Боснійська війна: смерті та руїни. 20 років Дейтонським угодам (фотогалерея)

Сім'я перебуває у бомбосховищі під час обстрілів боснійської столиці. Бої тривали, незважаючи на угоду за посередництва ООН щодо відновлення аеропорту та відводу сербських військ із казарм у центрі міста. ​Сараєво, 6 червня 1992 року

Вежі-близнюки UNITIC були сильно пошкоджені після інтенсивних обстрілів і боїв у центрі Сараєва, але залишилися стояти і стали символом незламності міста.  Будівлі отримали прізвиська «Момо» та «Узеїр» на честь популярного боснійсько-сербського комедійного дуету. ​8 червня 1992 року

У спробі ухилитися від снайперських обстрілів, батько і син біжать вздовж укріпленого мішками з піском мосту в селі Олімпійському, що недалеко від Сараєва. 4 січня 1993 року

Командувач боснійських сербів Ратко Младич розмовляє з лідером боснійських сербів Радованом Караджичем під час зустрічі у Пале, Боснія і Герцоговина. Обидва нині перебувають під вартою і судом за звинуваченням у воєнних злочинах в Міжнародному кримінальному трибуналі в Гаазі. 5 серпня 1993 року

Боснійські мусульмани біженці у вантажівці УВКБ ООН (Управління верховного комісара ООН у справах біженців) під час евакуації з оточеного міста Сребреніца. Анклав на сході міста був призначений ООН для притулку, а через чотири місяці, у липні, понад 8000 мусульманських чоловіків і хлопчиків були вбиті під час однієї з найжахливіших різанин у Європі з часів Другої світової війни. ​31 березня 1993 року

Нідерландські солдати миротворчих сил ООН розмовляють з боснійськими бійцями мусульманами у місті Вареш, що знаходиться у 45 кілометрах від Сараєва. 1 березня 1994 року

Солдати боснійської армії, через дефіцит палива, змушені використовувати коней та вози для транспортування продовольства в районі Ново-Сараєва.  5 січня 1995 року

Цим людям пощастило. Приблизно 10 тисяч біженців із Сребреніци сіло до автобусів у таборі за межами бази ООН в аеропорті Тузла. Всього за три дні до цього, 11 липня, сили боснійських сербів почали різанину 8000 мусульманських чоловіків і хлопчиків у східньому анклаві міста, ховаючи їхні тіла в ямах та навколишніх лісах. 14 липня 1995 року

Запах смерті. Етнічний Хорват прикриває ніс під час збирання тіл 15 людей, які залишили гнити на лузі на північному заході Боснії. Численні місця масових поховань були виявлені під час сербського відступу з північно-західної Боснії. ​16 жовтня 1995 року

Делегати перед балканськими мирними переговорами біля Дейтона, штат Огайо. Зліва направо: Річард Голбрук, заступник держсекретаря США у справах Канади та Європи; Франьо Туджман, президент Хорватії; Алія Ізетбегович, президент Боснії і Герцеговини; Воррен Кристофер, держсекретар США; Слободан Милошевич, президент Сербії. ​31 жовтня 1995 року

Лідери підписують проект Дейтонської мирної угоди. Президент Сербії Слободан Милошевич сидить другий ліворуч. Зліва від нього знаходяться президент Боснії Алія Ізетбегович, президент Хорватії Франьо Туджман і держсекретар США Воррен Кристофер. ​21 листопада 1995 року

Молоді боснійські серби відзначають підписання Дейтонської мирної угоди. Місто Баня-Лука, північна Боснія. 21 листопада 1995 року

Боснійська сербка сидить у своєму порожньому будинку та готується залишити північне боснійське місто Оджак. Вона опинилася серед 19 тисяч боснійських сербів, яких було переміщено з міста після того, як воно потрапило під боснійський державний контроль за Дейтонською мирною угодою.​ 11 грудня 1995 року

Конвой із Першої армії США везе човни і понтони до хорватського міста Славонський Брод. У рамках Дейтонської мирної угоди вони побудують міст через річку Сава, який з'єднає Боснію та Хорватію. ​13 грудня 1995 року

Меліца Саріч, мати боснійського серба, біля могили сина Веліміра у Сараєві. Він був убитий наприкінці війни біля лінії фронту в контрольованому сербами передмісті Сараєва. ​24 грудня 1995 року