«Дякую», Росіє, за зіпсоване життя», – написано фарбою на стіні зруйнованого будинку. Часів Яр – невеличке містечко, яке зараз є однією з найгарячіших точок на фронті. За оцінками аналітиків, воно належить до пріоритетних цілей Росії. Часів Яр розташований приблизно за 17 км від Бахмуту, і є «воротами» до Костянтинівки і Слов'янсько-Краматорської агломерації. Після завершення активних боїв за Бахмут навесні 2023 року місто потерпає від обстрілів армії РФ, ситуація ще більше ускладнилась після виходу ЗСУ з Авдіївки. Як виживають у Часовому Ярі нечисленні мешканці, які не виїжджають попри небезпеку – у репортажі телеканалу «Настоящее время» (створеного Радіо Свобода за участі «Голосу Америки»).
_________________________________
Важка артилерія тут не змовкає цілодобово. Російські військові зараз намагаються просуватися у бік Часового Яру і з півночі, штурмуючи село Богданівка, і з півдня, частково захопивши село Іванівське.
«В останні місяці з кожним днем все більше і більше прильотів по місту. Я до цього думав, куди ж ще більше? Але з'ясувалося, що можна ще більше, – розповідає Сергій Чаус, голова міської військової адміністрації Часового Яру. – На даний момент щодня ми втрачаємо один-два будинки, які або згоряють, або просто зруйновані».
Напис на одній з будівель у Часовому Яру, березень 2023 року
Чаус розповідає, що зовсім недавно йому та ще двом десяткам жителів дуже пощастило. Коли вони роздавали людям хліб, поряд упав ударний дрон. Але його боєприпас, до якого було примотано набиту шрапнеллю банку з-під пива, не здетонував.
«У банці була шрапнель, сталеві кульки для того, щоб завдати максимум шкоди живій силі, – розповідає Сергій Чаус. – Але про яку живу силу може йтися? Це ми хліб для цивільних привезли, для наших мешканців, які залишаються у місті».
Читайте також: Росія суне на захід від Авдіївки: чим це загрожує і як її зупинити
Розмова відбувається бід звуки вибухів і біля будівлі, на якій красномовний напис російською «Дякую», Росіє, за зіпсоване життя». За даними Чауса, у Часовому Яру залишаються майже 800 мешканців. Приблизно стільки ж, скільки було наприкінці 2023 року – попри небезпеку, виїжджають одиниці.
Одні з тих, хто не хоче евакуйовуватись – пара похилого віку. Їхня онука звернулась до голови Часовоярської МВА, аби та вмовила дідуся та бабусю виїхати до Ізраїлю, де вона мешкає.
«Скрізь небезпечно. І на війні небезпечно, і тут небезпечно, – з фаталізмом зауважує чоловік у відповідь на вмовляння Чауса. – Якщо судилося лягти раніше, то ляжемо. Війна є війна».
Мер визнає, що таку позицію у місті поділяє більшість людей. Лише дві жінки погодились на евакуацію найближчим часом. Ще двох йому переконати виїхати так і не вдалося.
«У будинок для людей похилого віку я не хочу йти, я ще не в тому віці, – пояснює свою відмову їхати жителька Часового Яру, яка представляється Світланою. – Якщо виїхати, то на тиждень, на 10 днів притулок дадуть, а потім – йди шукай сам, куди хочеш. А тут ми всі разом. Тут мені щось принесли, допомогли».
«Якби мої батьки, які померли, подивилися б на те, що тут відбувається, вони б, напевно, знову померли, – зауважує вона. – Тому що вони пишалися містом: вони будували його, відновлювали».
«Найближчі мої знайомі загинули, і це дуже страшно, я переношу це важко дуже. Але я відповідаю сама за себе. Я евакуюватимуся, – обіцяє ще одна мешканка, Наталя. – Будинок відбудувати можна, підприємство відбудувати можна. А людське життя ні: якщо загинула людина, то її вже не повернути».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Ми або переможемо, або нас не буде»: полковник з-під Бахмуту про мобілізацію і навчання новобранців ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Поїхали, і тієї ж ночі «приліт». Як обстріли РФ знищують селище Желанне на захід від Авдіївки ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Окопи від Волині до Донбасу. Як Україна готує глибокоешелоновану лінію оборониМасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.