«Не розрізняють добро і зло»: деградація російського суспільства як ресурс війни

Чи здатне російське суспільство зрозуміти, що на Росію ніхто не нападав, а саме Кремлівський режим розпочав широкомасштабну війну проти суверенної України? Чи можуть росіяни зрозуміти, що президент Росії і уся владна верхівка їм каже неправду? Чи розуміють росіяни, що таке воєнні злочини й чи здатні вони їх засуджувати? «Голос Америки» зібрав думки аналітиків щодо того, яким є російське суспільство і як воно ставиться до війни.

Рік, що минув, показав, що Росія не така сильна, як здавалася, а Україна – не така слабка, кажуть експерти, чиї статті публікує вашингтонський Центр аналізу європейської політики (CEPA). Тому вони прогнозують у новому році «більше українських перемог і російських поразок». Але додають, що рік буде складний великою мірою і через те, що на Заході досі не готові до російської поразки і не уявляють собі як будувати відносини з Росією, що програла війну.

Ще одна ілюзія, яку розвіяла широкомасштабна агресія Росії проти України, це уявлення, що це «війна Путіна, а не російського народу». Тепер аналітики зробили висновок, що продовженню війни сприяє саме російське суспільство, бо воно деградувало настільки, що «не бачить різниці між добром і злом».

Як переконані аналітики, «агресія Росії продовжиться, адже Володимир Путін ясно дав зрозуміти, що він налаштований на тривалу конфронтацію» і він може розраховувати на підтримку росіян.

На думку колишнього журналіста британського журналу Economist, а нині старшого наукового співробітника CEPА Едварда Лукаса, слід чекати подальшої мобілізації в Росії, а через неефективне керування військом, яке було продемонстровано за понад 10 місяців війни, він прогнозує в російському війську «більше грабунку, дезертирства, капітуляції та навіть заколотів, відступів і поразок».

Це, як вважає Лукас призведе до тиску всередині Кремля, і якщо він виллється у якісь події, то він прогнозує їх на серпень.

Захід не готовий до «постпутінської Росії»

Але , у цьому випадку експерт, який присвятив свою кар’єру вивченню Східної Європи та Росії, каже, що більше занепокоєний через неготовність до цього розвитку подій на Заході.

У статті на сайті CEPА він пише, що його турбує, що замість того, щоб дивитися реально на стан російського суспільства навіть після відходу Путіна, західні політики, а найголовніше американські, у випадку зміни режиму в Росії можуть захотіти дати шанс новій російській владі.

Вони можуть почати тиснути на Україну, щоб вона пішла на територіальні та політичні поступки, і таким чином, каже Лукас, може створитися ситуація, коли Україна «виграє війну, але програє мир».

«Україна може не повернути всі свої втрачені території, не отримати надійних гарантій безпеки, а агресор залишиться безкарним», – ділиться експерт своїми побоюваннями.

Але він додає, що такого результату ще можна уникнути, якщо Захід краще підготується до «постпутінської Росії».

І це набагато краще, ніж взагалі не виграти війну, вважає Лукас.

Основний ресурс Путіна – російське суспільство

Російська дослідниця Ксенія Кирилова також вважає, що війна, найімовірніше, розтягнеться на наступний рік пропри українські успіхи на фронті, західну допомогу та дії західних санкцій, які, як очікується, матимуть більший вплив на російську економіку, ніж у 2022 році.

Але навіть з меншими економічними ресурсами Москва продовжуватиме агресію, бо війну підтримуватимуть росіяни, вважає Кирилова, яка спеціалізується на вивченні російського суспільства та пропаганди.

«Російське суспільство стало основним ресурсом, який забезпечує «запас міцності» для режиму Путіна», – вважає дослідниця, якій довелося емігрувати з Росії після анексії Криму.

Вона каже, що з того часу, а особливо за 10 місяців війни, інтенсивна пропаганда сформувала у більшості росіян «так званий змінений стан свідомості», за якого багато людей певною мірою ніби й «усвідомлюють жахливу правду, але сприймають її як норму».

Кирилова каже, що пропагандистські наративи з кожним місяцем стають дедалі цинічнішими, що влада вже не приховує факту, що Росія почала війну за нові території, щоб вирішити внутрішні проблеми – передусім виборчі та економічні.

Пропагандисти просять росіян «відмовитися від особистого добробуту в обмін на туманну концепцію єдності, заради геополітичної експансії й без будь-якої винагороди», усе це відкрито звучить у головних пропагандистських шоу, але «не викликає ані найменшого когнітивного дисонансу в аудиторії», каже Кирилова.

Не лише за офіційними, але і за незалежними опитуваннями, росіяни підтримують війну. Останнє, грудневе дослідження незалежного «Левада-центру» показало, що 71 відсоток росіян підтримують дії своїх військ у війні в Україні. Але вони не задоволені перебігом війни. Опитування Фонду боротьби з корупцією Олексія Навального показало, що частка громадян, які вірять, що війна ведеться успішно, впала з 23% у жовтні до 14% у листопаді.

