Перевтілення до невпізнаваності: з брудних і невеселих до чистих і радісних

ЛЬВІВ – У Львові почав діяти Центр підтримки людей, які втратили дім, громадської організації «Спільнота взаємодії «Оселя». Щоденно сюди приходять понад пів сотні осіб: як місцеві безхатченки, так і ті, які переїхали у Львів через війну і небезпеку бойових дій.

Майже місяць двері Центру підтримки людей, які втратили дім, відчинені для відвідувачів. Щодня їхня чисельність зростає. Дехто приходить уперше, а хтось вдруге і втретє. Серед безхатченків – не лише місцеві люди, але й переселенці.

55-річний Володимир Н. рік тому приїхав у Львів із Сум. Тоді була можливість евакуюватись, і він переїхав у числі тисяч переселенців, які втікали від повномасштабного нападу Росії на територію України. Деякий час чоловік проживав у спортивній залі однієї з львівських шкіл. Навчальні заклади через певний час звільнили від внутрішньо-переселених осіб (ВПО), тому що у класи повернулись школярі. Переселенцям запропонували інші місця для проживання.

«Я – самотній. Зараз маю місце для ночівлі, але це тимчасово, і мушу це вирішити. Можливо, проведу якісь ночі на вокзалі. У Львові влаштуватись на проживання важко, стає менше центрів для переселенців. У Сумах був будівельником, плиточником, тобто всі будівельні роботи знаю. Але у цей момент, якщо немає військового квитка, то на роботу не потрапиш. Тому це маю якось вирішити», – каже чоловік.

Володимир Н. вибирає одяг

Володимир Н. не повернувся до Сум. Там у нього теж немає власного житла. Чоловік вперше прийшов у Центр підтримки безхатченків. Дізнався від інших людей, які живуть на вулиці, про спільноту «Оселя». Спершу він вибрав собі одяг. Це речі, які львів’яни приносять у спеціальні контейнери. Їх перебирають, і вже тоді одяг потрапляє до благодійних крамниць і у Центр підтримки, де його можна отримати безкоштовно. Далі чоловік відвідав душ і міг безкоштовно підстригтись, поїсти. Є ще одна послуга – залишити для прання свої власні речі.

У соціальному центрі працюють мешканці спільноти «Оселя».

«Коли бачу людину, яка сюди приходить, то ставлю себе на її місце. Я теж таким був, бомжував. Знаю, як це спати на вулиці. Стараюсь підказати, щоб людина зрозуміла, що можна почати нове життя. Я відчуваю цих людей. Тут є різні люди. Я сам зі Слов’янська Донецької області, серед відвідувачів є переселенці з Маріуполя», – говорить 60-річний Володимир Суходольський.

Він працює перукарем у Центрі підтримки. Навчився цьому ремеслу у професійної майстрині, яка приходить обслуговувати відвідувачів спільноти як волонтерка раз на тиждень. Володимир Суходольський вправно оперує перукарськими ножицями.

«Я уважно дивився за руками перукарки і старався повторювати. Мені дуже це цікаво. У 17 років я грав на гітарі, мав музичну групу, потім працював фрезерувальником, слюсарем. А далі впав у житті, бомжував. В «Оселі» – з 2019 року. Тут можна змінити своє життя, стати на правильний шлях», – розповідає Володимир Суходольський.

Володимир Суходольський вчиться перукарському ремеслу

Поруч із ним працює ще один мешканець «Оселі» Іван Василевський.

«Мені дають свій одяг відвідувачі, його перу і сушу. На наступний день люди можуть забрати чисті і сухі речі. Прання з кожним днем усе більше. Сюди частіше приходять ті, хто вже був у нас. Але і є переселенці, це старші особи. Я ж теж був у такій ситуації: не мав даху над головою, коли розлучився, жив по будовах, по квартирах, потім друзі і п’янки. Понад 2,5 роки тому прийшов в «Оселю» і дуже задоволений. По-іншому бачу світ, тримаюсь і допомагаю, чим можу», – говорить Іван Василевський.

