Кількість російських штурмів українських позицій наприкінці зими на Покровському напрямку досягла максимуму – у середньому 60-70 на добу. Такі дані наводив у своїх щоденних зведеннях Генштаб ЗСУ. Крім постійних піхотних атак, армія РФ тут активно застосовує авіацію та дрони.
Воєнкори проєкту Радіо Свобода Донбас Реалії поговорив із бійцями 152-ї окремої єгерської бригади ЗСУ. Ось що вони розповідають про бої на одному з найгарячіших напрямків фронту російсько-української війни.
Перед світанком броньовик швидко везе журналістів Донбас Реалії до українських позицій поблизу Покровська. Це майже щоденний маршрут для Сергія, колишнього пожежника – він за кермом. Маршрут ризикований, передусім через загрози з боку дронів. Тому шлях хоч і відносно недовгий, але напружений.
«Думати ніколи. Треба мчати чимшвидше. Коли РЕБа не було – одразу «пташки» скидали [боєприпаси]. Вони старалися по колесах [влучити] – раз, другий раз. Переднє проб’ють, заднє проб’ють. Думають, що ти не поїдеш. А у Kirpi (турецький бронеавтомобіль – ред.) стоять докатки. Останній раз три колеса пробили – я виїхав. Переднє колесо загорілося, то затушив. А потім стрибнув у пікап, хлопці їхали. Потім рембаза приїхала – поміняла колеса, прямо на місці. І назад поїхав сюди», – не відриваючи очі від дороги швидко розповідає боєць.
Броньовик із системою РЕБ – обов'язковий транспорт у разі наближення до передової у районі Покровська
Цього разу вдається не потрапити в поле зору дронів і доїхати до необхідної точки – автівка швидко застрибує в укриття. Від укриття броньовика до сховку підрозділу потрібно бігти: тут російські дрони –ще більша загроза.
«Немає часу, щоб роздягатися, перевдягатися, вмиватися. Голитися. Тут є можливість – трошки поспав», – каже боєць Сергій
Сховок – підвал – це просторе, скупо освітлене приміщення, сховане за масивними бетонними конструкціями. Часом чути як покашлює хтось із бійців. Тут відверто холодно і сиро – на вулиці ще лежить сніг.
Немає часу, щоб роздягатися, перевдягатися, вмиватися, голитися
На дерев’яних піддонах розстелені спальники. Обабіч – бронежилети і шоломи. Тут бійці намагаються відпочити між змінами, готуючи чай.
«Слава Богу, є піддони. Трошки щось матраців «намутили». Так і живем. Спиш отак-от – як я перед вами стою, так і сплю. Тут не роздягаєшся. Немає часу, щоб роздягатися, перевдягатися, вмиватися, голитися. Тут є можливість – трошки поспав, а так…», – розповідає Геннадій.
За перший тиждень на позиціях Сергій вже знає, що таке російські авіабомби
На момент приїзду журналістів Радіо Свобода він тут перший тиждень, але вже розуміє, що безпека – дуже відносна річ навіть подалі від «нуля».
– Вчора по нас сюди прилетіло 7 КАБів 500-х (модернізований ФАБ-500, містить понад 200 кг тротилу – ред.).
– І як це відчувається?
– Відчувається як? Як на дискотеці на «гражданці». Все трясеться, все гуде. Якось так.
Читайте також: Росія стирає міста і позиції ЗСУ КАБами та ФАБами. Пояснюємо, що це
Намагаються довбати, довбати, довбати, щоб пробити нашу лінію оборониКомбат «Хмара»
Під кінець зими на Покровському напрямку російські військові робили в середньому 60-70 спроб штурмів щодоби. Частина з них була направлена в район селища Котлине – на південний захід від Покровська. Обстановку тут командир батальйону 152-ї ОЄБр із позивним «Хмара» характеризує військовим кліше «складна, але контрольована».
