«Безрозсудний пенсіонер». Як Путін вирішив урвати жмут сіна

Автор сайту «Путінізм» Артем Круглов активно досліджує минуле «національного лідера». Із 2019 року на ютубі виходить документальний серіал «Путінізм як він є» – екранізація розслідувань, опублікованих на його сайті. Ця розмова кореспондента Російської служби Радіо Свобода із творцем «енциклопедії путінізму» присвячена психічному стану Путіна і наслідкам його бліцкригу, що не відбувся в Україні.

– Артеме, про те, що Путін психічно нездоровий, говорять не лише обивателі, а й серйозні аналітики. Нещодавня стаття в журналі Foreign Policy називалася «Чи не збожеволів Путін?». При цьому багато експертів кажуть, що нічого шаленого в його поведінці немає, а навпаки, він дуже раціональний. Істина десь посередині?

– В офіційній автобіографії Путіна, у книзі «Від першої особи», яка вийшла ще у 2000 році, є такий епізод. Путін згадує, як у молодості їхав він якось «Запорожцем» зі своїм тренером з дзюдо Леонідом Усвяцовим. Леонід Усвяцов – це кримінальний авторитет «Льоня-Спортсмен», який відсидів 20 років і був убитий під час розбірок у Петербурзі у 1994 році.

Але тут справа була в середині 1970-х, ще задовго до цього. Путін та Усвяцов їхали «Запорожцем» десь на Карельському перешийку. Справа була влітку. Назустріч їхала вантажівка з сіном. У Путіна вікно відчинене, і він раз – і вирішив урвати жмут сіна прямо із зустрічної машини. І чи занадто сильно висунувся, чи щось іще – але «Запорожець» став на два колеса і поїхав як на родео. І Путін із сіном у вікні.

Дивом «Запор» став знову на чотири колеса. В автобіографії Путін зізнається, що сам досі не може пояснити, навіщо він тоді поліз із вікна «Запора» на повному ходу і ледь не загинув разом із пасажиром. «Мабуть, сіно дуже смачно пахло», – сказав Путін журналістам.

Як свідчить Микола Ващилін, який займався з Путіним в одній секції дзюдо, більше «Льоня-Спортсмен» ніколи з Путіним в одній машині їздити не ризикував.

Тобто відомий образ, що Путін – це такий холодний, розважливий КДБшник, оточений аналітиками, який вивіряє кожен крок, не говорить і не робить нічого зайвого – не зовсім відповідає дійсності. Ця людина цілком здатна на імпульсивні вчинки під впливом емоцій, які вона і сама пояснити не в змозі.

Плюс ніщо так не розвиває задатки психопата, як абсолютна влада та безкарність.

– То все ж таки раціональним був Путін у своєму рішенні розпочати війну з Україною?

– Я вважаю, що ні. Це родео на «Запорі». Тільки «Запор» тут – вся Росія. Та й свою долю він поставив на кін, я вважаю.

Але, з іншого боку, а чи був психічно здоровий Каддафі? І він, до речі, теж залазив у всі війни та конфлікти за периметром Лівії. Чи був психічно здоровий Іді Амін – канібал та диктатор Уганди, який наприкінці свого правління розпочав війну з сусідньою Танзанією, програв її та втратив владу?

Можна згадати й Наполеона. Він не був канібалом, не був бедуїном, котрий будував джамахірію. Це був один із найосвіченіших людей Європи того часу. У нього в артилерійському училищі іспит з математики Лаплас приймав.

У 1808 році, два століття тому, Наполеон ввів війська в Іспанію, яку він взагалі не вважав за воєнного супротивника – іспанська армія була на порядок слабша за французьку. Іспанську еліту Наполеон всерйоз не сприймав і було за що. Іспанський народ не бачив. Він просто вигнав іспанського короля і посадив на престол свого брата, на французьких багнетах.

І раптом піднявся цей народ, який усвідомив, що сусіди-французи прийшли витирати об них ноги, «поставити під питання іспанську державність», висловлюючись словами Путіна. І все – почалася війна в Іспанії, або «війна на півострові» в західній історіографії. На цьому півострові Наполеон поховав 300 тисяч солдатів, яких йому потім дуже бракувало – у Москві восени 1812 року.

Володимир Путін на консультації у травматолога Віктора Петраченкова під час відвідування Смоленської обласної лікарні, 25 серпня 2011 року

Недооцінка противника, недооцінка волі народу – часта помилка завойовників-імперіалістів. Навіть тих, у кого у школі Лаплас викладав, а не «Льоня-Спортсмен».

