Представник Тихановської: «Від’єднання від SWIFT – це як ядерна бомба в банківському секторі»

Економіст Олесь Алехнович, представник Світлани Тихановської з питань економічних реформ, пояснює, чому думка про необхідність економічних санкцій змінилася як у Європі, так і в Білорусі, і чим загрожує від’єднання країни від системи SWIFT.

Стисло:

• думки експертів і політиків зараз консолідуються навколо того, що санкції проти режиму необхідні;
• жоден євро більше не потрапить до державних органів влади;
• якщо репресії в Білорусі триватимуть, економічні санкції будуть розширюватися і поглиблюватися.

– Якою є позиція команди Світлани Тихановської і ваша особиста позиція щодо можливості запровадження економічних санкцій проти білоруського режиму? У яких сферах ви вважаєте ці санкції необхідними і в яких масштабах? Чи повинні вони стосуватися лише підприємств, безпосередньо пов’язаних із режимом, чи ж вони мають бути ширшими, структурними?

Олесь Алехнович

– Нелегітимний режим, який сьогодні захопив владу в Білорусі, провадить насправді окупаційну політику. Масштаби репресій проти цивільного населення насправді обурливі. Ми всі, в тому числі і штаб Світлани Тихановської, повинні захищати наш народ від репресій. Зрозуміло, що режим має монополію на застосування збройної сили в країні, ми не можемо протистояти ОМОНові, «спецназу» чи армії.

Тому ми шукаємо інших механізмів правового тиску на режим для того, щоб досягти тих чотирьох вимог, які озвучують протестувальники, страйкові комітети, широка громадськість:

• припинити репресії,
• звільнити політичних в’язнів,
• покарати злочинців,
• провести нові вільні вибори.

Міжнародні економічні санкції, про які ви спитали, є лише одним із елементів тиску. Існують також внутрішні санкції – наприклад, відмова у придбанні товарів і послуг тих компаній, які підтримують режим.

Це і персональні санкції проти тих, хто фальсифікував вибори; ректорів, які звільняли студентів із політичних причин; директорів державних підприємств, які звільняли своїх працівників із політичних мотивів; керівників правоохоронних органів, ідеологів, працівників державної пропаганди, які брешуть і підбурюють до ворожості. Це страйки на підприємствах та інформаційні кампанії.

Але у нас також є й позитивний порядок денний, ми не лише працюємо над тиском на режим, але й створюємо програми підтримки для жертв і програми економічної підтримки для демократичної Білорусі, які набудуть чинності відразу після вирішення політичної кризи.

– Протягом багатьох років питання економічних санкцій сприймалося навіть серед опозиційних політиків і аналітиків дуже неоднозначно. Говорили про те, що санкції можуть завдати шкоди не лише бізнесменам, наближеним до влади, а й простим людям. Чи змінилася ця логіка зараз, чи існує зараз певна єдність стосовно цієї теми?

– Справді, навіть у мене була інша думка ще 10 чи 5 років тому. Але ситуація змінилася, і зараз дедалі більше розумієш, що необхідно протистояти владі, в тому числі за допомогою економічних санкцій. По-перше, тому, що рівень і масовість репресій незрівнянні ні з чим, що відбувалося раніше – знущаннями, тортурами, вбивствами. Крім того, влада сама знищує білоруську економіку, закриваючи малий бізнес, який приєднався до загальнонаціонального страйку 26 жовтня. Частина бізнесу і громадян змушені емігрувати.

Тому думки експертів і політиків тепер консолідувалися навколо того, що санкції проти режиму необхідні. Питання в тому, як найбільш ефективно і правильно це зробити, щоб мінімізувати наслідки для людей.

Вбивство Романа Бондаренка стало потужним поштовхом, який змінив думку багатьох політиків на Заході. Після цього вбивства і загалом за останній час багато білорусів закликають до економічних санкцій проти режиму – раніше такого не було.

– Чи не висловлюється протилежна думка, що запровадження реальних економічних санкцій може ще більше озлити режим?

– Рівень репресій уже настільки високий, що важко уявити, що означає «злоба». Масове використання зброї проти людей? Мені важко уявити, що репресії можна посилити порівняно з тим, що є, коли влада протягом дня може затримати більше ніж тисячу людей.

Слід розуміти, що запровадження санкцій є поступовим і поетапним процесом. Спочатку йде невизнання влади, її легітимності. Ми цей етап пройшли: більшість країн Європи, США, Канада не визнали легітимності нинішньої влади.

Наступний етап – персональні санкції проти окремих чиновників, це також уже є.

Третій етап – це вже цілеспрямовані економічні санкції, включаючи замороження співпраці з державними підприємствами, замороження рахунків цих підприємств за кордоном.

