Чи зможуть афганські війська стримати «Талібан» без допомоги США та НАТО?

Після потужної присутності в Афганістані протягом майже двох десятиліть, виведення останніх 2 500 американських вояків із ураженої війною країни призвело до стурбованості керівників американської розвідки та політичних радників щодо того, чи афганські військові самі зможуть стримувати екстремістські сили «Талібану». Адже не лише США виводить свої сили.

Незабаром після заяви президента США Джо Байдена 14 квітня про виведення військ, НАТО підтвердило, що дотримуватиметься розкладу Вашингтону і виведе з Афганістану до 11 вересня своїх 7 000 неамериканських солдатів.

Насправді афганські урядові сили відповідають за безпеку в своїй країні з 2014 року.

Але вони значною мірою залежать від американських військових та їхніх підрядників щодо матеріально-технічного забезпечення, повітряної підтримки та обслуговування найважливішого обладнання.

Нещодавній звіт американської розвідки, щорічна оцінка загроз, що надійшла до Сенату незадовго до оголошення Байденом виведення, попереджає, що перспективи мирної угоди між Кабулом і «Талібаном» «залишатимуться малоймовірними протягом наступного року».

«Талібан», імовірно, отримає переваги на полі бою, і уряд Афганістану буде боротися, щоб стримати Талібан, якщо коаліція відмовиться від підтримки», – зазначає звіт від 9 квітня.

«Кабул продовжує стикатися з невдачами на полі бою, і «Талібан» впевнений, що зможе досягти військової перемоги, – попередили керівники американської розвідки. – Афганські сили продовжують захищати великі міста та інші урядові опорні пункти, але вони залишаються втягнутими в оборонні місії і борються, щоб утримати відвойовану територію або відновити свою присутність у районах, покинутих у 2020 році».

Тим часом, у звіті Афганської дослідницької групи, опублікованому Інститутом миру США (USIP), зазначається, що «ризики розвалу держави та відновлення конфлікту надзвичайно високі».

«Виведення не лише зробить Америку більш вразливою до терористичних загроз; це також матиме катастрофічні наслідки для Афганістану та регіону, які не будуть в інтересах жодного з ключових суб'єктів», – підсумувала Афганська дослідницька група.

Президент Афганістану Ашраф Гані сміливо відповів на заяву Байдена про виведення військ, написавши, що «горді сили безпеки і оборони Афганістану цілком здатні захищати свій народ і країну, що вони робили весь час».

Байден наполягає на тому, що Вашингтон продовжуватиме підтримувати зусилля з боротьби з тероризмом на відстані, щоб не дати Афганістану стати базою для терористичних атак на США або їхні інтереси.

Він зазначає, що уряд Афганістану має у своєму складі понад 300 000 вояків, серед яких багато тих, кого навчали війська США та НАТО протягом останніх двох десятиліть.

За даними Спеціального генерального інспектора США з відбудови Афганістану (SIGAR), до складу афганських військ входить близько 187 000 військовослужбовців Міністерства оборони та близько 118 000 воєнізованих поліцейських під командуванням Міністерства внутрішніх справ.

США також роками постачають військову техніку для зміцнення бойових можливостей афганських урядових сил.

Заступник міністра оборони Афганістану Шах Махмуд Міагіл заявляє, що уряд до кінця 2020 року отримав від Вашингтона 1 383 військових автомобілів «Гамві», 55 машин мобільних ударних сил, 10 вертольотів «Чорний яструб» і чотири літаки легкої атаки A-29 для повітряної підтримки.

«Збереження афганських сил безпеки має життєво важливе значення для довгострокової стабільності та безпеки Афганістану», – говорить американський генерал-лейтенант Джон Дідрік, керівник Об'єднаного командування перехідним режимом безпеки в Афганістані.

На папері виглядає добре…

Але аналітик з питань безпеки Тед Каллаган, колишній радник спецназу США на півночі Афганістану, каже: «Те, що існує на папері, і те, що існує насправді, часто сильно відрізняється».

