«Терор працює»: режим Лукашенка готується до річниці протестів

Інформаційне агентство «Белсат» визнано екстремістським. Таке рішення прийняв 27 липня суд у Гомелі. Пресслужба МВС Білорусі попереджує, що поширення інформації з екстремістських джерел є адміністративним порушенням. Покарання – арешт чи штраф.

«Белсат» – створений у 2007 польський супутниковий канал білоруською мовою. Канал активно висвітлював протести.

16 липня силовики провели обшуки в оселях журналістів «Белсату»: Павла Можейка, Анни Галета, Галини Абакунчік, Крістіни Чернявської, Алєксєя Кайріса, ведучого програми «Каждый из нас» и засновника курсів «Мова нанова» Глєба Лободенка, гомельського кореспондента Євгенія Меркіса, Ігора Ільяша. Перед тим, 21 травня відбувся обшук в студії «Белсату». Затримали технічних працівників студії, в якій ішла підготовка до ток-шоу «Каждый из нас».

Раніше, 18 лютого в суді у Мінську по два роки колонії присудили журналісткам «Белсату» Катерині Андрєєвій і Дар’ї Чульцовій. Їх звинуватили у грубому порушенні громадського порядку. Журналістки вели трансляцію з акції протесту 15 листопада.

Про те, як «Белсат» буде працювати у новому статусі, «Радіо Свобода» запитала у Олексяя Дзікавіцького, керівника служби інформації телеканалу:

– Треба пам’ятати – за 14 років у нас ніколи не було гарного життя. Наших журналістів завжди арештовували, били, забирали апаратуру. Для нас це особливо нічого не змінить. Але тепер люди будуть боятися поширювати наші матеріали, покликатися на них.

Заступник директора телеканалу «Белсат» Олексій Дзікавицький

– Чому режим Лукашенка намагається посадити чи примусити до еміграції журналістів? Чи зможе режим припинити діяльність тих ЗМІ, які висвітлюють протести та дії режиму?

– Я думаю, що ці люди, особливо керівники хунти, ніяк не можуть визнати нелюбов народу. Сотні тисяч людей виходять на вулиці протестувати, хто в цьому винен? Ну, мабуть в цьому винні айтішники, середній клас, вони зажрались, давайте притиснемо їх.

Задушили всіх активістів, а народ їх далі не любить. Хто винен? Не може народ просто так не любити. Винні засоби масової інформації, які показують усе інакше ніж державне телебачення.

Вони подумали, що якщо знищать, закатають в асфальт усі незалежні ЗМІ, то народ їх полюбить. Дурня.

Журналіст Ігор Ілляш після 15 днів арешту. Фото: Белсат

– Чи лишиться у вас можливість й надалі висвітлювати події у Білорусі?

– Звичайно. У Білорусі давно усе під грифом «секретно» – від Міністерства оборони до Міністерства лісного господарства. До інформації з державних установ у нас все одно доступу ніколи не було. На щастя, ми живемо у 2021 році, а не в 1991.

Висвітлювати протести і злочини режиму може майже кожен, хто має смартфон та інтернет. Поки Білорусь від світового інтернету не відключили, внутрішній інтернет не створили, тому ми отримуємо багато фотографій, відео, інформації тощо. Саме на таку громадянську журналістику треба сподіватися ще більше.

– Незабаром протестам у Білорусі виповниться рік. Які Ваші підсумки цього року? Чого досяг режим, які настрої у суспільстві, що буде далі?

– Безумовно, цей рік був дуже важливим. Після 25 років летаргії прокинувся білоруський народ. Раніше між державою та суспільством була така дивна домовленість: ми робимо все, що хочемо, а вам не заважаємо жити. Ця домовленість добігла кінця, люди зрозуміли, що гарні подорожі та гарна зарплатня – це ще не все.

Люди потребують свободи, а їм плюють в обличчя та крадуть вибори. Це пробудження відбулося всупереч усім титанічним зусиллям режиму придушити його. Я не можу собі уявити, скільки в цього режиму ще є ресурсів, скільки ще силовиків готові йти проти власного народу.