Кирилова пояснює, що тих, хто готовий померти на війні Путіна, в Росії є меншість, проте більшість залишаються конформістами, вони спостерігають за війною збоку і їх не бентежать викриття пропагандистів, пише дослідниця на сайті CEPA.

Вона додає, що російське суспільство не здригається від повідомлень про воєнні злочини своєї влади і своїх співгромадян, про які значна частина з них знає.

«Більшість росіян готові схвалити будь-яку жорстокість в ім’я ілюзорних цілей, що дає можливість Кремлю продовжувати руйнувати українську інфраструктуру, завдаючи страждань мільйонам людей», – каже Кирилова.

Росіяни схвалюють воєнні злочини, бо не розуміють, що це

Про те, що в російському суспільстві взагалі не сформоване розуміння, що таке воєнні злочини говорить Євген Ерліх, воєнкор телеканалу «Настоящее время», створеного Голосом Америки спільно з Радіо Свобода.

Посилаючись на свій досвід висвітлення війни за участі росіян, він каже, що «російське суспільство не розуміє, що таке воєнні злочини», у суспільстві «це не проговорюється».

«Існує стійке розуміння: є мир, антитеза миру – це війна. Таким чином, вбивство в мирний час – це злочин, а у воєнний час, особливо якщо ти вбиваєш ворога, це твоя доблесть: чим більше ти вбив, тим більше ти заслуговуєш похвал і нагород. Відповідно, всі, хто вороги, заслуговують смерті, з ворогами ти можеш боротися будь-якими способами», – каже він у програмі російської служби Радіо Свобода.

Військовий журналіст каже, що замість того, щоб пояснювати солдатам правила ведення війни, описані у міжнародних документах, командири російських підрозділів перед вторгненням в Україну, найімовірніше, говорять своїм підлеглим, що вони входять до «країни, де командують нацисти та бандерівці», тому убивати треба без розбору.

«Російські солдати демонструють воєнні злочини, навіть не розуміючи, що це злочини», – каже Ерліх і наводить приклад поведінки російських військових у Бучі та інших містах України вже у перші дні війни.

На думку Ксенії Кирилової, такий стан російського суспільства означає, що «навіть у разі поразки Росії та зміни режиму з суспільством доведеться багато працювати».

«Людей, яких обманули, можна переконати, але тих, чиї моральні норми серйозно деградували, для кого добро і зло буквально помінялися місцями, буде важко перемогти», – вважає Кирилова.

Кремль готувався до війни без правил

12 листопада 2019 року Президент Росії Володимир Путін підписав федеральний закон про відкликання ратифікації додаткового протоколу до Женевської конвенції щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.

Цим законом Росія, яка проголосила себе правонаступницею СРСР і зайняла його місце в ООН не пройшовши процедуру вступу, відкликала заяву, зроблену СРСР при ратифікації у 1989 році Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року. Це протокол про захист жертв воєн, був ухвалений в Женеві 8 червня 1977 року.

Обґрунтовуючи свій крок, Росія заявила:

• нібито Комісія із 1991 року «фактично не виконує своїх функцій»
• російського представника в її складі немає,
• РФ сплачує до бюджету комісії щорічний внесок
• нібито є ризики «зловживання повноваженнями комісії в політичних цілях з боку недобросовісних держав».

Цим кроком Російська Федерація зняла з себе зобов'язання:

• допомоги пораненим і хворим (як військовослужбовцям, так і цивільним) незалежно від того, на якому боці й конфлікті вони перебувають;
• не нападати на медичні формування та медичний персонал;
• забезпечувати захист цивільного населення, духовенства, а також інших осіб, що перебувають під захистом конвенції.

Також Росія відмовилася дотримуватися інших, передбачених Протоколом правил. А саме:

• заборони застосовувати зброю, снаряди, речовини й методи ведення воєнних дій, здатні завдати надмірних пошкоджень або надмірних страждань;
• заборони вбивати, завдавати поранення або брати в полон противника, вдаючись до віроломства. (Віроломством вважаються дії, спрямовані на те, щоб викликати довіру противника і примусити його повірити, що отримає захист згідно з нормами міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів, а потім з метою обману такої довіри;
• заборони нападати на особу, яка покидає на парашуті літальний апарат;
• заборони нападу на цивільні об'єкті;
• заборони піддавати нападу або знищувати, виводити або доводити до непридатності об'єкти, необхідні для виживання цивільного населення, такі як запаси продуктів харчування, сільськогосподарські райони, що виробляють продовольство, посіви, худобу, споруди для забезпечення питною водою й запаси останньої, а також іригаційні споруди спеціально з метою не допустити використання їх цивільним населенням або супротивною стороною як засобу підтримання існування, незалежно від мотивів, ніби з метою викликати голод серед цивільних осіб, примусити їх до виїзду або з якої-небудь іншої причини.
• заборони поширювати воєнні операції на зони, яким вони за згодою надали статус демілітаризованих зон, якщо таке поширення суперечить положенням такої угоди.