18 лютого контрольовані Росією збройні формування атакували і здійснили спробу захопити позиції ЗСУ поблизу селища Оріхове. Про планомірність і ретельність планування атаки свідчить масштаб артпідготовки, кажуть фахівці. Загалом по позиціях українських військових на цій ділянці фронту, за даними штабу ООС, було випущено понад 400 снарядів забороненого «Мінськом» калібру. Українська артилерія відповіла бойовикам не меншою кількістю. Начальник Генштабу Збройних сил України Руслан Хомчак заявив, що ситуація наразі повністю контрольована і бойовикам не вдалося реалізувати плани захоплення нових територій. Кореспонденти Радіо Свобода побували в усіх трьох населених пунктах поблизу цієї ділянки фронту.
Оріхове
Першим населеним пунктом, у який ми заїхали, було Оріхове. Місцеві жителі розповіли, що дуже потужні вибухи було чути поблизу селища на позиціях ЗСУ, саме ж село та його жителі не постраждали.
Щоправда, пару викликів отримала місцева медпрацівниця від літніх людей, які пережили сильний стрес від звуків близького бою та артобстрілів.
Медик селища Оріхове йде вулицею з чергового виклику
Новотошківське
Їдемо до Новотошківського. Констатуємо, що дорогами їздить більша кількість військового транспорту, ніж зазвичай.
Дорога в тумані на в’їзді до Новотошківського
Із двох з половиною тисяч жителів, що населяли Новотошківське в мирний час, зараз залишилось близько 400. Більшість з них – безробітні й люди похилого віку. Молодь поїхала з селища.
У селищі багато військових, на фото – черговий на КПП до позицій ЗСУ
Саме селище не постраждало. Але на центральні вулиці залітали уламки від снарядів, які рвалися поруч на позиціях ЗСУ.
Одна з вулиць селища Новотошківського
Люди на вулицях про бій і обстріл розмовляють неохоче. Хоча до обстрілів звикли. Фронт поруч. Фактично – за дорогою на околиці селища. Але про інтенсивність бойових дій 18 лютого кажуть, що такого не було з 2015 року.
Your browser doesn’t support HTML5
Мешканкці Норвотошківки про бій 18 лютого
Заходимо до місцевого медичного пункту. Медики Тетяна й Ірина розповідають, що люди почали звертатися наступного дня після обстрілу. У літніх людей, які пережили стрес, загострилися хронічні захворювання – серцеві, тиск. Одна жінка надірвала спину, коли ховалася у льох від обстрілу, і при нас прийшла отримати укол.
Санітарка Тетяна емоційно розповідає про те, як переживала бій і обстріл поблизу селища
Заходимо до голови ЦВА Новотошківського Дмитра Кондратьєва, про якого місцеві жителі згадували дуже позитивно. Під час обстрілу він ходив селищем та контролював ситуацію.
Дмитро Кондратьєв підтверджує нам інформацію про те, що жителі селища і будинки не постраждали під час артобстрілу.
«Якби це було в 2015 році, то від селища нічого б не лишилося. Але з 2015 року армія вийшла за територію селища. Тому увесь удар прийняли на себе бойові позиції ЗСУ», – каже він.
Голова ВЦА Дмитро Кондратьєв розповідає про ситуацію у селищі під час артобстрілу
Після відводить нас і показує бомбосховище для цивільного населення, облаштуванням і ремонтом якого він опікується після призначення на посаду. Скаржиться на брак коштів від держави.
«Бомбосховище – це ж першочергове! Це ж – безпека, яку мала зробити держава для місцевих мешканців ще у 2015 році, з початком активних бойових дій тут», – каже він.
Дмитро Кондратьєв показує процес облаштування бомбосховища, куди під час артобстрілу приходили люди
Бажаємо тиші і їдемо далі. До Золотого-4.
Золоте-4
На в’їзді до селища нас зустрічає патруль поліції. Чемно перевіряють документи, цікавляться ситуацією в Новотошківському й Оріховому.
Патруль поліції на в’їзді в Золоте-4
Повз нас проїжджає маршрутка «Шахта «Родіна» – Лисичанськ» і військовий бронеавтомобіль. Автосполучення між селищами функціонує у звичайному режимі.
Маршрутка «Шахта «Родіна» – Лисичанськ»
Ще трохи розпитуємо поліцейських про ситуацію тут. Розповідають, що зранку і до нашого приїзду було тихо. Рушаємо пішки у селище. Авто лишаємо біля поліцейських, бо болото.
Дороги селища Золоте-4
У селищі розташована шахта «Родіна», яка зараз не працює. Недалеко також шахти «Золота» і «Карбоніт» – фактично єдине місце роботи для місцевих жителів. За териконом шахти – хутір Вільний, який потужно обстрілювали артилерією російські збройні формування під час атаки на позиції ЗСУ. Там ми ночували на позиціях у військових за пару днів до загострення. Місця знайомі.
Терикон і копр шахти «Родіна»
Мій колега Мар’ян Кушнір починає пряму трансляцію. 4G у селі гарної якості:
У самому селищі досить людно на вулицях. Місцеві жителі розповідають про обстріл буденно. Всі звикли за роки війни. Але відзначають, що дійсно після 2014–2015 років цей був найпотужніший.
Your browser doesn’t support HTML5
Ніна Семенівна, 84-річна мешканка Золотого-4 про бій 18 лютого
Вулицями Золотого-4 ходять поліцейські патрулі роти «Святослав». Спілкуємося з ними. Вони підтверджують інформацію, що руйнувань і постраждалих внаслідок обстрілу немає. Ситуація після обстрілу спокійна.
Поліцейський патруль роти «Святослав» на вулиці Золотого-4
Йдемо на околиці Золотого-4, які розташовані найближче до позицій ЗСУ, по яких била артилерія російських гібридних сил. Дорогою чути вибух, починаю пряму трансляцію. Під час інтерв’ю з місцевим жителем Олександром чути близький вибух поруч, на позиціях ЗСУ. Ховаємося у льох-бомбосховище:
Потім Олександр розповідає військовому, що зранку російські гібридні сили обстрілювали українські позиції з АГСа (автоматичний станковий гранатомет), а зараз, певно, що був «приход» з СПГ (станковий протитанковий гранатомет). Напрямок і вид застосованої зброї він за роки життя у зоні бойових дій визначає на слух.
Поки тихо, швидко кажемо: «До побачення!» та «Удачі!» Олександрові й Ніні і виходимо вуличками селища до нашої автівки.
Жителі Золотого-4 – Олександр і Ніна
Вже коли збираємося їхати, чути вибухи по лінії фронту. Сутеніє. Збройна агресія російських гібридних сил проти України триває шостий рік.
Виїзд із селища Золоте