Бій за Незалежність Івана Мінугалієва

Вночі, напередодні штурмових дій, 2-га штурмова рота 109 ОГШ батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» готувалася вклинитися в лінію оборони російської армії та прорвати її, щоб відтиснути ці підрозділи від «дороги життя» на Бахмут

Вночі бійці готувалися до ранкового штурму: хтось спілкувався із рідними, хтось готував зброю, а хтось ліг перепочити на кілька годинок

У кожну кишеню із собою набирали максимум боєкомплекту. На полі бою його завжди може забракнути

Перед штурмом...

На ранок підрозділи висунулися на стартові позиції і зайняли вогневі рубежі. Навколо посічені лісопосадки, яких позбавили життя. Зрештою все, що навколо – було вбите обстрілами

Бійці зорганізувалися, визначили чіткий план дій, командири віддали наказ і під щільним артприкриттям групи рушили в атаку

У небі літало все: безпілотники, снаряди, ракети. Навколо все гуділо, горнило війни заново запустило свій механізм

Під час бою українська армія захопила одного російського військового в полон. Ще один військовий, який був поруч із ним – підірвав себе гранатою. На фото військовий із позивним «Адвокат» дає воду полоненому 

Сергій. 21 рік. До повномасштабного вторгнення Росії на територію України працював адміністратором у брендованому магазині. Нині один із командирів штурмових груп в ЗСУ

«Перед штурмом була спеціально обрана тактика для просування: кількість людей, груп. У кожної групи було своє завдання. Моя задача, як командира, була вести людей, контролювати хід бойових дій, показувати впевненість та авторитет. Якщо мої люди побачать в моїх очах запал і бойовий дух – підуть за мною до кінця, й будуть самі вмотивовані» – Сергій.

Через декілька днів Сергій буде поранений під час штурмових дій, проведе декілька місяців в шпиталі. Зараз він знову у своїй «десятці»

Відбиті ворожі позиції

Ті, кого прислали зі зброєю завойовувати чужу землю – у ній і залишилися

Війна за Незалежність не буває без втрат...
У цьому бою від осколкового поранення загинув Іван Мінугалієв.
Побратими винесли його із поля бою

Після кількагодинного бою хвилина затишшя... і сум від втрати

Івана Мінугалієва поховали у місті Ірпінь, що під Києвом. Саме там у 1986 році він народився

«Іван був прекрасною людиною зі щирим серцем та доброю душею. Ніколи нікому не відмовляв, просто не міг. Був люблячим, життєрадісним; завжди допомагав з домашніми справами. Полюбляв смачно готувати і дуже любив тварин» – так про військового згадують рідні

Дитячі фото Івана, тут йому 6 років

День народження

Севастополь і море. Іван любив ці місця, і мріяв повернутись

У Івана є донька Єлізавета. Їй 13 років

Після навчання Іван працював в Національній Академії державної податкової служби України за фахом. У 2005 році був призваний на строкову службу та вже у 2006 році підписав контракт на службу в Управлінні державної охорони України

Свій останній бій Іван Мінугалієв прийняв 11 травня 2023 року і загинув під час штурму ворожих позицій неподалік Бахмута.