Дефіцит на ринку штовхає Україну до «імпорту» айтішників

Міністерство цифрової трансформації планує спростити імміграцію в Україну 5 тисячам іноземців – але тільки тих, які працюють у галузі інформаційних технологій. Відповідне рішення уряду вже ухвалене, але ще не оприлюднене. У Мінцифри бажання спростити імміграцію в Україну пояснюють тим, що власних фахівців не вистачає. Представники ІТ-індустрії, з якими поспілкувалося Радіо Свобода, визнають: дійсно, висококваліфікованого співробітника знайти нелегко. Проте щодо квот думки розділилися: одні їх вітають, інші вважають, що проблему варто вирішувати інакше.

Закрити потребу ІТ-ринку у висококваліфікованих фахівцях – так у Міністерстві цифрової трансформації пояснили намір запровадити імміграційну квоту для 5 тисяч іноземних програмістів на 2020 рік. За даними міністерства, щороку з українських вишів випускаються 15-17 тисяч ІТ-працівників, тоді як нових вакансій з’являється близько 40 тисяч. До того ж, певна кількість українських фахівців виїжджають за кордон або віддалено працюють на закордонні фірми.

«Імміграційні квоти дозволять частково закрити потребу ринку у висококваліфікованих фахівцях середньої та вищої ланки, потреба в яких найгостріша. Водночас це жодним чином не вплине на попит на українських працівників», – йдеться в коментарі заступника міністра Олександра Борнякова, наданому пресслужбою Мінцифри.

Імміграція за квотою дозволяє айтішнику-іноземцю отримати право на проживання в Україні на 10 років. Для цього треба подати документи до Державної міграційної служби в Україні або до консульського представництва Києва у своїй країні. Компанія, охоча найняти іноземного фахівця, може отримати консультацію в ДМС та Мінцифри.

Вже маючи дозвіл на імміграцію, фахівець повинен звернутися до ДМС чи дипломатичного представництва за посвідкою на тимчасове проживання.

«Головне, що отримують українські IT-компанії – приплив топ-фахівців, які зможуть допомогти швидше та більш якісно розвивати індустрію в Україні. Як наслідок – мотивувати більше українців залишатися працювати тут… Українська економіка також буде у виграші за рахунок податків, сплачених фахівцями», – діляться очікуваннями в Міністерстві цифрової трансформації.

Радіо Свобода поговорило з кількома фахівцями ІТ-галузі, щоб дізнатися їхню думку про ідею міністерства.

Юрій Антонюк, голова найбільшої в Україні ІТ-компанії «ЕРАМ Україна»:

– Думаю, це корисна ініціатива. Зараз ще зарано говорити, яку проблему і наскільки вона вирішить, але у нас у країні в цілому і в ІТ як в окремій індустрії абсолютно існує тенденція, що кількість емігрантів суттєво перевищує кількість іммігрантів.

Україна має з цієї точки зору дуже хороший потенціал. Але є суттєві проблеми з працевлаштуванням іноземців. Адміністративні: на Київ є тільки один центр, який, наприклад, працевлаштовує, там черги, це дуже маленьке приміщення, зовсім не підходить для нормальної країни, яка рухається в Європу. Є й суттєві економічні проблеми.

Коли іноземці роздивляються можливість імміграції, вони порівнюють рівень життя, кар’єрні умови, рівень компенсації, і в Україні все це виглядає добре, але тільки для людей, які працевлаштовані як контрактори чи працюють як приватні підприємці. Коли ви порівнюєте зі штатним працевлаштуванням (а було таке правило, що іноземців працевлаштовують як штатних працівників), то це сильно не відрізняється від тієї ж Польщі. Тоді вони скажуть: навіщо нам переїжджати в Україну, якщо ми можемо переїхати одразу до Євросоюзу?

У нас немає проблеми з кількістю молодих спеціалістів. Звичайно, є проблеми з якістю, і це інша тема, але з точки зору кількості випускників або людей, які намагаються зайти в індустрію, я думаю, більш-менш все нормально. Але є проблема з кваліфікованими спеціалістами, тому що виїжджають, можливо, від 5 до 10 тисяч на рік, якраз кваліфіковані спеціалісти. Коли немає зовнішнього притоку, щоб підготувати велику кількість кваліфікованих спеціалістів – це займає вже роки.

Якщо це 5 тисяч кваліфікованих спеціалістів, то вважається, що кожен кваліфікований спеціаліст може в середньому працювати з двома, трьома спеціалістами середнього рівня чи початківцями. Це фактично перетворюється на 15-20 тисяч людей.

Можливо, це недостатньо, треба подивитися, який буде вплив, але я бачу на прикладі своєї компанії, «ЕРАМ» в Україні – є достатня кількість людей ззовні, з інших країн, з Азії, Південної Америки, Африки, які хотіли б себе спробувати в Україні, але не бачать для себе привабливих умов і їдуть в інші країни.