Тим не менш, те, що прокинулося, можливо задушити лише на якийсь час. Рано чи пізно, цей режим впаде, до того ж миттєво.

Досі одним з ключових факторів лишається російська фінансова допомога. Без неї – цього б режиму вже не було в Білорусі, – переконаний Алєксей Дзікавіцький.

Раніше мінський суд арештував на термін від 13 до 28 діб чотирьох осіб. Їх звинуватили у «порушенні порядку проведення масових заходів». У матеріалах справи зазначається, що звинувачені «висловлювали свої політичні інтереси шляхом розміщення одного білого аркушу паперу на вікні».

Незабаром протестам у Білорусі – рік. Письменниця Євгенія Пастернак вважає, що саме це призвело до нового вибуху репресій та тиску на громадянське суспільство. Влада боїться нових масових протестів напередодні цієї річниці:

– Зараз вони хочуть залякати журналістів і активістів, щоб усі інші теж не висовувалися. Видається, вони сильно бояться дев’ятого серпня – річниці виборів. Вони бояться нових протестів. Вони роблять усе, щоб люди видалили Telegram з телефонів, нічого не читали, у дворі не зустрічалися, один з одним не розмовляли. Вони хочуть задавити увесь протестний дух, щоб люди пошепки говорили на кухнях, як у СРСР.

Письменниця з Білорусі Євгенія Пастернак

– Як ви думаєте, яка частина білоруського громадянського суспільства сидить, яка виїхала і планує виїхати, а яка – лишиться і буде вести боротьбу з режимом з підпілля?

– Ми дізнаємося про масштаби лише тоді, коли все закінчиться. Найстрашніше – це не еміграція. Найстрашніше – це величезна налякана маса людей. Для мене це стало сумним підтвердженням того, що терор дійсно працює.

Мені восени казали: «Невже ти думаєш, що усіх їх можливо заткнути?» Я дивилася на людей на вулицях, і казала зі стовідсоктовою впевненістю, що таку кількість людей неможливо просто заткнути. Виявляється, все можливо. Це не докора людям. Тупа фізична сила та постійне залякування дійсно працюють.

– Євгенія, Ви зі самого початку підтримуєте протести. Вам не страшно, що за вами можуть прийти?

– Страшно, звичайно. Я чекаю на це, я готова, для мене це не буде несподіванкою. Я давно це прийняла. Якщо ти лишаєшся у країні, ти приймаєш такий сценарій. Виносити з квартири усе червоно-біле сенсу нема – треба буде, принесуть зі собою і все одно посадять. Це певна безвихідь. Мій вибір наразі – лишитися в країні.

Але все може змінитися. Я знаю людей, які зранку казали «я нікуди не поїду», а ввечері їхали. У нас тут все непевно та хитко. Незважаючи на це, людська психіка пластична, боятися постійно неможливо, від цього дійсно божеволієш. І ти приймаєш правила гри: така у нас зараз ситуація, можуть забрати у будь-який момент, тому є певний перелік речей, є правила поводження вдома, правила поводження з обліковими записами, телефонами, комп’ютерами, взагалі з усім.

Ти просто маєш виконувати ці правила. Потім усе закінчиться – і ми будемо пригадувати, як ми тут жили. Волосся ставатиме дибки, адже так жити не можна, – розповідає письменниця.

26 липня у Мінську звільнили з-під арешту кореспондентів Білоруського бюро Радіо Свобода. Інна Студзінська та Олег Грузділовіч вийшли з ізолятора на Окрєстіна, де відбули 10 діб. У знак протесту Студзінська голодувала 9 днів, Грузділовіч голодував 3 дні. 23 липня з ізолятора вийшов ще один журналіст Радіо Свобода Олесь Дащинський. Усіх трьох затримали 16 липня після обшуку в мінському бюро медіакорпорації.

Джеймі Флай, президент RFE/RL назвав переслідування журналістів цинічною спробою білоруської влади взяти під контроль усе, що бачать та чують люди.

Жодному з журналістів не висунуто звинувачень. Акредитації трьох журналістів було анульовано ще минулого року, після виборів. За цей рік білоруська влада закрила більше 50-ти недержавних організацій та чимало незалежних ЗМІ.