– Немає сумнівів, що на настрої в Кремлі серйозно вплинула пандемія. Путін боїться заразитися коронавірусом, тому були вжиті безпрецедентні заходи безпеки на кшталт довжелезних столів та довгого карантину для всіх, хто з ним спілкується. Ви помічали раніше, що він так дбає про своє здоров'я, чи це феномен останнього часу?

– Почалося все з побоювань отруєння. Він сам стількох отруїв, що почав боятися пити на прийомах. Коли йому дарували картини – ФСО брала зішкріби з полотен і рам. Раптом полонієм просочили. З ковідом він упав просто в якийсь тваринний страх, що відгородився від світу.

Але головне таки не в цьому. Путін – як не дивно, це типовий російський дід-пенсіонер, який не вміє користуватися інтернетом, живе телевізором. Путін – телеглядач №1, який сам споживає ті помиї, які виробляє машина пропаганди.

Пам’ятайте, як у фільмі Олівера Стоуна він цілком серйозно говорив про іспанського диспетчера, який бачив, як український літак збив малайзійський «Боїнг». «Диспетчер Карлос», вигаданий путінською пропагандою, матеріалізувався у мозку самого Путіна.

– Безсумнівна одержимість Путіна Україною. Я чув багато «народних» версій: наприклад, що він вирішив помститися за гоніння на Медведчука чи болісно реагує на те, що українці його називають «ху*ло». Зрозуміло, причини набагато серйозніші. Яка, на вашу думку, головна?

– Я думаю, все почалося з одержимості Януковичем. Із 2004 року Путін наполегливо і фанатично штовхав у владу Януковича. Чим він сподобався йому – не знаю. Донецький кримінальник, у 90-ті роки – відвертий мафіозі, при цьому у стосунках з Путіним – шістка, по 4 години чекав у Криму, поки Путін запізнювався та розважався десь із «Нічними вовками».

Януковича вигнав український народ. Путін це сприйняв як особисту образу.

Віктор Янукович і Володимир Путін, грудень 2013 року

Крім того, ще раніше, у 2011 році сталася ще одна подія. Убили та скинули Каддафі. Говорять, Путін взяв це близько до серця. Нафтовий диктатор, стільки років при владі, стільки мільярдів – упіймали та забили до смерті.

Все це вилилося у страх перед вулицею, перед народним протестом. Ожили параноїдальні ідеї, прищеплені ще в КДБ: «змова Заходу», «навколо ЦРУ», «майданні технології».

Вражений тим, що його ставленика вигнали з України, Путін став мстити цій країні та її народу. З роками це значно посилилося ідеологічно. Мабуть, з подачі Мединського – псевдоісторика та російського шовініста за сумісництвом.

Якщо у 2014 році була просто «боротьба з фашизмом» і підступами НАТО, то до 2022 року Путін заговорив уже мовою чорносотенців початку 20-го століття, денікінців та нацистів із російської білої еміграції. Він почав взагалі заперечувати право України на існування.

– Ті, хто був упевнений, що Путін на таку авантюру не піде, казали, що у чиновників нерухомість на Заході, їхні діти навчаються у західних школах та університетах, а дружини та коханки люблять шопінг у Мілані та Парижі. Чому цей вагомий аргумент перестав працювати?

– Це все так. Але Мединський – теж чиновник високого рангу. Міністр культури, радник Путіна з українського питання. Патрушев із його тваринною ненавистю до Заходу – чиновник ще вищого рангу. Цих ідейних фашистів небагато – але влада в них, як виявилося.

– Очевидно, що бліцкриг не вдався і такої міжнародної реакції Путін не очікував. Може він капітулювати чи хоча б відступити?

– Навряд чи. Буде ще ескалація, я думаю. Облога міст, нове Сараєво, Дубровник. Гонять війська на прорив, щоб оточити ЗСУ на південному сході, оточити Київ, створити котли. Намагатимуться задавити протести всередині країни. Rodeo must go on.

– Ми мало що знаємо про близьке оточення Путіна, але з’являються повідомлення, що воно дуже змінилося впродовж останніх років і тепер складається виключно з силовиків. На вашу думку, це так?

