Чи справді Китай подолав кризу з коронавірусом?

Andy Heil

Кількість людей, які все ще хворіють на COVID-19 в Китаї, постійно зменшується, в той час як у решті світу це число лише зростає. Менше 5 тисяч людей у Китаї досі потребують лікування, а понад 73 тисячі вже повністю здорові. Експерти вважають, що придушити спалах в країні допоміг суворий карантин. Однак цей метод має зворотній бік медалі. Як Китай примусив мільйони людей перебувати на карантині? Що приховує місцева влада? Та чи може коронавірус знову повернутися до Уханю?

«Драконівський» контроль або «соціальний контроль у стилі Мао». Так іноді називають обмеження, які запровадила влада Китаю, щоб зупинити поширення коронавірусу.

Тільки-но китайські чиновники повністю зрозуміли небезпеку, яку несе коронавірус і супутня йому хвороба COVID-19, як вони запровадили жорсткий карантин, ізолювали та взяли під нагляд мільйони місцевих мешканців. При цьому, неодноразово у бік Китаю лунали звинувачення у тому, що справжню ситуацію в Ухані в січні влада спершу намагалася приховати.

Генеральний директор Всесвітньої організації з охорони здоров'я (ВООЗ) Тедрос Аданом Гебреєсус сказав: «Ухань дає надію решті світу і демонструє, що навіть найскладніша ситуація може змінитися».

А спільна комісія епідеміологів ООН і Китаю назвала обмеження «мабуть, найбільш амбіційною, швидкою та агресивною спробою стримати поширення хвороби в історії». Хоча, ймовірно, такі заходи можливі лише в авторитарній країні, як Китай.

Переломним моментом у боротьбі з раніше невідомим вірусом стало 18 березня, коли в країні не зафіксували жодної локальної передачі вірусу, лише кілька десятків нових випадків у людей, які повернулися з-за кордону. Наступного дня кількість загиблих від COVID-19 в одній лише Італії сягнула 3245 людей з моменту спалаху — а це більше, ніж за весь час у Китаї.

Загалом, ці новини підсилюють впевненість, висловлену у фінальній доповіді спільною місією ВООЗ та китайських експертів-інфекціоністів. Адже раніше вона здивувала своїми занадто похвальними відгуками.

«Сміливий підхід Китаю щодо стримування нового респіраторного збудника змінив хід швидко зростаючої та смертельної епідемії», — йдеться в заяві місії, оприлюдненій наприкінці лютого, у момент піку захворюваності в Китаї та виявлення лише перших випадків в Італії, якій судилося стати новим епіцентром спалаху в Європі.

Друга хвиля?

Та попри захоплення Китаєм, експерти попереджають, що друга хвиля захворювання можлива, а періодичне повернення до тимчасової ізоляції майже неминуче.

«Ми маємо проявляти обережність, адже ситуація може повторитися», — каже і генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреєсус.

Утім, гарні новини щодо боротьби з коронавірусом можуть змістити на другий план критику місцевої влади, яка, нібито, відмовилася ділитися важливою інформацією з науковцями з інших країн та власними громадянами, після першого підтвердженого випадку на початку грудня. А ще Китай критикують за цензурування та покарання тих громадян, які говорили про небезпеку, коли спалах ще можна було локалізувати.

Упродовж місяця з моменту найбільшого піку захворюваності у Китаї, місцева влада та навіть окремі мешканці намагалися відвернути увагу від внутрішніх конфліктів та пошуків винних у невдалому стриманні пандемії, пропонуючи або принаймні обіцяючи допомогу Сполученим Штатам та Європі, які стали епіцентром поширення коронавірусу.

Це частина так званої «інформаційної війни коронавірусу», яка, як пише Politico, є «не надто майстерною піар-кампанією Пекіна».

