Битва за Бахмут: чому і як його так затято обороняють ЗСУ

Яка ситуація на Бахмутському напрямку? Чому ЗСУ України так затято намагаються утримати цю ділянку фронту? З якою метою Росія саме там зосередила там усі ресурси для прориву? Які сценарії можливі? Скільки цивільних перебувають у зоні бойових дій або близько до неї? Про це в інтерв'ю Радіо Свобода в ефірі програми Свобода Live розповів голова Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко.

Голова Донецької ОВА Павло Кириленко

– Агентство Bloomberg днями повідомляло про те, що США нібито радили українським військовим відступати від Бахмата, щоб зосередити свої сили на півдні і дочекатися західних танків. Володимир Зеленський у той же ж день відреагував і сказав, що Бахмут ніхто здавати не буде.

Британська розвідка 6 лютого повідомила, що останній тиждень російська війська суттєво ускладнили становище для оборонців Бахмута. Чи розумієте ви, які сценарії розвитку можуть бути реалізованими довкола Бахмута? І загалом на Донеччині? Адже там Росія найбільше концентрує свої сили.

– Ситуація цілком зрозуміла. Йде накопичення окупаційних військ, і того, що лишилося від так званих «ЛДНР». Це бахмутський напрямок, це авдіївський напрямок, новопавлівський напрямок, якщо можна так у вузькому плані сказати наступальний дій. Це вугледарський напрямок.

Генштабу, командуванню ЗСУ, Верховному головнокомандувачу, президенту України достеменно відомі плани ворога, як вони будуть розвиватися.

Про те, що впродовж 10 днів буде наступ, я вважаю, що компетентні коментарі буде надавати тоді, коли це необхідно, військове командування і в межах своїх повноважень ГУР МО.

Що стосується наших дій, то ми не те, що не сидимо, а й не стоїмо на місці.

Додатково ми і вдень, і вночі працюємо над тим, щоб наші укріплення, наша лінія оборони були найбільш міцними і були тією надійною запорукою для наших ЗСУ, щоб ми стримали ворога.

Щоб на цьому, як його називають, переломному моменті, коли ворог під певні дати вигадує наступальні операції та хоче завдати руйнівних ударів – усі його плани і цілі не були реалізовані.

Повторюся, про все нам відомо нам, і ми чітко та злагоджено працюємо.

– А чи готуєтеся ви взагалі до такого сценарію, що Бахмут може бути захоплений?

– Не виключаємо ми будь-які сценарії. Але діємо виключно по вертикалі. Всі військові перебувають на рубежах захисту. І вживаються всі максимальні заходи, щоб цього не відбулося.

Для ЗСУ, для військового командування – захист рідної землі, територій, суверенітету держави – є безумовним пріоритетом. Але життя наших захисників є одним з основних пріоритетів.

Використовувати захисників України, як гарматне м'ясо, ніхто не буде.

Наразі Бахмут тримається. Ми робимо все можливе, щоб якомога більше знищити ворога, щоб його наступальний пил був загашений.

– Із посиланням на британську розвідку також писали про те, що траси М-03 і Н-32 – це два основні шляхи доступу до Бахмута для українських оборонців, і що ці шляхи зараз під прямою вогневою загрозою внаслідок останніх просувань російських сил.

По-перше, чи це так? А по-друге, що означає захоплення хоч однієї з цих доріг?

– Основне – це, по-перше, звичайно логістика, підвіз боєприпасів, це у тому числі і евакуаційні маршрути. Я не буду називати інші маршрути.

Дійсно, по асфальтному покриттю і по відремонтованих дорогах це найбільш добрі шляхи саме доїзду до Бахмута, і контролю за ситуацією.

А казати, що траса під повним вогневим контролем, я так не казав би. Але, звичайно, ворог і його артилерія, і реактивні системи залпового вогню, принаймні, здатні обстрілювати трасу, у тому числі знищувати і будь-який цивільний рух, який може відбуватися по цих дорогах.

Так само нам зрозуміло це, як ворог намагається діяти: не просто заходити у місто, а й застосовувати тактику так званих «кліщів» – коли обходити з обох боків те чи інше місто.

У даному випадку цей намір є по і по Бахмуту.