Володимир Путін під час зустрічі з міністром оборони Росії Сергієм Шойгу та начальником Генерального штабу Збройних сил Росії Валерієм Герасимовим

– Дуже зріс вплив Шойгу та ГРУ. Причому їм війна надає корисливий інтерес. ГРУ – це тепер на кшталт КВІР в Ірані. Вони воюють, вони вбивають, вони ж займаються бізнесом у РФ та на підконтрольних територіях – у «ДНР», Сирії, Венесуелі. Захоплення України – це величезне поле для пограбування. А якщо створити на лівому березі Дніпра велику «ДНР», як вони хочуть – якусь «Федеративну республіку Україна», вузьке коло бандитів у погонах зможе підняти великі гроші.

– У Росії майже не залишилося незалежної соціології, але ті опитування, яким можна хоча б частково довіряти, демонструють значну підтримку «спецоперації» (як вони це називають) в Україні. Ви вважаєте, що схвалення справді таке велике? І чи можуть санкції змінити настрої мас? ​

– Є розкішна книга англійського історика Річарда Еванса: «Третій рейх. Дні тріумфу. 1933-39». У ній, на основі величезної кількості матеріалів – листів, особистих щоденників, мемуарів приватних осіб – показана еволюція німецького суспільства під впливом пропаганди ненависті та мілітаризму після приходу Гітлера до влади. Як поступово зникало критичне мислення, опір пропаганді, просто логіка і здоровий глузд.

Як поступово впроваджувалась думка, що захоплення сусідніх країн та територій – це нормально, це «по праву», це захист німецької мови та культури.

Як люди, подивившись у 1940 році фільм «Вічний жид» – дешевий пропагандистський виріб, писали в особистих щоденниках щось на кшталт: «У мене розплющилися очі! Якщо раніше ще було співчуття до них, то тепер я все зрозумів!» тощо.

Вплив багаторічної путінської пропаганди ненависті до незалежної України, Заходу, ліберальних цінностей – великий. Не варто це не враховувати.

Плюс має місце досить болісний комплекс неповноцінності в масовій свідомості. Адже нинішня Росія – не велика держава, це економічно країна третього світу. Самі росіяни як нація – вимирають, заміняються іммігрантами. Це теж факт, який не приховати. Путінська великодержавна пропаганда – це такий наркоз, самообман, у який багато хто хоче вірити. Все це вивітрюватиметься далеко не відразу, у міру війни та економічного краху.

– Ви багато років вивчаєте «путінізм». Чи є у вас відчуття, що цій епосі настає кінець?

– Я можу сказати лише, що маски скинуті. Що є Путін – тепер видно неозброєним поглядом. Чудовисько, що вийшло з надр КДБ та організованої злочинності.

Українська авантюра, поза сумнівом, розхитає цей режим, але чи впаде він і як скоро – це передбачити складно з огляду на розчавлений стан громадянського суспільства в Росії.

13 березня у багатьох російських містах відбувалися акції проти воєнних дій Росії на території України. За даними «ОВД-Инфо», у 37 містах Росії поліція затримала щонайменше 903 людини.

Масштабне російське військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого. Російські війська завдають авіаударів по ключових об’єктах військової та цивільної інфраструктури, руйнуючи аеродроми, військові частини, нафтобази, заправки, церкви, школи та лікарні. Обстріли житлових районів ведуться з використанням артилерії, реактивних систем залпового вогню та балістичних ракет. Колони бронетехніки російської армії намагаються оточити Київ та кілька обласних центрів неподалік російського кордону.

Росія заперечує, що веде проти України загарбницьку війну на її території та називає це «спеціальною операцію», яка має на меті «демілітаризацію і денацифікацію».

За даними Генштабу, в Україні загинули чи поранені вже більш ніж 12 тисяч особового складу російської армії від 24 лютого. Президент України Володимир Зеленський 12 березня повідомив про близько 1 300 загиблих українських військових. За оцінками американських спецслужб, що були опубліковані 8 березня, під час вторгнення в Україну загинули від 2 до 4 тисяч російських солдатів. Російське Міноборони називає значно менші дані. Незалежного підтвердження даних про втрати російської армії в Україні наразі немає.

В Офісі генпрокурора України повідомили, що вже 90 дітей загинули і понад 100 поранені внаслідок збройної агресії РФ.

За даними ОГП, оприлюдненими 12 березня, українські правоохоронці розслідують понад 1 700 кримінальних проваджень про воєнні злочини російських військ в Україні.