«Важливо те, що доступне для фронтових військ, – говорить Каллаган Радіо Свобода. – Щоразу, коли щось пишуть про афганські сили безпеки, це, як правило, досить позитивно. Все виглядає добре. Воно працює. Воно там, де повинно бути. Але тоді, коли ви йдете перевіряти, нічого там немає. Воно відсутнє. Воно зламане. Його позбавили деталей».

За його словами, реальність така, що «все це обладнання, можливо, в якийсь момент надійшло, але де воно зараз? Який його поточний стан? Хто знає, як ним керувати? У кого є ключі від будь-якого гаража, в якому він знаходиться? Хто продавав його іншим – можливо, навіть «Талібану?»

Військові США в Афганістані

Каллаган заявляє, що бойова сила афганських військ передбачає, що вона повинна б бути спроможною стримувати майбутні напади «Талібану», «але досвід показує, що вони, мабуть, не зможуть».

«За будь-якою ознакою, – говорить Каллаган, – бойові можливості афганських військ перевершують «Талібан» з точки зору авіації, стрілецької та легкої зброї, артилерії та живої сили».

Але він каже, що «історія показала нам, що [урядовим силам] не вистачає волі, відданості та дисципліни, які має «Талібан». Цей нематеріальний фактор дає талібам перевагу над афганськими силами безпеки».

Виснаження сил також було непростим питанням, яке непокоїть уряд Афганістану.

Останній щоквартальний звіт SIGAR свідчить про «звичайний рівень» звільнень для Міністерства оборони становить близько 2 відсотків на місяць, незважаючи на збільшення оплати праці.

Тим часом, за даними SIGAR, Міністерство внутрішніх справ зафіксувало «дещо підвищений» щомісячний рівень звільнень – близько 4 відсотків.

Викликає занепокоєння те, що падіння морального духу, спричинене виведенням сил США, разом із потенційними труднощами з оплатою праці афганських військ призведе до ще більшого виснаження.

Торек Фархаді, колишній радник уряду Афганістану, каже, що Кабул «повністю залежить від фінансової підтримки США щодо заробітної плати та поставок» для своїх сил.

«США продовжуватимуть [фінансово] підтримувати афганські сили безпеки, хоч і на нижчому рівні, але ще деякий час, – сказав Фархаді Радіо Свобода. – Афганські ВПС в більшій мірі залежать від підтримки з боку підрядників щодо обслуговування свого парку літаків. Ця підтримка з боку США також буде необхідна в майбутньому».

Фархаді заявляє, що спроби Вашингтона домогтися від уряду Афганістану укладення мирної угоди з «Талібаном» зробить армію більш спроможною «боротися із іноземними терористичними угрупованнями [в Афганістані], такими як «Ісламська держава» та інші».

Глухий кут на переговорах

Але глухий кут, в який зайшли мирні переговори між Кабулом і «Талібаном», які велися в Катарі з вересня, а також посилення нападів бойових угруповань викликали сумнів щодо перспектив досягнення будь-якої мирної угоди.

Каллаган каже, що найслабшою ланкою в афганських силах безпеки є, безперечно, здатність підтримувати себе до досягнення мирної домовленості між «Талібаном» і Кабулом.

«В афганському арсеналі дуже мало літаків, і здатність підтримувати їх майже нульова – особливо з урахуванням того, що США надають вертольоти «Чорний яструб» на заміну їхніх [радянських] Мі-17», – говорить він.

«Загалом, у них був би приблизно один рік, за який всі їхні літаки перестали б літати, якщо США припинять допомогу в плані технічного обслуговування, навчання та всього іншого, що потрібно для польоту вертольота в Афганістані, – говорить Каллаган – Вони, очевидно, мають там величезні проблеми».

Він додає, що погана логістика та корупція заважають життєво важливим запасам дістатися «туди, де вони повинні бути».

