Через ліс, болото, колючі дроти втікають білоруси від режиму Лукашенка

ЛЬВІВ ‒ Щодня з Білорусі в Україну намагаються потрапити білоруси, яким загрожує арешт на батьківщині. Оскільки, розповідають, проти них порушені кримінальні справи з політичних мотивів, їм заборонений виїзд із держави, тому змушені шукати нелегальні шляхи, щоб втекти від репресій і смерті.

Більша частина білоруських утікачів отримує гуманітарну польську візу у дипломатичних установах Польщі у Києві, Львові, Луцьку і звідси виїжджає у сусідню державу. Тим часом в Україні білоруси не почуваються безпечно, тому бояться називати свої імена, фотографуватись чи давати відеоінтерв’ю.

Білоруси Андрій і Сергій (імена змінені з міркувань безпеки) днями приїхали у Львів. Вони ‒ з різних білоруських міст, у них – різний сімейний стан. Вони – з кількома вищими освітами і кількома кримінальними справами за те, що вимагали, як розповідають, справедливих результатів виборів. Обоє добрались в Україну нелегальним шляхом. На батьківщині їм загрожує реальна небезпека.

Андрієва родина вже рік проживає у Польщі. Дружина змушена була покинути Білорусь раніше за чоловіка, оскільки її могли арештувати ще торік через активну участь в акціях. По Андрія силовики прийшли додому.

«Мене вперше посадили в ізолятор тимчасового тримання влітку цього року. Всі статті ‒ політичні. В ізоляторі відмовляють таким, як я, у постелі, спав на холодних, металевих нарах. Удень ми не мали права спати, дозволено лише сидіти. Сон з 22-ї до 6-ї, але вночі кілька разів будять і мусиш з другого поверху нар піднятись і підійти до віконечка. Кожен день змінювали камеру, переміщення лише у наручниках. Потім в ізоляторі було стільки людей, що нас тримали по двоє. Був айтішник, якого взяли тому, що на вулиці дивився в телефон, і перевірили, які канали він переглядав. Посадили на добу.

Коли вчергове я вийшов, проти мене порушили кримінальну справу, психологічно було страшно виходити на вулицю, бо не знав, стоїть чи ні білий бус. Тому я вирішив втікати», ‒ розповідає Андрій.

Під час акції пам'яті Віталія Шишова під будівлею посольства Білорусі. Київ, 3 серпня 2021 року

«Кордон переходили за гроші»

Перейти кордон Андрієві допомогли, але за послугу заплатив 1800 доларів, більшу половину суми він позичив.

«Мені сказали, куди приїхати, там чекав автобус, який підвіз до ріки, яку ми перепливали, і опинились у Росії, де чекав інший автобус, і до кордону з Україною під’їхали. Україна посилила свої кордони у зв’язку з міграційною кризою. Є повноцінний кордон і є небезпека. Коли впіймають на території Росії, то було, що людей відпускали. Коли білоруські силовики лапають, то це ‒ без шансів. Тому багато людей ідуть зараз через Росію. З Білорусі офіційно не можна виїхати в Україну. Долав два ряди колючих дротів», ‒ говорить білоруський біженець.

Білоруський студент Сергій заплатив за свій перехід в Україну півтори тисячі доларів.

«Але це дрібниця у порівнянні з тим, що мене чекало в ізоляторі. Я переходив через українсько-білоруський кордон, через ліс і болото. Вночі. По коліна йшов у воді. Ось так і потрапив сюди. У мене була робота вдома. Але в один день мені довелось просто зникнути і нікому ні слова. Бо це для всіх було б небезпечно. З речей ‒ маленький наплічник», ‒ каже біженець із Білорусі і показує свої ще досі мокрі черевики.

Андрій уже отримав гуманітарну польську візу. Сергій ‒ ні і, скільки доведеться чекати, поки не знає. Обоє молодих чоловіків – у скрутному становищі: без речей і грошей. Білоруські втікачі розповіли Радіо Свобода, що сьогодні в Білорусі масово арештовують і звільняють з роботи тих, хто навіть не брав участі в акціях, але голосував не за Лукашенка. А ще з жовтня діє кримінальна відповідальність навіть за підписку на телеграм-канали та чати, визнані «екстремістськими».

Білоруси у Львові виходять на акції щотижня

Щотижня у Львів приїжджають туристичні автобуси з Білорусі, а це ті люди, яким не заборонено покидати країну, тобто проти них не порушені якісь кримінальні справи. Їдуть у туристичних і медичних цілях, тут вакцинуються, і з кожного автобуса, розповідають, у Львові залишаються 5-10 осіб.

«Ситуація в Білорусі така, що всі мовчать, і активна частина суспільства виїхала. Зараз кожна друга сім’я думає, як покинути Білорусь, а кожна п’ята вже знає, куди їде. Виїжджають айтішники, лікарі, спеціалісти. Переважно у Польщу. Польща зробила крок назустріч і запровадила гуманітарну візу на рік перебування. Я постійно отримую повідомлення, що хтось із білорусів перетнув кордон і потребує в Україні допомоги. Лукашенко зачищає всіх, йому потрібна лояльність, визнання», ‒ каже керівник «Білоруського кризового центру» у Львові Олексій Францкевич.

За його словами, спочатку режим Лукашенка переслідував активних громадян, виїжджали ті, які розуміли, що закриють кордон. Потім почала їхати група осіб з надією, що через певний час вдасться повернутись на батьківщину. Дехто з білорусів залишився в Україні. Зараз ситуація кардинально змінилась: приїжджають люди, які вимушені втекти від небезпеки, тому йдуть лісами, болотом, ризикують, лиш би врятувати своє життя.

