Очільник зовнішньої політики ЄС Боррель: Європі слід балансувати між США та Китаєм

(Рубрика «Точка зору»)

Цього тижня навдивовижу відверті коментарі глави зовнішньої політики ЄС Жозепа Борреля про те, що Європі необхідно балансувати між Сполученими Штатами і Китаєм, точно здійняли не одну пару брів.

Деякі брюссельські оглядачі спробували пояснити їх тим, що свій меседж Боррель найімовірніше адресував конкретній аудиторії, у цьому випадку – найбільшій країні блоку.

Проте його слова – сигнал до занепокоєння тих країн, особливо у східній частині ЄС, які досі без сумнівів кожен день обирають на користь Вашингтона, а не Пекіна.

Тож що ж насправді сказав Боррель, і кому він це сказав?

Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель

25 травня Боррель виступав перед щорічним зібранням німецьких послів у Берліні. Звертаючись до них по відеозв’язку з Брюсселя, іспанець впевнено вигукнув: «ми живемо у світі без лідера, де Азія ставатиме все більш важливою – економічно, безпеково і технологічно». Він зазначив, що аналітики вже давно говорять про «кінець системи на чолі з Америкою і початок азійської епохи» і додав: «це відбувається просто зараз на наших очах».

Потім він дорікнув Вашингтону, зазначивши, що «це перша глобальна криза за десятиріччя, коли США не повели за собою міжнародну спільноту, щоб дати відповідь. Можливо, їм байдуже, але куди б ми не подивилися – ми всюди бачимо, як постають нові лідери, особливо поміж США та Китаєм».

Наступне речення, яке вимовив Боррель, було б неможливо почути від жодного європейського політика ще кілька років тому.

«Обставини змушують нас обрати сторону. Ми у Євросоюзі маємо відстоювати власні інтереси і цінності, при цьому уникати, аби нас хтось використовував», – сказав Боррель.

Напевно, багато оглядачів погодяться, що трансатлантичні відносини між Сполученими Штатами і ЄС, що є ключовим для єдності Заходу, бачили і кращі дні. Однак, небагато хто відкрито міг би підтримати вражаючі висновки Борреля.

І коли про них наступного дня в Європейському парламенті запитав польський політик правих поглядів, очільник зовнішньої політики мав відступити. Та лише трохи.

«Ми належимо до Західних демократій і дотримуємось однакових політичних принципів зі Сполученими Штатами. З цієї точки зору, цілком зрозуміло, на чому ми стоїмо». Але потім він додав: «Але окрім цього, є і наші інтереси. І так само, як свої інтереси захищають США, ми, європейці, маємо захищати власні».

Він підсумував: «Вважаю, що європейці мають залишатися стратегічно автономними, щоб захистити наші інтереси у повному обсязі».

Який вигляд матиме стратегічна автономія, і які інтереси ЄС відрізняються від американських – питання дискусійні. Але цілком зрозуміло, що Німеччина відіграватиме у цьому ключову роль, а Брюссель і Берлін завжди погоджуються в одному: у відстоюванні багатосторонності.

Тож не дивно, що німецькі політики і дипломати із гнівом відреагували на рішення адміністрації Трампа усунутись від міжнародних зобов’язань: вихід з Іранської ядерної угоди, Паризької кліматичної угоди та Договору про відкрите небо.

Рішення Вашингтона у перші дні пандемії закрити свої кордони для всіх країн ЄС без будь-яких попереджень Берліну не сподобалось. Так само як і непідтверджені спроби США купити у березні німецьку компанію CureVac, яка розробляє вакцину від коронавірусу.

Здається, що зростаюче роздратування американським урядом серед німецького політичного класу поділяє і суспільство.

Березневе опитування, яке провів Pew Research Center спільно з фундацією Körber, свідчить, що 64% німців вважають відносини між Німеччиною і США у 2019 році поганими.

Згідно з іншим опитуванням, яке провела фундація Körber у квітні, 73% респондентів сказали, що пандемія погіршила їх ставлення до США. На питання, з якою країною відносини важливіші: з Китаєм чи США, лише 37% обрали США, а 36% виступили за ближчі зв’язки з Китаєм.

Не зважаючи на те, що німецько-китайські відносини навряд можна назвати ненапруженими, Китай залишається найбільшим торговим партнером Німеччини, а Німеччина залишається найбільшим серед країн ЄС інвестором у розлогий і прибутковий китайський ринок.

Не лишається сумнівів, що саміт ЄС-Китай у Лейпцигу цієї осені стане пріоритетом під час майбутнього головування Німеччини у Раді ЄС.

Для східних членів ЄС, які зважаючи на нещодавній історичний досвід, досі розраховують на захист США, такі коментарі – це непроханий головний біль, м’яко кажучи. Може, це і не цілковитий збіг, що цього тижня польський прем’єр-міністр Матеуш Моравецький сказав у коментарі німецькому щоденнику Frankfurter Allgemeine Zeitung, що «архітектуру європейської і глобальної безпеки важко уявити без участі США».

Тим часом у Брюсселі дипломати, з якими я спілкувався, усіляко намагалися пояснити коментарі Борреля тим, що той звертався виключно до німецької аудиторії, а також особливим стилем Борреля. Ось деякі показові коментарі: «[Він] – людина, яка хоче бути важливою», «ходячий аналітичний центр, який необов’язково щось представляє». Інший дипломат зазначив: «Вірити у те, що існує вибір між США та Китаєм – це пастка. Ніколи Китай чи, наприклад, Росія, не підтримували позиції ЄС щодо глобальних речей».

Однак, непокоїть те, що Берлін, а за ним імовірно і Брюссель, можуть скоро потрапити у цю пастку.

Рікард Юзвяк – редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи​

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Читайте ще:

Чи може Україна відмовитися від без'ядерного статусу через порушення Будапештського меморандуму?