«Штурмові дії проходять на піхоту постійні. Щоденні, мінімальні, але штурмові дії від невеличких груп. Вони не йдуть цілою армією, а йдуть по 2-3 військовослужбовці, намагаючись довбати, довбати, довбати, щоб пробити нашу лінію оборони», – розповідає комбат.
«Йдуть по 2-3 військовослужбовця, намагаючись довбати, довбати, довбати, щоб пробити нашу лінію оборони», – описує тактику армії РФ комбат
У цьому районі 152-га ОЄБр воює вже два місяці. Зміни в обстановці, каже «Хмара», нечасті, але бувають.
«Ворог намагається закріпитись, прорватись на двох основних наших напрямках. [...] Можемо чітко, своєчасно відреагувати на зміни в обстановці, – зазначає комбат. – Тим же висиланням бронегруп з підтримкою артилерії, з підтримкою «скидів», FPV-дронів. Тобто не дамо ворогу просуватися на даному напрямку».
«82 міномет порядка 50-60 мін у день випускає по [російській] піхоті», – каже «Смішний»
«Вони заходять – у них перехід 10 людей. Ну, я образно скажу. І вони розбиваються на групи по 2 людини. Так по них, звичайно, важче стріляти, але, враховуючи, що у нас не одна «трубочка» (міномет – ред.) стоїть – у нас є планові цілі, куди ворог заходить, ми вражаємо його. [...] 82-й міномет близько 50-60 мін за день випускає по піхоті. 120-й міномет наразі працює в інтересах старшого начальника (за завданням від вищого штабу – ред.), але також вражає більше скупчення противника, захисні споруди», – каже офіцер 152-ої ОЄБр з позивним «Смішний».
Сергій, в очікуванні наступного виїзду, примостився на своє імпровізоване ліжко. Каже, ось уже два тижні не має змоги попрати й переодягнутися і водночас вибачається, що форма брудна і трохи порвана.
«Я біг – поруч був вибух. Я спіткнувся і коліном вдарився», – пояснює Сергій.
Читайте також: Загрози псевдомиру: що буде з Україною у разі замороження війни
Спрацювала «РЕБка», її захитало і раз – вона в багно
З ним же повертаємося з позицій уже після світанку – це ризик нарватися на російський FPV. Уздовж дороги машини, спалені дронами раніше. Сергій також має досвід зустрічі із дроном противника.
«FPV-шка – минулого разу, як ми загрузли на полі. Нам дали команду вибігати з Kirpi, і почався обстріл мінометний, з гармат нас почали обстрілювати, – згадує боєць. – І FPV-шка летіла за… Ваня там старший машини був. Ну, він і є. І за Ваньою вона саме… Спрацювала «РЕБка», її захитало і раз – вона в багно. Вона хотіла догнати, але «РЕБка», якщо нормальна, спрацьовує».
«Звісно, завжди радість, коли забираєш хлопців живих. Хоч поранених», – каже Сергій
Для колишнього пожежника за кермом Kirpi день лише починається – на сьогодні запланована евакуація поранених. Кожен виїзд – це ризик.
Завжди радість, коли забираєш хлопців живих. Хоч поранених
«Буває, що можливості такої не дають – сильний обстріл і нікуди не виїжджаєш. [...] Останнього разу ми загрузли – кулеметник був з нами. Я-то знаю приблизно куди бігти, а хлопці побігли ліворуч, а там уже «свині». Ліворуч. А нам треба було праворуч. І кулеметник побіг теж ліворуч. [...] А потім я через 4 доби поїхав забирати і забрав кулеметника пораненого. Я радий був – знаю дуже добре цього хлопця. Думав, вже його немає. А він живий виявився. Звісно, завжди радість, коли забираєш хлопців живих. Хоч поранених», – каже боєць.
- Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що загальні втрати російської армії під Покровськом лише у січні 2025 року склали 15 тисяч, з них 7 тисяч загиблими.
- Кількість російських втрат під Покровськом у січні співставна із втратами армії РФ у Другій російсько-чеченській війні.
Повномасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.