Картина, яка постала перед очима українських військових та журналістів після того, як вони заїхали в деокуповану Бучу, шокувала усіх.Тіла убитих і закатованих людей лежали на вулицях..Хтось їхав на велосипеді і його наздогнала куля, а когось кинули зі зв'язаними руками прямо там, де катували...
У перші дні квітня 2022 року світ дізнався про російські воєнні злочини у Бучі, а російська дезінформаційна машина почала розганяти тезу, що це фейк.
Буча, місто-супутник української столиці, було окуповане російською армією на початку повномасштабного вторгнення трохи більше місяця. За цей час окупанти убили і закатували понад 600 цивільних, неідентифікованими досі залишаються ще 60 тіл. Журналісти телеканалу «Настоящее время» (створеного Радіо Свобода за участі «Голосу Америки») поговорили з тими, хто пережив окупацію. Розпитали про те, що думають і як почувають себе зараз – через два рок після звільнення.
Біля храму Андрія Первозванного у Бучі – була найбільша братська могила розстріляних і закатованиї російськими військовими за час окупації міста. Звідти ексгумували 117 тіл, три десятки з них – це жінки, і тіла двох діток. Тепер на цьому місці встановили пам'ятний меморіал.
На табличках меморіалу жертв російської окупації понад півтисячі прізвищ закатованих та розстріляних людей. Дата смерті у всіх одна – березень 2022 року.
Меморіал із іменами понад пів тисячі убитих російськими окупантами жителів Бучі, встановлений на місці братської могили жертв біля храму Андрія Первозванного. Буча, Україна.
«Наймолодший хлопчик – 2020 року народження. Для порівняння: [найстаршій] жінці майже 100 років», – каже настоятель храму Андрій Галавін, один із свідків злочинів російської армії.
Галавін залишався у Бучі під час окупації і каже, що на власні очі бачив убитих на вулицях міста.
Це нереально забути, навіть якщо хочешо. Андрій Галавін
«Це нереально забути. Ти йдеш і весь час до цього повертаєшся. Миттєво, навіть у розмовах. Вже навіть хочеш забути це, але все одно до цього повертаєшся»
Коли стало очевидно, що загиблих у місті стає дедалі більше, а до цвинтаря російські військові не пускали, згадує священник, вирішили ховати людей на території храму. Так і з'явилася братська могила.
«Тут вони на церковній землі знайшли тимчасовий, але спокій, – розповідає Андрій Галавін. – Ми їх намагалися поховати, щоби вони не лежали на вулицях. Щоб дикі звірі та собаки їх тіла не турбували».
Священник Андрій Галавін біля меморіалу із іменами убитих російськими окупнатами жителів Бучі. Березень 2024 року
Андрій Галавін був присутній під час ексгумації тіл із траншеї на території церкви, яку розпочали українські слідчі після визволення міста. Він каже: майже всіх загиблих або застрелили, або закатували російські військові. Деякі тіла були обгорілі.
Їхав на велосипеді ...снайпер його застрелив на трасі між Бучею та ВорзелемАндрій Галовін
«Багато тіл були в такому стані, що їх важко було ідентифікувати. Знайомий їхав мопедом у перші дні війни, снайпер його застрелив на трасі між Бучею та Ворзелем. Куля потрапила в потилицю. Від обличчя нічого не залишилося», – розповідає священник.
Багатьох загиблих настоятель храму знав особисто.
«Можу показати фотографії. Це не для газет і фейсбуку, таке навряд чи можна показувати. Оце – півчий нашого храму. Бачите, у нього немає руки. Це не спалена рука, її просто росіяни відрубали. 30 років було. Прямо знущалися з нього в його хаті. Сусіди чули крики, як мама кричала...»
Ексгумація убитих і закатованих російськими військовими жителів Бучі із братської могили. Місто Буча на Київщині, 8 квітня 2022 року
...їх цілеспрямовано розстріляли
За даними Київської обласної прокуратури, за місяць окупації Бучі російські військові убили понад 600 цивільних.
Слідчі наголошують, що ці люди не загинули внаслідок боїв: їх цілеспрямовано розстріляли російські окупанти.