Коли ми говоримо про десятки тисяч людей, то вони мають бути в Україні, якщо хочуть користуватися низьким податковим навантаженням, яке зараз існує в ІТ-індустрії і в тому, що ми називаємо цифрові або креативні індустрії, мати зиск від достатньо невисоких цін.

Весь світ, за винятком Америки і Західної Європи (має ІТ-фахівців, яких може зацікавити переїзд в Україну – ред.). Якщо людина переїжджає за вищою якістю життя, то, звичайно, вона в Україну не поїде, навіть якщо тут будуть нижчі податкові умови і вигідні фінансові з точку зору затрат на життя та доходів. А всім іншим країнам Україна приваблива.

Лілія Ступницька, фахівець з розвитку бізнесу в ІТ-галузі:

– Дефіцит кадрів, безперечно, є, саме тому, зокрема, і наша компанія відкриває офіси в інших локаціях. На мою думку, кращим варіантом вирішення проблеми було б покращення якості освіти. Далеко не кожен випускник має знання доcтатні, щоб піти працювати в ІТ-галузі. Також варто було б фокусуватися на перекваліфікації – є багато чудових інженерів, що мають відповідний склад розуму і, можливо, бажання, проте є страх і упередження, що ця галузь тільки для 20-30-річних.

Щодо імміграційних квот, як, мабуть, і будь-яких квот – я зовсім не їхня прихильниця. Для чого робити перегиб для якоїсь однієї галузі? Якщо є потреба в спрощенні міграційної політики, то її варто зробити без прив’язки саме до ІТ. Думаю, ІТ-галузь там, де вона є зараз, саме тому, що довгий час держава її не помічала і не пробувала «допомагати». Якщо є бажання в хороших спеціалістів з Індії, Філіппін, Китаю переїхати до нас чи в Сполучені Штати, Європу, то вони і зараз можуть це зробити. Перевага в залученні посередніх спеціалістів досить сумнівна.

Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров (в центрі) разом з організаторами та учасниками ІТ-форуму у Запоріжжі на презентації бренду цифрової держави, Запоріжжя, 27 вересня 2019 року

Бачила статтю, що до нас приїдуть експерти, що будуть вчити наших фахівців. Це справді дуже смішно. В сучасному глобальному світі доступ до навчання досить відкритий. Навіть зараз наші фахівці часто працюють у великих консалтингових компаніях, в нас є чудові спеціалісти – консультанти і архітектори, що допомагають компаніям світового рівня впроваджувати «хмарні» рішення, архітектурні, безпекові новації, рішення з використанням AI/ML/Augmented reality (штучний інтелект, машинне навчання, доповнена реальність – ред.). Якщо є бажання залучити консультантів – то вони є вже всередині країни.

Велика допомога з боку держави для розвитку ІТ-галузі – це покращення життя в самій державі. ІТ-фахівці ходять в ті ж лікарні і їздять по тих же дорогах, що і решта громадян України, з часом вийдуть на пенсію. Щоб не було спокуси нашим експертам їхати за кордон, щоб до нас захотіли переїжджати іноземні фахівці, варто сфокусуватись на рівні життя в країні. Тоді і наші менше виїжджати будуть, і іноземці захочуть приїхати без жодних квот.

ІТ-фахівці, до речі, самі намагаються покращити якість освіти. Зокрема, тому існують такі ініціативи, як «Година коду» та програми менторства при університетах.

Мені важко сказати (які саме наслідки матимуть квоти – ред.). Залежить від того, як саме вони будуть сформульовані і на кого орієнтовані. Можуть бути спеціалісти з малорозвинених країн, що не змогли іммігрувати в інші країни – мабуть, не найкраща опція. Може бути перевага, якщо це буде реальне спрощення оформлення спеціалістів, у яких зараз є необхідність. Питання, чи будуть ті квоти зобов’язувати ІТ-компанії брати іноземців. Тобто чи квота – це простіший варіант візи, чи «рознарядка» згори, скільки іноземців має бути залучено. Якщо згори, то нічого доброго з цього не вийде.

Ручне управління і примус не призводять до розвитку. Зараз галузь чудова тим, що тут не спрацює блат чи кумівство, або в тебе є знання і ти пройдеш, або знань немає і ти не пройдеш.

Тому в загальному по цій ініціативі, як завжди, все найцікавіше в деталях і все залежить від імплементації. Здорова конкуренція на ринку праці однозначно призведе до підвищення якості спеціалістів.