Ми щойно починаємо цей третій етап. Зараз Європейська комісія деталізує пакет економічних санкцій – цей процес триває. Якщо репресії не припиняться і цілеспрямовані економічні санкції не спрацюють, можна переходити до більш глобальних санкцій, напівсекторальних – наприклад, до заборони на фінансування державних банків, – або навіть секторальних (від’єднання Білорусі від системи SWIFT).

– Часом можна почути, що Захід може дуже швидко зруйнувати білоруську економіку, якщо перестане, наприклад, купувати білоруські нафтопродукти. Це насправді був би обвал білоруського бюджету на 30 відсотків, не менше. Чи може дійти до такого?

– Експорт нафти і нафтопродуктів із Білорусі в 2019 році склав майже 6 мільярдів доларів, і частково це експорт до країн чи через країни Євросоюзу. Тому справді навіть один такий санкційний крок дуже сильно і швидко вдарив би по економіці. Бо Білорусь не може ефективно перенаправити ці потоки в інші регіони. І я думаю, що загроза таких санкцій може змінити репресивну політику режиму всередині Білорусі.

– Але чи може загроза реальних економічних санкцій зупинити репресії в Білорусі? Поки що Мінськ просто не вірить, що Захід може піти на реальні економічні, а не лише персональні санкції.

– Раніше фактично не було жодних економічних санкцій проти Білорусі з боку Європейського союзу. Зараз ситуація інша. В Європейському союзі існує консенсус щодо необхідності реагувати на окупаційну політику, яку провадить режим у Білорусі.

Європейський союз уже оголосив про третій пакет санкцій, наголосивши при цьому, що більше жоден євро не потрапить до державних органів влади.

І це доволі великі суми. У 2019 році Європейський банк реконструкції і розвитку та Європейський інвестиційний банк реалізували або розпочали реалізацію у Білорусі проєктів на 800 мільйонів доларів. Наприклад, щодо модернізації дорожньої інфраструктури, міських очисних споруд, енергетичних та екологічних проєктів.

Це довгострокові проєкти, які справді допомагають покращити життя білорусів. Близько 30 мільйонів євро – ґрантова допомога Білорусі від Європейської комісії. Зараз цих грошей не буде. Тому цей економічний тиск уже є відчутним. І якщо репресії в Білорусі триватимуть, економічні санкції будуть розширюватися і поглиблюватися.

– Особливі дискусії викликає ідея з від’єднанням Білорусі від банківської системи SWIFT. Навіть деякі найбільш опозиційні до режиму люди висловлюють незгоду з цією ідеєю. Поясніть, що це від’єднання може означати на практиці?

– SWIFT – найпопулярніша система міжнародних платежів. Її від’єднання призвело б до блокування різних міжнародних переказів як на імпорт-експорт, так і на приватні витрати громадян. Це дуже серйозно і в міжнародній практиці зустрічається дуже рідко. У світі це сталося з Іраном і Північною Кореєю. Для Білорусі це дуже далека перспектива, я б не сказав, що це питання найближчого майбутнього.

Вимкнення SWIFT – це як ядерна бомба в банківському секторі. Це може бути використано лише в останню чергу, коли всі інші механізми вже не працюють. Я маю на увазі, що якщо білоруський режим ще більше посилить репресії, тоді не можна виключили й такий крок. Це повинно залишатися загрозою для режиму і захистом для білоруського суспільства.

Зрештою, та сама ядерна зброя для багатьох країн – не для того, щоб її застосовувати, а щоб ніхто не міг її застосувати. Тому загроза від’єднання Білорусі від SWIFT – у певному сенсі такий захист.

– Реакція Володимира Макея (міністр закордонних справ Білорусі – ред.) показала, що принаймні він розуміє небезпеку санкцій і масштаби можливої загрози. Макей погрожував у відповідь припинити співпрацю з Заходом у деяких сферах, насамперед у сферах прав людини, міграції і транскордонного співробітництва. Як би ви оцінили цю реакцію?

– Нелегітимний керівник Білорусі нещодавно заявив, що покаже Литві й Польщі, що означають білоруські санкції. І що? Були закриті кордони для білоруських (та іноземних) громадян, а також для вантажівок. Кому це принесло збитки? Передовсім самим білорусам. Але перенаправлення експорту калійних добрив і нафтопродуктів до російських портів не відбулося. Пан Макей заявив, що офіційний Мінськ розгляне, серед іншого, освітні й гуманітарні проєкти, які реалізуються в Білорусі. Це нагадує приказку «на зло мамі відморожу собі вуха».

Це те, на що здатна влада. Не вирішувати проблему, а лише поглиблювати її, завдаючи ще більшої шкоди економіці й суспільству.

Розмір білоруської економіки і здатність режиму реагувати на санкції з боку демократичних країн незрівнянні. В даному випадку це порожня погроза, яка може принести збитки виключно самому режимові й усій Білорусі.