Український військовий гелікоптер поблизу Бахмута на Донеччині, 26 січня 2023 року

Вона так роблять, що витиснути наших захисників з міста. І так само вони розуміють, що ставлення нашого командування до захисників, до військовослужбовців ЗСУ, будь-яких інших формувань, які входять до Сил оборони України, зовсім інше, ніж у Росії. Там абсолютно інше ставлення. І розуміють, що ми будемо, як я вже сказав, одним з головних пріоритетів тримати збереження життя наших захисників.

– Не секрет, про це повідомляють і медіа з посиланням на західні розвідки, і українські топ-посадовці кажуть про те, що першочергова задача, яку Путін ставить перед своєю армією – це захоплення всього регіону. Я маю на увазі Донеччини. І такі міста, як Бахмут, Вугледар, Авдіївка не зникають зі зведень Генштабу.

Якщо все піде за найгіршим сценарієм, то вас може теж спіткати така доля, як Сергія Гайдая. Чи думали ви про це?

– По-перше, те, що каже Путін і його наміри...

Звісно, що доволі такою небезпечною є тактика (хай це буде моє суб’єктивне бачення): недооцінювати ворога. Я ніколи цього не робив у своєму житті і в межах своїх повноважень.

Але ми повинні також керуватись фактами і розуміти реалії сьогодення.

Українські військовослужбовці ведуть вогонь із САУ «Піон» по російських позиціях біля Бахмуту на Донеччині, 24 січня 2023 року

Ворог намагався вийти на кордон Луганської області у травні місяці і максимум до липня захопити всю Донецьку область. Бахмут (ставилася задача) захопити у крайні терміни (і після цього вони вже були доволі розмиті) – це вересень 2022 року. Це я навів факти.

Далі вже казати...

Але ворога ніколи не варто недооцінювати.

А розраховувати найгірші сценарії? Я розраховую на те, щоб максимально зосередити наші зусилля на оборонних укріпленнях, на проведенні чіткої, скоординованої, злагодженої дії з військовим командуванням для того, щоб захистити нашу область.

Так, більша територія Донеччини була окупована. Але, з урахуванням деокупації Лиманської і Святогірської громад, наразі під контролем України, української влади, ЗСУ в першу чергу практично 52% Донеччини.

Тому ми будемо стояти стільки, скільки потрібно на своїй землі.

– Уточніть, будь ласка, дані, скільки зараз цивільних громадян проживає на території Донецької області, яка контролюється Україною?

– З урахуванням відновлення газопостачання повного третині області, часткового в десяти громадах області (це на момент початку опалювального сезону) наразі близько пів мільйона жителів проживає на території Донецької області, підконтрольній українській владі.

– Пів мільйона – це дуже багато!

А як за останній тиждень на тлі ось цих повідомлень, що, можливо, відновиться широкомасштабний наступ на Донбас, змінюється тенденція евакуації? Чи виїжджають люди?

– Люди виїжджають більш поспішно. Але я нагадаю, що Донеччина, якщо брати до 2014 року, була найбільш щільно населеним регіоном України. Більше 4,5 мільйони осіб проживало на території Донецької області. До окупації її частини.

Після окупації практично третини області постійно проживало 1 800 тисяч, 1 670 тисяч проживало станом на 24 лютого. Я гадаю, що ці цифри самі кажуть за себе.

Тому в даному випадку пів мільйона.

Ми мали цифру у 350 тисяч на липень місяць. Потім було певне повернення людей.

Наразі люди теж виїжджають після ракетного удару по центру Краматорська і періодичних обстрілів по центральних частинах міст, які відносно віддалені від лінії фронту.

Евакуація обов’язкова, відповідно до розпорядження Кабміну від серпня 2022 року, триває, всі процеси налагоджені, і в містах, і областях, які приймають наших жителів області.

Ця робота триває цілодобово фактично. Тому що і вночі потяги приходять. Я бачу всі ці доповіді.

Евакуація триває. І цей алгоритм є чітким і відпрацьованим. Тому бажаючих певна кількість збільшується, у тому числі і по Краматорську. Я бачу цю тенденцію за минулий тиждень.

Головне – щоб виїхали в першу чергу люди з прифронтових міст, де вони і в малій кількості, але все ж таки лишаються.