Олександра Богуславська, засновниця та генеральна директорка компанії Data Science UA (компанія розвиває спільноту науки про дані в Україні, організовує конференцію Data Science UA, курси та зустрічі зі штучного інтелекту та аналітики, один із напрямків діяльності – рекрутингова агенція):

– Висококваліфікованих ІТ-спеціалістів дійсно дуже мало, тому я ставлюся дуже позитивно до спрощення будь-яких вимог до іноземців. Я за відкритість та взаємодопомогу розробників з усього світу один одному. Мета нашої компанії взагалі – це ком’юніті (розбудова спільноти – ред.), і я вважаю, що саме обмін досвідом та експертизою призводить до позитивної синергії і якомога швидшому розвитку компаній. На мій погляд, в цьому є ще один позитивний момент – іноземці, які приїдуть, попрацюють і побачать, які в нас талановиті інженери в країні, вони обов’язково захочуть відкрити R&D центр, рекомендуватимуть Україну, українські компанії, українських розробників своїм колегам.

Якщо закриття вакансії відбувається своїми силами, то синьйора шукають від чотирьох до шести тижнів у середньому. Ми працюємо з базою даних нашої рекрутингової агенції, можемо закрити за два-три тижні. Топові позиції С-рівня – віцепрезидент з інженерії, CTO (технічний директор – ред.), ІТ-архітектор, директор з інновацій, директор з аналітики – можуть закриватися від двох до дев’яти місяців.

В Україні насправді нестача кількох сотень тисяч спеціалістів. Тому п’ять тисяч іноземців в жодному разі не заберуть робочі місця в українців. Я навпаки вважаю, що ми можемо переймати кращі практики в іноземців, а вони – в нас.

Дуже сильно розвинута ІТ-індустрія у Штатах, у Кремнієвій долині, у Великій Британії, дуже багато фінтех-проєктів, у Німеччині достатньо багато компаній з автопромисловості, і, позаяк наш аутсорс обслуговує автомобільну промисловість у великих гігантів, це (імміграція фахівців з цих країн – ред.) було б добре. Ми дуже багатьом швейцарським банкам надавали технічну підтримку, тому, якщо приїде хтось із фінтеху, банківської сфери Швейцарії, це буде прекрасно. Якщо приїдуть спеціалісти з Сінгапуру, це теж буде чудово.

Насправді можна працювати і віддалено, зараз всі засоби зв’язку дозволяють це робити. Але мені здається, що на якийсь час потрібно з’їхатися і попрацювати в одній локації, хоча б два-чотири тижні. Зазвичай у компаніях відбувається онбордінг – це коли людина переймає культуру, цінності компанії і особливості, як відбуваються зустрічі та комунікації. Тому навіть якщо іноземці будуть приїздити сюди на онбордінг на місяць і спілкуватися з нашими розробниками, а потім, скажімо, жити два тижні в Україні, два тижні у себе в країні, це теж чудовий варіант.

Олег Науменко, IT-підприємець, голова правління стартапу з розробки цифрових ключів Hideez:

– Взагалі-то, якщо шукати розробників в Україні, то це дуже важке завдання – знайти кваліфікованих розробників, які мають гарний досвід. І я не думаю, що в цьому можуть допомогти розробники з інших країн.

В розробників в Україні немає досвіду. Вони дуже такі – перший, другий курс, студентів дуже багато. А щоб знати, що таке програмування, спрінти, як працює розробка в команді – потрібен досвід. Я не думаю, що це можна виправити тим, що ми можемо запрошувати розробників з інших країн. Тобто розробників взагалі-то беруть на роботу, незалежно від того, де вони перебувають, вони можуть бути в різних країнах світу. Зараз це дуже інтерконтинентально. А виправити це можна тільки часом, коли наші розробники будуть більше працювати з великими компаніями, здобувати досвід тестування, архітектури, впровадження нових спринтів, технологій розробки.

5 тисяч – це велика цифра, але я не думаю, що можливо взагалі привезти в Україну 5 тисяч розробників, що вони (уряд – ред.) можуть на це впливати.

Думаю, насамперед (країни, з яких могли б іммігрувати ІТ-фахівці – ред.) це, можливо, Індія, можливо, Азія, і в нас дуже багато розробників часто буває з Єгипту приїздять до України, в нас теж проходили практику в нашій компанії.

Взагалі неважливо, на кого ти працюєш, важливо мати досвід. Де ти перебуваєш, це не має значення. Зараз сучасні методи розробки, якщо ти знаєш, як це працює, і можеш працювати за сучасними вимогами, ти можеш перебувати в будь-якій країні світу. Неважливо, де ти, в Україні чи в іншій державі.

Розпорядження про обсяги квот на 2020 рік ще не опубліковане на сайті Кабінету міністрів. Документ на 2019 рік передбачав квоту на імміграцію для 3 768 людей загалом, з них чотири людини були «висококваліфікованими спеціалістами і робітниками, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України». Окремої категорії для людей, які працюють з інформаційними технологіями, попередні квотні рішення уряду не містили.