Іван Василевський займається пранням

Центр підтримки безхатченків спільноти «Оселя» відвідують переважно ті переселенці, які не мали власної домівки і у містах, де перебували до початку повномасштабної війни. Серед них – сироти, особи з фізичними вадами, алкогольно залежні, але є й такі, хто втратив усіх рідних через війну, залишився без домівки, самотній і просто «загубився» у світі. Таким людям важко знайти працю, бо не можуть відновити документи, говорять про таке замкнене коло в Центрі підтримки безхатченків.

У Центрі підтримки буде зал для спілкування і занять

Війна робить нові виклики

Двадцять років тому поблизу Львова, у Винниках, Олеся Саноцька заснувала «Спільноту взаємодії «Оселя», щоб допомагати людям, які потрапили в біду. Після смерті Олесі Саноцької у 2016 році справу продовжила її сестра – Наталія. Останні чотирнадцять років при «Оселі» функціонує осередок підтримки бездомних людей (санітарно-гігієнічний центр). Сюди всі ці роки приходять люди, щоб помитись, підстригтись, поїсти, а 30 осіб проживають у спільноті і працюють. Рік тому, коли почалась повномасштабна російсько-українська війна, наплив потребуючих людей в «Оселю» збільшився у рази. Прийшло майже півтори тисячі нових осіб, з яких половина – переселенці. Щоденно були черги до душової кабінки.

«Нам давно бракувало простору. У 2019 році ми отримали від Львівської міськради в оренду на 15 років на пільгових умовах будинок колишньої поліклініки, який 30 років не функціонував і був у жахливому стані. Але зрушити справу не могли. Надто багато потрібно було грошей для відновлення. А коли торік наш осередок наповнили люди, я почала шукати різні варіанти на реставрацію будинку. Нас підтримав владика УГКЦ Венедикт (Алексейчук), місцева будівельна компанія, організація «Емаус-Європа». Ми робимо велику роботу для міста – соціалізуємо людей. Значно більше безхатченків почали приходити, щоб просто помитись. Бо бездомні не хочуть митись. Вони куртку не хочуть зняти, бо куртка – це як їхній «дім». Це вже психологічні проблеми», – каже керівниця «Спільноти взаємодії «Оселя» Наталія Саноцька.

Наталія Саноцька

Організації «Оселя» вдалося відновити будинок для Центру підтримки бездомних і ще й удвічі збільшити площу за гроші іноземних донорів. Сьогодні благодійна організація просить Львівську міськради збільшити пільговий термін оренди до 30 років. Адже у соціальний проєкт вкладені великі гроші і хочуть бути впевнені, що після завершення пільгової оренди їм міська влада не встановить комерційну.

«Оселя» є довголітнім партнером Львова і неодноразово отримувала підтримку міської ради. Війна внесла корективи, але ми продовжимо підтримку. Місто надало приміщення в оренду на 15 років, майже три роки минуло і оренда чинна ще найближчі 12 років. Подано заявку на її продовження. Впевнений, що все буде гаразд», – запевняє Ігор Кобрин, начальник управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міськради.

За словами міського посадовця, сьогодні у Львові бракує прихистків для людей, які не мають дому. Немає місць у центрі нічного перебування бездомних, як і в психіатричній лікарні, де перебувають люди з психічними розладами, які були евакуйовані із місць ведення бойових дій.

Людина, яка прийшла у Центр підтримки

А ось так цей чоловік змінився після душу, перевдягання, стрижки

Спільнота «Оселя» працює за принципом, як функціонують такі організації на Заході. Бездомним пропонують пожити в «Оселі», але потрібно дотримуватись дисципліни та відповідальності.

Центр підтримки бездомних людей після відновлення

Таким будинок спільнота «Оселя» отримала в оренду

Мешканці спільноти працюють, зокрема, у Центрі підтримки бездомних, крамниці, майстерні, готують і роздають обіди та вечері для безхатченків у Львові. Опісля їм пропонують кімнату у соціальному гуртожитку. І вже людина може самостійно знайти роботу, створити сім’ю.