Це підтверджують не лише українські слідчі і безпосередні свідки, а й журналісти-розслідувачі із західних видань.
Ігор Бартків – начальник архівного відділу Бучанської адміністрації. На його комп'ютері сотні папок з інформацією про вбитих російськими військовими місцевих жителів, тисячі фото та відео зі свідченнями. Все це Ігор сортує та описує протягом останнього року.
«Ми, виходить, як поліція, з'ясовуємо, яким чином людина загинула», – каже Ігор.
Всі дані Ігор вносить до інтерактивної карти та єдиної бази, щоб жодна історія тих, хто був убитий російськими окупантами у Бучі, не була забута.
Тіла цивільних, убитих російськими військовими на вулиці Бучі. 3 квітня 2022 року
Через два роки трагедії у Бучі все ще впізнано не всіх загиблих. Неідентифікованими залишаються 60 тіл.
Бартків пам'ятає не лише прізвища багатьох загиблих, а й місце, детальні обставини загибелі цих людей.
«Складно це все переносити. Особливо коли вислуховуєш ці історії. І знову родичі плачуть. Уявляєш собі це. Надалі це сниться, бо воно все в голові», – продовжує Ігор Бартків.
Закатовані російськими військовими цивільні зі зв'язаними руками. Буча, 3 квітня 2022 року
Поховання поряд із церквою було найбільшим масовим похованням у місті, але воно було не єдиним. Буча стала символом воєнних злочинів російської армії.
Два роки тому у Бучі загинув і Віталій. Після звільнення Київської області його тіло знайшли поряд із загиблим другом Олегом Грищенком на сумнозвісній вулиці Яблунській у Бучі. Його племінниця Наталія прийшла до меморіалу згадати родича.
«Наскільки я знаю, снайпер потрапив Віталіку в ногу, і потім у бік. Його розстріляли, так само і Олега. У живіт, і в пах», – розповідає Наталія.
Наталія розповідає як російські військові убили її дядька Віталія, торкаючись таблички з його іменем на меморіальній стелі у Бучі. 31 березня 2024 року
Тільки на Яблунській російські військові розстріляли близько шістдесяти цивільних. Майже місяць тіло загиблого Віталія лежало на вулиці. Після впізнання родичі кремували його, порох поховали.
«Я б кожному побажала такого дядька мати. Це не просто дядько, це друг. Ти можеш усе йому розповісти», – продовжує Наталія.
Тільки на Яблунській російські військові розстріляли близько шістдесяти цивільних
Наталія і сама була в полоні у російських військових – на Яблунській, 144, де російські військові організували штаб та тортури. Вона дивом звідти вирвалася. Минуло два роки, але забути пережите вона не може.
«Я начебто досі сплю. Таке відчуття, що все це сон і я не можу прокинутися. Немає того життя, що було. І не буде такого. Раніше я могла мріяти і жити. Зараз це не те, все інакше». Так, я намагаюся жити і бути щасливою з того, але важко», – каже Наталія.
Таке ж почувають більшість жителів Бучі.
Настоятель храму Андрія Первозванного Андрій Галавін каже, що місто досі просякнуте болем і горем.
«На вулицях міста вже не гинуть люди, але гинуть військові. У нас щотижня один герой чи два... На жаль, ми їх ховаємо. Це знову- таки наші жителі. У кожного свої сім'ї, діти, дружини, батьки. Воно трохи змінилося, але продовжується все це далі».
Вулиці Бучі всіяні тілами цивільних осіб після російської окупації – фотосвідчення
Відео, яке відзняло Радіо Свобода у Бучі 2 квітня 2022 року:
- Українські та російські журналісти-розслідувачі провели незалежне розслідування того, що сталося у Бучі за понад місяць окупації російською армією.
- Результати міжнародних розслідувань збігаються із даними Генеральної прокуратури: російські військові цілеспрямовано вчиняли масові воєнні злочини проти цивільного населення захопленого ними українського міста: розстріли, катування, зґвалтування, каліцтва, моральні тортури, пограбування.