В Сполучених Штатах цьому суперечать нагадування, в тому числі і дискусії про те, чи вважати вірус «китайським». Деякі чиновники, особливо з адміністрації Трампа, і взагалі наполегливо називають його «уханським».

Державний секретар США Майк Помпео на брифінгу для журналістів у Вашингтоні. 5 березня 2020 року

«Дезінформаційна кампанія, яку ведуть [китайські чиновники] покликана перекласти відповідальність», — сказав державний секретар США Майк Помпео, який раніше неодноразово називав коронавірус «вірусом з Уханю», — «ми знаємо це добре, ми знаємо, що першою про вірус з Уханю дізналася влада Китаю. Це покладає велику відповідальність, треба було одразу сказати, що «у нас є проблема, вона унікальна і має ризики». І пройшла сила силенна часу, поки світ усвідомив ці ризики, які були на той момент всередині Китаю».

Новий і незнайомий ворог

Згідно з генетичним аналізом, вірус передався від тварини до людини приблизно у третій тиждень листопада 2019 року. При цьому перші випадки зареєстрували в Ухані в провінції Хубей.

Поки що не існує затвердженої вакцини від коронавірусу, а лікування викликаної ним пневмонії COVID-19 проводиться симптоматично з експериментальним застосуванням існуючих препаратів.

За словами експертів, широке застосування перевіреної, безпечної вакцини може розпочатися щонайменше через рік, а то й 18 місяців.

Про секретність Китаю багато почали говорити наприкінці січня, в той час коли інші країни намагалися оцінити глобальні загрози.

3 лютого, коли жертвами коронавірусу стали 400 людей, а кількість інфікованих зростала, Комуністична партія Китаю заявила​, що спалах стане «серйозним випробуванням системи управління» країною.

Цього тижня Компартія публічно засудила офіційне поводження китайських чиновників з лікарем, який говорив про небезпеку спалаху коронавірусу з самого початку.

Офтальмолог Лі Веньлян інфікувався коронавірусом на початку січня, а через місяць, від COVID-19 він помер. Лі Веньлян критикував китайських чиновників, які не хотіли визнавати, що проблема існує, а вірус швидко поширюється. Його онлайн протест привернув увагу громадськості до замовчування ситуації. Тому, схоже, місцеві чиновники і почали діяти.

На початку лютого, коли вірус швидко поширювався у Китаї та вже були зафіксовані випадки в інших країнах, десятки мільйонів китайців в прямому ефірі стежили за 10-денним будівництвом госпіталів для хворих на COVID-19, які мали вмістити понад 2,5 тисячі пацієнтів.

Це був чіткий сигнал місцевої влади, що ситуація термінова, а небезпечні дні і тижні попереду.

«Справедливо буде сказати, що першочергове заперечення Китаєм серйозності спалаху в Ухані призвело до більшого зараження міста. Як наслідок – вони запровадили дуже жорсткі заходи, включно із фактичним закриттям цього та інших міст», — сказав у коментарі Радіо Свобода Дін Уіслоу, лікар-інфекціоніст зі Стенфордського центру охорони здоров'я у Каліфорнії.

Поміж двох вогнів

Контролювати ситуацію в Китаї намагалися за допомогою агресивного карантину, ізоляції та примусового стеження з застосуванням інструментів «великих даних» (big data) та штучного інтелекту.

Навіть Гендиректор ВООЗ Гебреєсус у «вітальному» слові Китаю у січні наголосив, що антивірусні заходи мають «сильний економічний і соціальний вплив на населення Китаю».

New York Times підрахувала, що у якийсь момент 760 мільйонів китайців перебували у самоізоляції.

Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch скаржилися на жорстокість ізоляції в Китаї, довільні затримання і різні форми насильства. Існує навіть список ненавмисних жертв, куди потрапив і хлопчик з інвалідністю. Він помер через недбалість після того як його родичів примусово забрали на карантин, а доглядати за ним не було кому.

