Битва за «дорогу життя» до Бахмуту: фоторепортаж із передової

На світанку група аеророзвідників на чолі з командиром Назаром висувається на бойове чергування на передові позиції

За кілька хвилин вони розкладають «Старлінк», отримують доступ до інтернету і одразу ж злітають

Бійці здіймають у ясне небо дрон – Mavick 3 – найбільш поширений у військах квадрокоптер, який застосовують як і для розвідування цілей, підтримки піхоти, так і коригування артилерійського вогню

Як правило аеророзвідники ретельно оглядають кожен сантиметр землі через невеликі монітори і вишукують ціль, яку артилерія може вразити й тим самим запобігти активним  діям російських сил проти ЗСУ

Серед таких цілей часто саме такими дронами засікають переміщення особового складу російської армії чи, можливо, місця розташування вогневих засобів

Квадрокоптери довго у повітрі перебувати не можуть. Їх регулярно доводиться повертати, змінювати акумуляторні батареї та відправляти назад. Для цього хлопці працюють парою

Трансляція має бути завжди, адже саме від цього залежить життя і здоров’я більшості особового складу. Завдяки цій картинці з неба командування може бачити реальну картину бою 24/7

Звичайний дрон, який ніколи не був призначений для військової справи, став надійною частиною оборони

Аеророзвідники знаходять ціль – це скупчення російських військових у посадках неподалік Бахмуту. Командир групи аеророзвідників Назар передає координати командуванню

Там ухвалюють рішення застосувати міномет калібру 120 міліметрів

Цей мінометний розрахунок є виїзним і застосовується тоді, коли є цілі, які необхідно швидко вразити. Володимир (31 рік) з Франківщини, до 24 лютого 2022 року працював монтером кабельного виробництва, і Влад, (21 рік) з Одещини, працював різноробочим (зліва направо)

На заздалегідь визначену позицію мінометники приїжджають уже готові. Виставляють зв'язок, готують міни до бою і стають на чергування

Часто доводиться чергувати тривалий час: без сну, здорової їжі і у вкрай складних умовах

Денис родом з Луганщини, працював шахтарем до служби в ЗСУ, розповідає шахтарські історії

Влад (21 рік), як і багато військових, які понад рік на фронті, каже, що тяжко без заміни і ротацій, і на запитання, що він би сказав цивільним, відповідає: «Та що їм сказати... Хто пішов воювати, той молодець. Хто не пішов, то нехай готується»

Коли мова заходить про сім'ї, всі військові стають сумними. Багато хто не бачив свої родини місяцями. У Дениса родина розкидана по всій Україні, і з ними він теж давно не бачився. На запитання, що він би сказав цивільним, Денис каже: «Я навіть не знаю. Що я можу сказати жінкам. Більшість жінок моляться, це те, що я знаю. Я взагалі атеїст. Моляться, підтримують, переживають. Чоловіки, ті хто хотів, ті, хто справді хотів, вони вже давно тут. Ті, хто не тут, уже не з нами. Це ті, хто хотів. Ті, хто не бажає. У мене просто таке питання виходить: чому, коли все почалося, коли Сумська, Харківська, Чернігівська, Київська, Житомирська були в окупації під гнітом небезпеки нападу, вся Україна, всі згуртувалися. Через рік війни всі втомилися від війни. Що я можу сказати чоловікам? Прийдете – молодці. Не прийдете – ну, як би вам із цим жити. Головне, щоб нас військових після війни.. я не прошу поваги, головне, щоб не гнобили»

Коли прийшла команда «до бою» військові миттєво підбігли до міномета, отримали координати і навелися на ціль

Цей процес на перший погляд не складний, утім необхідно мати певні знання та досвід. Цього, кажуть військові, за рік повномасштабної війни у них вдосталь.

Закидають міну калібром 120 міліметрів. І в укриття.

«Постріл». Міна відправляється у бік цілі. Аеророзвідники корегують, туди летить ще кілька мін. І далі чекають наступної цілі.

За якусь мить навколо усе загуділо, зашуміло і на наш напрямок полетіли снаряди від російської армії. Кажуть військові, що, ймовірно, таким чином намагаються погасити вогневу точку.

Кожен рятується як може.

В якийсь момент у той же бік запускають ракети із РСЗО. Обстріл посилюється, навколо усе здригається, трясеться. Бійці перебувають в укритті, та, здається, що небо от-от обвалиться на голову.

Перечекали. 

Тим часом сусідній Часів Яр, який якраз межує із Бахмутом, добряче побитий. Як кажуть військові, нагадує Бахмут кількома місяцями раніше.

Утім, якби не було складно, бійцям хочеться на мить розслабитися.

На вечір бійці змінюються і частина з них відправляється на відпочинок. 

За кілька кілометрів від вогневої позиції, так би мовити, в тилу, кожен займається своїми справами: готують вечерю, приводять себе до ладу, спілкуються із рідними.

Однак у всіх є розуміння, що знову прийде день і необхідно готуватися. Війна триває. Війна ще довго буде тривати.