Через ці слабкі сторони Каллаган прогнозує, що весняний наступ «Талібану» 2021 року стане «досить сильним натиском [бойовиків] на деякі столиці провінцій, які вони вже оточили такі місця, як Тарінкот [в провінції Урузган], можливо, на півдні в Гельманді. Кундуз є багаторічним слабким місцем на північному сході, – говорить він. – Ми вже бачили бої в Бадахшані, які говорять про те, що вони, можливо, формують операції до нападу на Кундуз».

Каллаган додає, що «бойові слабкі сторони будуть виявлені в першу чергу. Але що буде справжньою проблемою для афганських військ, так це перевезення – доставка боєприпасів, перевезення людей».

Нестача координації

Проблемою є також тактична координація підрозділів сил безпеки Афганістану.

В рядах Міністерства внутрішніх справ за останній рік воєнізована поліція зросла до приблизно 118 000 осіб за програмою, яка розпустила місцеві афганські підрозділи поліції та передала їх під командування Міністерства.

До складу сил Міноборони входять Афганські спеціальні сили безпеки, територіальні сили Афганської національної армії та афганські ВПС.

В даний час афганські ВПС покладаються на повітряно-десантні платформи зв'язку та американських диспетчерів авіаударів для координації повітряної підтримки афганських сухопутних військ, які беруть участь у боях проти «Талібану».

Це викликало занепокоєння щодо майбутньої наземної та повітряної координації після повного виведення військ США та НАТО.

Уряд Кабула класифікує війська за рівнями боєздатності підрозділів афганських сил.

Але, як вважають, елітний спецназ Афганістану складає приблизно від 20 000 до 30 000 солдатів, згрупованих у крилі спеціальної місії, Корпусі спеціальних операцій, спеціальних підрозділах поліції Генерального командування та інших структурах.

«Існує низка сил спеціальних операцій, і вони мають різні командно-адміністративні структури, – пояснює Каллаган. – Не всі вони будуть розміщені в Міністерстві оборони. Деякі з них перебувають у віданні Міністерства внутрішніх справ».

«Найбільшим є командос, – пояснює він. – Цей підрозділ є не тільки найбільш дієздатним, але й таким, що буде найчастіше залучений у поверненні районів, захоплених «Талібаном», чи то міських чи сільських... Ним зловживають».

Каллаган заявляє, що командос не повинні бути «утримуючими силами або легкими піхотними силами... Вони не повинні сидіти в полі тижнями або охороняти блокпости. Але часто саме так вони використовуються».

Насправді, зазначає SIGAR, вже більше року афганський спецназ обмежується здебільшого оборонними позиціями, щоб утримати «Талібан» від взяття Кабула та столиць провінцій.

Тим часом бойовики «Талібану» розширили територію, яку вони контролюють, захопивши ізольовані сільські контрольно-пропускні пункти, в деяких випадках дозволяючи «Талібану» оточити столиці провінцій.

Афганські територіальні сили перевищують кількість спеціальних сил безпеки. Перші пройшли навчання для забезпечення безпеки в менш жорстких зонах та виконання обов’язків військ загального призначення.

«Проблема полягає в тому, що звичайна Афганська національна армія, як правило, скупчується у великі гарнізони, – говорить Каллаган. – Вона дуже орієнтована на захист і, отже, має захисний склад розуму. І вона, як правило, не здійснює великої кількості наступальних операцій проти «Талібану».

«Але коли командос в'їжджають у місто, як Кундуз, і зачищають його від «Талібану», їм потрібно, щоб хтось увійшов і замінив їх, щоб вони могли відпочити, переобладнатися, переозброїтися, а потім вийти на іншу місію», – говорить він.

«Що, як правило, трапляється – це те, що вони тижнями засиджуються у відвойованому місті, як Кундуз, утримуючи блокпости та проводячи незначні операції на околицях, намагаючись відсунути талібів, щоб вони не повернулися та не взяли його назад... Це насправді створює цю дисфункціональну динаміку, яку ми спостерігаємо вже майже 10 років, коли один підрозділ сил безпеки повинен робити майже все».

«Це дуже їх виснажує, і це також погіршує їхні здібності», – говорить Каллаган.