нормальних умовах, ми їх зважували і дивилися, чи набирають вони вагу – так що їм було добре. І росіяни не знали, що діти у нас», – каже паспор.
Це треба вирішувати навіть не на державному, а на міжнародному рівні. Це геноцидПастор
Однак додає, що «після того, як Людмила Денісова (тодішня уповноважена Верховної Ради України з прав людини – ред.) сказала, що діти ховаються в церкві в підвалі в антисанітарних умовах, почався скандал. І приїхали люди у формі зі зброєю. Один представився представником президента Росії. Сказали, що діти мають бути в будинку малютки, і ми вимушені були відвезти їх туди – це був наказ».
«Для нас це було складно, але ми то пережили, а діти, де вони зараз і як вони там? Просто так це не вирішиться. Це треба вирішувати навіть не на державному, а на міжнародному рівні. Це геноцид – знищення, вивезення», – каже чоловік.
Над фільмом «Як і чому Росія викрадала українських дітей?» працював Сергій Іванов
Над текстом працювала Юлія Бондар