(Рубрика «Точка зору»)
Зарема Сеїтаблаєва
На початку 2014 року у своїх частих поїздках до Кремля тодішній спікер Верховної ради АРК Володимир Константинов, напевно, переконував оточення Володимира Путіна в тому, що кримчани приймуть анексію з розпростертими обіймами і будуть століттями вдячні за «повернення в рідну гавань». Припускаю, що в той період Путін не був рішуче налаштований забрати Крим, у його оточенні були сили, які розуміють ризик такого кроку, і вмовляння Константинова відіграли чималу роль в анексії півострова.
Першим сильним тривожним сигналом для Путіна стало 26 лютого 2014 року, коли кримські татари чітко сказали й продемонстрували, що вони категорично проти приходу Росії до Криму. Глава Кремля, який вважає себе великим геостратегом, зробив висновки. Відразу після анексії Меджліс кримськотатарського народу визнали забороненою в Росії організацією (це рішення Москва нав’язує і в окупованому українському Криму – ред.), а лідерів Меджлісу оголосили нев’їзними до Криму. Це був сильний удар для всього кримськотатарського народу, а тому всі укази ‒ нібито про реабілітацію та інші спроби задобрити кримських татар ‒ обернулися крахом. Кримські татари в переважній більшості є і будуть залишатися проукраїнськими. А Меджліс для них ‒ головний представницький орган.
Лідери Меджлісу, навіть будучи нев’їзними до Криму, повністю контролюють ситуацію. Висока самоорганізація і згуртованість, напрацьовані поколіннями, дозволили кримським татарам зберегти комунікацію і національні органи. І нехай після анексії вони не можуть провести чергові вибори делегатів Курултаю, торішня конференція в Києві, присвячена цьому питанню, закріпила повноваження нинішніх делегатів до появи можливості обрати нових. А всі спроби створити альтернативний меджліс і курултай у кремлівських сценаристів-постановників провалилися з тріском. Цього теж не очікував «великий геостратег».
Заарештовують одного активіста ‒ на його місце приходять кілька його родичів і друзів
Але на цьому розчарування глави Кремля та його кримських прибічників не закінчилися. Вони зіткнулися з нез’ясовним для них явищем, яке правозахисники вже назвали «кримським феноменом». Кремль, борючись у Криму з інакомисленням, зіткнувся з унікальним явищем: заарештовують одного активіста ‒ на його місце приходять кілька його родичів і друзів. Таким чином, у цій боротьбі перемагають активісти, а не силовики. І цей феномен, думаю, також змушує насупитися «геостратега» при думці про анексований ним Крим.
Але й це не всі подразники для кремлівського режиму та його слуг у Криму. Тут є нехай і не велика, але гучна група блогерів, які насмілюються ставити під сумнів кремлівську політику і розкривати корумпованість і антинародність владної системи. Вони псують спокійне життя «команди переможців». І армія «ботів Полонського» та придворних політологів і псевдодіячів не в змозі погасити зростання впливу на громадську думку цих сміливих блогерів.
Ось і став Крим поперек горла Кремлю. З одного боку, міжнародні санкції б’ють усе болючіше. З іншого боку, Україна набирає силу й дедалі наполегливіше вимагає відновити територіальну цілісність. А з третього, у самому Криму не зовсім спокійна ситуація для кремлівського режиму. І ця третя сторона відіграє важливу роль у кримському питанні. Пам’ятаючи про обіцянки кримського спікера про повний «одобрямс» режимові з боку кримчан, геостратег ніяк не очікував такого підступу.
Зараз Володимир Путін, думаю, вже готовий повернути Курили Японії, а там і черга Криму. І коли це станеться, не варто забувати про роль кримчан ‒ які не змирилися, не підкорилися, а зробили вагомий внесок у цей історичний процес.
Зарема Сеїтаблаєва – кримчанка, блогер (ім’я і прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії