Чому заборона пластикових пакетів з наступного року не врятує Україну від сміття. Пояснюють екологи та переробники побутових відходів

Українська влада вирішила обмежити оборот поліетиленових пакетів. Закон про це запропонував уряд, ухвалила Верховна Рада і вже підписав президент Володимир Зеленський. Тепер магазинам роздрібної торгівлі заборонять безкоштовно роздавати покупцям тонкі пакети, виготовлені з плівки товщиною до 50 мікрометрів. Також не можна буде продавати оксорозкладні пакети, які розпадаються на частинки мікропластику і забруднюють навколишнє середовище, інформує телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».

Згідно з офіційною статистикою, кожен українець в середньому використовує за рік приблизно пів тисячі пакетів, тобто більше від одного на день, а середній термін використання такого тонкого пакета – всього двадцять хвилин. Саме про це говорив нещодавно Зеленський, підкреслюючи, що після використання такий пакет розкладається понад сто років.

«Ми обмежуємо ті пакети, які можна легко замінити на більш екологічні альтернативи. Ті пакети, від яких відмовитися не вдасться, закон не забороняє», – пояснює закон Ігор Кривошеєв, депутат Верховної Ради України.

Закон набирає чинності першого січня 2022 року: до цього часу всі роздрібні мережі в Україні повинні адаптуватися до нових норм. Тонкі пакети товщиною до 50 мікрометрів, які сьогодні в будь-якому магазині можна взяти безкоштовно, наприклад, у відділі овочів, можна буде лише продавати покупцям за гроші.

Мережа супермаркетів Novus за рік тільки в Україні продає 420 тонн пластикових пакетів. Із 2013 року в компанії використовують оксорозкладні пакети – від звичайних, поліетиленових, вони відрізняються тим, що, потрапляючи в навколишнє середовище, розпадаються під його впливом, але, щоправда, частки мікропластику при цьому потрапляють в ґрунт і ґрунтові води. Незабаром такі пакети також потраплять під заборону, але в компанії не бачать в цьому проблеми.

«Ми з радістю замінимо їх повністю на біорозкладні крохмальні пакети, – запевняє Христина Івченко, PR-директор мережі супермаркетів Novus. – Але, як ви розумієте, недостатньо тільки закупити такі крохмальні пакети, покласти їх на касу, пропонувати їх нашим покупцям і не думати про їхнє подальше життя. Ми сподіваємося, що в Україні буде необхідне обладнання для того, щоб такі крохмальні пакети компостувати (переробляти в компост)».

Багато великих супермаркетів ще до ухвалення нових норм почали просувати багаторазові сумки і мішечки.

«Дуже зручна, функціональна. Дуже хороший аналог поліетиленових пакетів», – показує таку сумку Христина Івченко.

Екологи схвалюють кроки українського уряду з очищення навколишнього середовища, але побоюються, що проблему побутового забруднення природи один «антипакетний» закон не вирішить: це крок хороший, але його недостатньо, вважає голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.

«Популізм, в Україні це поки що популізм, – говорить вона. – Потрібно ухвалити базовий закон про управління відходами, який охоплює всі компоненти, всі частини відходів: і поліетилен, і одноразовий пластиковий посуд, і вушні палички, і пластикові пляшки для дитячого харчування, і лампи, і батареї, і небезпечні відходи».

Екоактивістка Євгенія Аратовська з однодумцями близько шести років тому заснувала центр сортування побутових відходів «Україна без сміття». Він розташований на невеликій парковці в одній з київських промзон. Особливо людно тут у вихідні.

«Ми бачимо великий попит з боку людей на такі простори. Їм не треба грошей. Їм не треба, щоб цей пункт стояв під вікнами. Їм просто хочеться мати доступ до сучасної інфраструктури», – підкреслює Аратовська.

Віталій і його дружина живуть за Києвом, але приїжджають у центр сортування відходів регулярно – привозять сортоване сміття, серед якого є і пластикові пакети. Подружжя вірить, що може хоч трохи змінити ситуацію і віддати в переробку те, що можна використовувати як вторинну сировину. Їм подобається ініціатива про обмеження використання пластикових пакетів в Україні.

«Якщо вже почали – вже молодці. Я, наприклад, про це нічого не знав і не чув, але вже молодці, хоч почали, – каже Віталій. – Але ще потрібно, щоб люди дотримувалися правил. Потрібно ще і штрафні санкції вліпити, щоб не порушували».

Однак голова правління компанії «Київспецтранс» Андрій Грущинський, чиє підприємство обслуговує цей полігон, каже, що твердих відходів, які можуть використовуватися як вторсировина, всього близько 5%. Решта сміття однаково потрапляє на звалища або сміттєві полігони, де осідає «мертвим вантажем» назавжди.

«12 мільйонів тонн на рік в Україні утворюється відходів. Вони захороняються: не переробляються, а захороняються, лягають в українську землю, – підкреслює він. – Так ось: від введення в дію цього закону ці 12 мільйонів тонн, може, перетворяться в 11 мільйонів 999 тисяч. Кількість того, що захороняється, зменшиться на якусь незначну частину».

Захоронення сміття – одна з найвідсталіших технологій, підкреслює Грущинський. Для вирішення проблеми потрібно будувати сміттєпереробні заводи. Такі ефективні технології і обладнання вже давно працюють в Європі, але в Україні зведення таких підприємств зазвичай закінчується підписанням договору про наміри між інвесторами і місцевою владою, а далі справа не йде, каже він.

«В Україні жодного такого підприємства немає. З тієї причини, що послуга з переробки не оплачується, – пояснює Грущинський. – Суспільство не готове оплачувати, не хоче оплачувати або не розуміє, що потрібно оплачувати переробку сміття. Або, може, суспільству лідери громадської думки не донесли той факт, що проблема сміття, яке ми з вами створюємо в місцях, де ми живемо, не закінчується тим фактом, що це сміття вивезли з двору».

Зараз українці дійсно оплачують тільки вивезення та захоронення сміття. У разі, якщо переробні заводи все ж побудують, переробка сміття пересічному громадянинові буде обходитися в суму близько ста доларів на рік. Для багатьох це великі гроші: для порівняння, середня пенсія в країні в цьому році становить лише близько 130 доларів на місяць. А ось податок на захоронення сміття в Україні поки гранично низький, всього 5 гривень за тонну.

«Якби він був вищим, то було б уже цікаво робити щось більш екологічне за менші гроші і переробка сміття була б доступною, – каже Євгенія Аратовська з фонду «Україна без сміття». – Але виходить, що поки дуже дешево викидати. Куди вже дешевше?»

Фахівці вважають, що держава повинна працювати з виробниками тари та упаковки і пропонувати їм переробляти сміття. А також стимулювати компанії до використання екологічних матеріалів або зобов'язувати утилізувати використану продукцію в тому ж обсязі, в якому вони її виробляють. Поки ж підприємці не платять навіть екоподаток.

«Ось дивіться, прем’єр Яценюк в 2015 році скасував постанову і звільнив наших виробників тари і упаковки від оплати екологічного податку. Вони шість років не платять жодної копійки, – пояснює Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги. – Розумію, скільки це коштувало для Яценюка, потім для Гройсмана, потім для Гончарука».

Депутати «екологічного комітету» Верховної Ради обіцяють вже на наступній сесії ухвалити рамковий закон про утилізацію твердих відходів, який ляже в основу інших документів, що регламентують і переробку сміття, і виробництво екологічної тари в Україні.