75 років тому почала роботу Організація Об’єднаних Націй, створена передусім для підтримки міжнародного миру та безпеки. Але у 2020 році Україна та ціла низка інших держав все ще потерпають від конфліктів, питань щодо ефективності організації з’являється все більше.
24 жовтня 1945 року почала працювати Організація Об’єднаних Націй (ООН), яка прийшла на зміну Ліги Націй і яку називали найбільшою надією на майбутній мир.
Минуло 75 років і, за словами генерального секретаря ООН Антоніо Гутерріша, організація дозволила «уникнути напасті Третьої світової війни, якої багато хто боявся».
Однак організація вже не один рік стає об’єктом критики через низку причин. У 2020 році в умовах численних конфліктів, зростаючої політичної напруги, коронавірусної пандемії та економічних складнощів, голоду й бідності з’являється дедалі більше запитань щодо ефективності і, головне, актуальності ролі організації.
«ООН втратила можливість відіграти роль, для якої вона, власне, створювалася: для запобігання війн, агресії, окупації», – заявив нещодавно в інтерв’ю Радіо Свобода постійний представник України при ООН Сергій Кислиця, на думку якого організація не зробила все можливе для того, щоб запобігти анексії Росією українського Криму в 2014 році.
ООН: коли ефективна, а коли ні?
Оцінка ефективності ООН сьогодні залежить від конкретної сфери діяльності організації, пояснив в коментарі Радіо Свобода експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього Ілія Куса.
«В деяких аспектах ООН є ефективною, в деяких – абсолютно неефективною, а в інших – стала пасивною», – говорить фахівець.
1945 рік
Найбільш ефективною, на його думку, ООН є в гуманітарних питаннях та діяльності, що пов’язана з моніторингом, статистичними розрахунками, продовольчою безпекою тощо. В таких питаннях, як охорона здоров’я, ООН стала пасивною, оскільки багато у чому перетворилася «у бюрократичну машину, яка вариться у власному соку», каже він.
Найменш ефективними, на думку фахівця, є питання, пов’язані із безпекою.
«На жаль, організація виявилася неефективною у цьому напрямку, переважно через політизацію процесу, – говорить Куса. – На мою думку, ООН від самого початку була задумана слабкою у цих питаннях».
«Рівніші за інших»
Генеральна асамблея, куди входить 193 члени, є головним дорадчим, політичним та представницьким органом ООН. Але за Статутом саме Рада безпеки несе головну відповідальність за підтримку міжнародного миру та безпеки. Всі держави-члени зобов'язані виконувати рішення Ради, яка має повноваження вводити економічні санкції і може схвалювати застосування військової сили.
Президент України Володимир Зеленський виступає на загальних дебатах 75-ї сесії Генеральної асамблеї ООН цього року
Постійні члени Ради безпеки ООН – переможці Другої світової війни – Велика Британія, Китай, Франція, Росія та Сполучені Штати – мають право вето на будь-яке рішення.
Баланс сил у Раді безпеки не дозволяє вирішувати безпекові питання окремо від політичних інтересів окремих гравців, зауважує Куса. Це було закладено в основу роботи ООН на самому початку, «коли п’ять держав вирішили, що вони можуть бути рівнішими за інших», – говорить Куса.
ООН і Україна
Куса вважає, що запобігти анексії Криму ООН не могла, в тому числі через те, що сам «дизайн» ООН й особливо Ради безпеки з самого початку був зроблений таким, який обслуговував інтереси п’яти постійних членів Радбезу, тому що вони мають право вето і, відповідно, імунітет від міжнародного переслідування, тиску міжнародної спільноти, санкцій тощо.
«Більшість конфліктів, в які були залучені постійні члени Ради безпеки ООН, або не вирішуються, або неможливо ніяк відреагувати і Рада не може нічого зробити через політизацію цього процесу», – говорить експерт.
Водночас зводити нанівець роль ООН не можна, адже резолюції, дискусії та декларації ООН є важливими для фіксування цієї історії, для міжнародного права, для країн-жертв агресії або анексії, додає фахівець, оскільки при зміні політичної реальності апелювати до цих резолюцій в міжнародних судах – чинних чи майбутніх.
Реформа ООН?
«Розблокувати» роботу ООН, посиливши її ефективність, можна було б за допомогою реформування, про яке говорять вже багато років.
Президент України Володимир Зеленський під час виступу на загальних дебатах 75-ї сесії Генеральної асамблеї ООН цього року також порушував це питання. Рада безпеки Організації Об’єднаних Націй, за його словами, має стати більш представницьким, збалансованим, прозорим та ефективним органом, і Україна готова брати активну участь у реформуванні ООН.
«Україна братиме активну участь у процесі її реформування. Цей орган має стати більш представницьким, збалансованим, прозорим та ефективним», – сказав Зеленський.
Куса вважає, що організація або реформується, або наслідуватиме долю своєї попередниці – Ліги Націй, або ж буде роздроблена на кілька структур. Реформування при цьому, на його думку, має стосуватися і структури, і механізму ухвалення рішень, і інституційної ієрархії всередині, і функцій.
Новий світовий порядок
На думку Куси, реформа невідворотна, але залежить від політичної волі глобальних гравців і глобального балансу сил, який складатиметься поміж глобальних гравців вже у новому світовому порядку.
Іншими словами, від того, наскільки впливовими залишатимуться США, Китай, Індія, Росія – країни, які є ключовими гравцями на міжнародній арені, – від їхньої волі, від їхньої позиції, від їхнього місця в новій системі і буде залежати майбутнє ООН.