Чорногорія у безвиході: має повернути мільярдний борг Китаю за автостраду

ПОДГОРИЦЯ – Чорногорія стверджує, що потребує допомоги від Європейського союзу у виплаті Китаю колосального боргу в розмірі 1 мільярд доларів за суперечливий проєкт дороги, який залишив балканську країну в скрутному фінансовому становищі.

Але речниця ЄС Ана Пісонеро сказала у коментарі Радіо Свобода, що союз «не виплачує борги третіх сторін», хоч і додала, що Брюссель стурбований через «соціально-економічні та фінансові наслідки, які можуть спричиняти інвестиції Китаю», а також через ризики економічного дисбалансу та «боргової залежності».

Однак, вона також сказала, що ЄС бажає запропонувати допомогу через свій Економічно-інвестиційний план для Західних Балкан у розмірі 10 мільярдів доларів.

«Економічно-інвестиційний план допоможе задіяти фінансування від інших інституційних та приватних інвесторів, включно з Європейським інвестиційним банком на дуже привабливих умовах», – зазначила вона.

Шосе, побудова якого довго затримувалася і досі не завершена, опинилося у центрі широкого геополітичного змагання на порозі ЄС, на Балканах, де вплив Китаю останніми роками значно зріс.

Відмова у заклику про допомогу до Брюсселю надійшла тоді, коли Чорногорія постала перед загрозою несплати боргу за шосе, яке будує Китайська корпорація з будівництва доріг та мостів (CRBC), і бореться з політичними та фінансовими викликами, включно з економікою, залежною від туризму, яка значно послабилася через пандемію, через що спроможність виплачувати борги знизилася.

На Китай припадає приблизно чверть загального боргу Чорногорії, який сягнув минулоріч 103% ВВП, і якщо Подгориця збанкрутує, угода щодо проєкту дороги дає Китаю можливість отримати землю та майно в балканській країні, які були визначені як застава.

Згідно з чинною угодою з Експортно-імпортним банком Китаю, перші виплати по боргу повинні відбутися в липні.

Ставки нині високі як для Брюсселя, так і для Подгориці.

Чорногорія мусить нині шукати інші шляхи забезпечення фінансового майбутнього, тоді як ЄС повинен шукати спосіб, щоб зміцнити свої позиції на Західних Балканах, у регіоні, де Китай продовжує посилювати свої зв’язки в умовах пандемії, роздаючи вакцини та надаючи допомогу в кризові часи.

«Не дивно, що нині сталося з проєктом (шосе), адже він був проблемою у виконанні від початку», – каже Радіо Свобода Вук Вуксанович, дослідник Белградського центру політики безпеки.

Політика боргів

Не маючи допомоги від ЄС для виплати боргу, новий чорногорський уряд, який було обрано в грудні, повинен знайти нове рішення.

Міло Джуканович (ліворуч), тодішній прем'єр-міністр Чорногорії, та китайський прем'єр-міністро Лі Кецян під час їхньої зустрічі в Пекіні в листопаді 2015 року

Борг був узятий попереднім урядом на чолі з чинним президентом Міло Джукановичем, який є ветераном у політиці країни.

Чорногорія, яка отримала незалежність, відокремившись від Сербії у 2006 році, приєдналася до НАТО в 2017 році та працює над отриманням зеленого світла на приєднання до ЄС. Як і багато балканських країн, вона також має тісні зв’язки з Росією та значно заглядається на Китай, під вивіскою пекінської ініціативи «Пояс і шлях», заради розвитку інфраструктури та залучення інвестицій.

Чинний уряд прем’єр-міністра Здравко Кривокапича намагався відмежуватися від проєкту шосе, висловлюючи стурбованість щодо здатності виконати боргові зобов’язання і пов’язуючи позику із попередниками, які підписали угоду в 2014 році.

Заступник прем’єр-міністра Дритан Абазович у березні першим публічно висловив занепокоєння, коли сказав чорногорським депутатам, що ЄС має допомогти рефінансувати борг, щоб захистити країну від залежності від Китаю.

Міністр фінансів Чорногорії Мілойко Спаїч також доєднався до публічних заяв, сказавши в інтерв’ю газеті Financial Times 11 квітня, що допомога від ЄС з китайським боргом була б «легкою перемогою» та «фруктом, що низько висить» для союзу.

Звивиста дорога

Прийняття позики від Експортно-імпортного банку Китаю та побудова шосе були суперечливими від самого початку.

Проєкт за планом мав поєднати портове місто Бар на узбережжі Адріатичного моря із суходільним сусідом Сербією. Саме шосе поділене на три секції, а китайська позика покриває лише першу ділянку в 41 кілометр.