Згодом з'явилися повідомлення, що Китай використовує технології розпізнавання обличчя, щоб посилено стежити за громадянами.

Al-Jazeera розповідала про одного із власників ресторану в провінції Хубей, який приїхав до себе на батьківщину у Сичуань. Пізно ввечері до нього навідалася поліція і наказала йому самоізолюватися на два тижні. А коли чоловік вийшов на вулицю набрати овочів, за ним швидко приїхала поліція, яка використала камери його сусідів і системи розпізнавання обличчя, щоб зафіксувати його порушення.

«Це не суворі заходи»

Влада інших країн від Франції до Чеської республіки та навіть Італії підійшли до ситуації більш публічно і намагалися знайти компроміс між потребою спостереження задля захисту людей та небажанням здаватися занадто репресивними, контролюючи населення.

19 березня до північної Італії прибув представник китайського Червоного Хреста Сунь Шуопен, який похвалився «тенденцією до зменшення» кількості інфікованих вже за місяць з того моменту, як Ухань запровадив жорсткий карантин. «Тут, в Мілані, найбільш враженій COVID-19 частині, немає суворого карантину», – заявив він.

Одне з головних критичних зауважень щодо реакції Китаю і можливості застосування такого методу на Заході стосувалося того, що такий контроль складно запровадити у суспільстві, де персональні свободи та професійні амбіції надійно захищені.

«Має бути баланс між захистом людських життів і їхньою життєдіяльністю», – цитує журнал Time експерта з інфекційних захворювань в Університеті Гонконгу Бена Коулінга.

Інші критики акцентують не на безкомпромісному карантині, а на підтвердженні того, що влада першочергово приховувала докази передачі вірусу від тварини до людини, намагалася применшити тривожні цифри про розповсюдження інфекції, а ще не змогла адекватно поінформувати населення щодо ризиків.

Новина про те, що Пекін закрив шанхайську лабораторію, яка здійснила один з найбільш важливих наукових проривів в той момент, коли спалах коронавірусу перетворився у пандемію – підтвердила звинувачення у приховуванні інформації. Чиновники не пояснили, чому закрили лабораторію, тим паче наступного дня після того, як її вчені опублікували послідовність генома коронавіруса на відкритій платформі.

Всього одна битва

Місія дійшла до висновку, що зниження випадків COVID-19 у Китаї – це реальність і статистика цього тижня, схоже, це доводить.

Та чи залишиться ситуація такою ж – головне питання для Китаю та решти світу, який продовжує боротися з пандемією.

Карантинні заходи у провінції Хубей цього тижня послабили, контрольно-пропускні пункти зняли та скасували заборону на пересування по регіону.

ВООЗ закликає Китай ретельно стежити за поетапним зняттям обмежень на пересування та зібрання. А також просить бути готовими негайно реагувати на будь-який новий випадок COVID-19, оскільки головні стратегії стримування скасовані.

Група дослідників британського імперського коледжу в Лондоні, чия доповідь спонукала США та Велику Британію до рішучіших дій щодо зменшення соціальних контактів для боротьби з пандемією, попередила про вразливість так званих нефармацевтичних втручань, таких як самоізоляція та закриття публічних міст.

«Головна проблема цього підходу полягає в тому, що його потрібно запроваджувати періодично, доти, доки вірус циркулює в людському середовищі, або доки не буде винайдена вакцина», – йдеться в доповіді.

Майкл Остергольм, який у своїй книзі «Смертельний ворог: наша війна проти бактерій-убивць» попереджував, що коронавіруси, такі як SARS і MERS були «передвісниками прийдешніх подій», минулого тижня назвав це «спробою зупинити вітер».

«Я і мої колеги впевнені, як тільки-но люди позбудуться соціальних дистанцій, і вимушеного перебування вдома, повернуться на роботу, опиняться в літаках, потягах, метро, автобусах, на заводах, то навіть у Китаї коронавірус повернеться знову».