«Ми приїжджаємо в Україну і повністю безпомічні. З легалізацією ‒ велика проблема. Мені допомогли легалізуватись у Львові. А до того не знав, що мені робити. Мені радили їхати у Вінницю. Там питають, чого ви сюди приїхали, де ваша прописка, але ж ми біженці. У міграційній службі черги на два місяці. А на цей час треба десь жити, щось їсти, тобто мати якісь гроші. Писали до Тихановської (лідерки білоруської опозиції – ред.), щоб вона зустрілась з президентом України і говорила про полегшення легалізації для білорусів», ‒ говорить Андрій.

Україна воліє не зауважувати білоруських біженців?

У Польщі, Литві, Латвії білоруські втікачі відкрито говорять на камери про ситуацію в Білорусі і не бояться публічно розповідати власні історії. Тим часом в Україні просять змінити їхні імена і не показувати обличчя. Адже в Україні, кажуть, не можуть почуватися безпечно, бо не мають гарантій, що їх не вивезуть.

«Щоб людей не депортували, вони мали б бути учасниками процедури прав на захист, тоді буде доказано, що їхні кримінальні справи сфальсифіковані за політичними мотивами. Тобто їхньому життю загрожує небезпека на батьківщині.

Якби білоруси могли легалізуватись в Україні, мали б право працювати, то багато б залишалось тут. Бо не мають мовного бар’єру, можуть бути корисними Україні, як фахівці. Ми розробили законопроєкт за тим принципом, що діє у Польщі. А це надання білорусам особливого гуманітарного статусу. Білоруси не чують від офіційних представників влади України, що вона не віддасть їх владі Лукашенка», ‒ каже Олексій Францкевич.

На сьогодні в Україні немає державних програм підтримки білоруських біженців. Тому люди покладаються або ж на тих, які вже більш-менш облаштувались в Україні, або ж на кризовий центр у Львові. Білоруським журналістам і активістам також допомагають у Львові у рамках проєкту, фінансованого одним із міжнародних фондів. Легалізація в Україні, спрощення процедури можливості бути резидентом, налагодження співпраці з різними службами ‒ це найголовніше, чим займаються, щоб бодай якось підтримати опозиційних білорусів, кажуть вони.

Юрій Опока, який займається цієї програмою, вважає, що українська влада мала б звернути увагу на білоруських біженців, як з точки зору людської солідарності, так і національних інтересів України.

«Українська влада не має якоїсь послідовної позиції, не може гарантувати безпеку білорусам. Українська влада, боячись провокувати якісь додаткові лінії конфлікту, воліє не зауважувати білоруських опозиційних діячів, журналістів, активістів. А їх виїхало сотні і сотні. Не помічаючи їх, не берем відповідальність за якусь організацію і співжиття їх з українцями, а не беручи відповідальність, не провокуємо Лукашенка додатково.

Україна не є безпечною країною для втікачів із Білорусі. Тут навіть якщо немає угоди про обмін в’язнями, немає гарантії, що за два роки її не підпишуть, коли зміниться геополітична ситуація», ‒ каже Юрій Опока.

Відтак, кажуть білоруси, оскільки Україна «небезпечна для них», а ще має власні проблеми на східних кордонах, то біженці з Білорусі використовують її як транзитну. Частина білорусів, яка виїхала на Захід, каже, вже не повернеться. Та частина, яка ще обирає між Україною чи Польщею, розповідає, що не знає поки що свого подальшого руху, і це ті, які б не хотіли спалювати мости зі своєю батьківщиною.

Кабмін України торік видав окрему постанову – білорусам дозволили безвиїзно залишатися пів року впродовж року в Україні. У грудні цю норму в рішенні уряду знову розглядатимуть і, за прогнозами експертів, ймовірно, залишать без змін.

Понад рік тому прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що громадяни Білорусі, які відчувають тиск або переслідування та потребують додаткового захисту, можуть отримати його в Україні, попросивши про це прямо на кордоні.

Протести в Білорусі спалахнули в день президентських виборів 9 серпня 2020 року, коли були повідомлені перші результати, озвучені владою. Відтоді ці протести тривають практично щодня. І в Білорусі, і у світі широко вважають, що офіційні результати виборів були сфальсифіковані.

Демонстранти виступають із єдиними вимогами: відставки Олександра Лукашенка, який називає себе переобраним президентом Білорусі, проведення нових чесних президентських виборів, а також звільнення всіх політичних в’язнів і притягнення до відповідальності винних у побиттях і катуваннях затриманих учасників протестів.

За час протестів у Білорусі, за даними ООН іще на початок грудня, пройшли через затримання й арешти понад 27 тисяч людей. Активісти говорять про більш ніж 30 тисяч тих, хто був затриманий чи арештований.

Сотні людей заявили про катування й жорстоке поводження з боку силовиків. Кілька людей унаслідок жорстоких дій силовиків при розгонах протестів загинули.

Незважаючи на протести, що тривають вже чотири місяці, Лукашенко відмовляється йти у відставку.

2 грудня Європейський союз, США, Канада і Велика Британія запровадили нові санкції проти режиму Олександра Лукашенка.

Міністерство закордонних справ Білорусі пообіцяло «жорсткі й асиметричні» кроки у відповідь на нові санкції, запроваджені Заходом.

«Якщо влада не знайде можливість діалогу зі своїми рідними людьми, цієї влади не буде. І тут Україна завжди буде підтримувати наших партнерів, і тут ми – однодумці з усіма країнами Європи», – так білоруські протести коментував понад рік тому президент Володимир Зеленський. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба пізніше повторив, що українські оцінки режиму Олександра Лукашенка повністю збігаються з позицією Євросоюзу.