Шосе виявилося надзвичайно дорогим, середня вартість якого складала 23,8 мільйона американських доларів за кілометр

Ця ділянка, яка проходить через гори на північ від столиці, була найбільш вимогливою, адже, за підрахунками, вона на 60% складається з мостів та тунелів. Перша секція шосе досі не завершена через проблеми в плануванні та затримки через пандемію. Уряд нещодавно заявив, що має намір завершити першу секцію цьогоріч.

Коли чинний уряд був опозицією, він критикував тодішню владу за згоду на позику, висловлюючи занепокоєння щодо вартості, недостатньої прозорості у тендерних процедурах, потенційну корупцію та довгострокові економічні ризики, який вона може принести невеликій балканській країні із лише 620 тисячами населення.

Сумніви щодо шосе вперше з’явилися після двох техніко-економічних обґрунтувань, що були проведені у 2006 та 2012 роках, які показали, що ідея не є економічно життєздатною. Чорногорія намагалася отримати фінансування з європейських джерел перед тим, як звернутися до Китаю, але не змогла.

«Деякі проєкти не будувалися не просто так, – каже в інтерв’ю Джонатан Гіллмен, очільник проєкту «Воз’єднання з Азією» Центру стратегічних та міжнародних досліджень. – Лише те, що фінансування стає доступним, не означає, що його слід приймати».

MANS, антикорупційна організація, фінансована ЄС, також тоді чинила тиск на уряд, щоб той надав депутатам дані, які підтримували б їхнє бачення і пояснювали, як проєкт генеруватиме доходи до голосування за фінансоване Китаєм шосе у 2014 році.

Але уряд відмовився, і багато деталей угоди про позику досі лишаються прихованими.

Ще до поточних проблем через дедлайн по сплаті боргу, китайська позика викликала економічний біль в країні, змушуючи уряд піднімати податки і частково заморожувати зарплати в держсекторі, щоб привести до ладу свої фінанси.

Оскільки уряд не застраховувався від коливань курсу та не спромігся врахувати дорожні роботи у початкових планах, вартість проєкту продовжувала зростати, вказуючи на загрозливу боргову проблему. Саме шосе стало надзвичайно дорогим: середня вартість становить 23,8 мільйона доларів за кілометр.

У 2018 році Центр глобального розвитку, аналітична установа у Вашингтоні, визнав Чорногорію однією з восьми країн з ризиком боргової кризи після отримання позики з Китаю.

«Ризики довкола цього шосе були чіткими від початку, – сказав Гіллмен. – Ми бачимо, що може бути, коли немає чіткої підзвітності та ефективного нагляду за такими великими інфраструктурними проєктами».

Китай на Балканах

Окрім економічних проблем для Чорногорії, нинішня історія також ставить ЄС у складне становище стосовно дій Китаю в регіоні.

Китай продовжує масштабно діяти на Балканах, поглиблюючи свій слід через інфраструктурні та енергетичні проєкти. Пекін також почав розбудовувати міцніші політичні зв’язки в регіоні, домовившись про широке партнерство із Сербією, що дозволило Китаю поширити вплив і на сусідні країни.

Президент Чорногорії Филип Вуянович (ліворуч) із дружиною Світланою та президент Китаю Сі Цзіньпін (праворуч) із дружиною Пен Ліюань під час урочистостей з нагоди Літніх юнацьких Олімпійських ігор 2014. Нанкін, Китай

Чорногорія є політично привабливою для Китаю з кількох причин. Вона дає Пекіну присутність на узбережжі Адріатичного моря та тісніші політичні зв’язки, а великий вплив всередині країни може знадобитися, якщо Подгориця приєднається до ЄС.

Для Брюсселю рішення про те, як діяти в цій ситуації, вплине на його авторитет на Балканах, на який і без того негативно вплинула ситуація з поставками медичного обладнання та вакцин.

Проте досі ЄС є інвестором номер один в регіоні та головним ринком, і шукає інші шляхи допомоги Подгориці.

12 квітня французький міністр у справах Європи Клеман Бон написав у твітері, що Париж працює із Єврокомісією над пошуком рішення боргової проблеми Чорногорії та «зменшення залежності Балкан від Китаю».

«Це рідка можливість для ЄС зайти на їхнє подвір’я та дати відсіч Китаю», – каже Вуксанович.

«Але це також буде не перша стратегічна можливість, яку ЄС втратив на Балканах, – додає він. – Такі дії будуть поганим сигналом для регіону та зеленим світлом для Китаю».

(У роботі над матеріалом також брали участь Асья Гафнер, Джеракіна Тугіна, Славіца Брайовіч із Балканської редакції Радіо Свобода)