Продовжує збільшуватися кількість обстрілів, Росія висуває ультиматуми, а угруповання «ЛДНР» офіційно дозволяють своїм бойовикам стріляти першими. До вашої уваги щомісячний аналіз в зоні ООС від Радіо Донбас.Реалії.
Кількість обстрілів збільшилася
У перший місяць весни не було жодного дня, коли б російські гібридні сили не обстрілювали українські позиції. За інформацією штабу ООС, який підраховує обстріли за кількістю випадків відкриття вогню, у березні сталося 248 порушень режиму тиші, що на 68 більше, ніж минулого місяця. А в порівнянні з серпнем, коли почалося перемир'я, кількість обстрілів збільшилась у 5 разів.
Найбільшу кількість обстрілів за місяць зафіксовано 9 березня. Тоді сили, підконтрольні Росії, порушили режим тиші 21 раз.
Загалом впродовж місяця в середньому було по вісім обстрілів за добу. Здебільшого загострення фіксували на донецькому напрямку.
Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ рахує обстріли за кількістю випущених снарядів і черг з автоматичної зброї. За даними ОБСЄ, у березні сталося 2909 порушень, що на 59 менше, ніж минулого місяця.
«Найспекотніше» було у донецькому напрямку. Тут жодного дня не було без вогню. Найбільше зафіксовано 25 березня – 493 порушення. Луганській області «пощастило» більше, тут без обстрілів жили 1-3, 16-18, 22, 24, 27,28 та 30 березня.
Втрати української сторони
Найбільша втрата для України відбулася 26 березня – під Шумами загинуло чотири українських військових та два було поранено. Як повідомив штаб ООС, стріляли з 82-міліметрових мінометів, автоматичних гранатометів та великокалиберних кулеметів. На думку експертів, таку кількість жертв пояснює тільки цілеспрямованість атаки, яку координували за допомогою безпілотників.
Загалом у березні було вбито дев’ять українських військових, сім з них – робота російських снайперів, ще двоє загинули від обстрілів із різних видів зброї, звітували у штабі.
Для порівняння, в лютому вбито було шість українських військових та ще п’ятеро загинули з інших причин – не обстрілів.
За перший місяць весни бойові поранення отримали 17 бійців, у лютому було 25 поранених, у січні й грудні – по 10.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Обстріл був точним – Цаплієнко про обстріл під Шумами, де загинули 4 військових ЗСУУкраїнські військові, що загинули в березні
Володимир Онопрієнко. Народився 25 травня 1977 року в Драбові (Черкаська обл.) У 2017 році пішов на фронт, служив за контрактом у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних запорожців. У 2020 році підписав новий контракт та служив на посаді командира бойової машини у 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар» 53-ї бригади. 10 березня під час обстрілу поблизу Старогнатівки Володимир Онопрієнко отримав тяжке кульове поранення. Поховали його в рідному селищі Драбів. Залишилися мати, дружина, дочка і маленький онук.
Олександр Пекур. Народився 17 листопада 1990 року в селі Гурівщина (Київська обл.) Здобув професійну освіту за фахом електромонтажника, відслужив строкову службу. У 2015 році був мобілізований, служив під Зайцевом. Був військовослужбовцем 54-го окремого розвідувального батальйону. Загинув 12 березня біля міста Мар'їнка від кулі снайпера. Поховали українського воїна в Гурівщині. Залишилися мати, бабуся і брат.
Віктор Пасєка народився 8 червня 1965 року в селі Мончинці (Хмельницька область). Молодший сержант Пасєка служив у 109-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні, що входить до складу 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, на посаді командира бойової машини-командира відділення 2-ї гірсько-штурмової роти. 18 березня російські гібридні сили обстріляли позиції українських військових біля населеного пункту Південне. Кульове поранення в голову було смертельним. Поховали Віктора Пасєку на Алеї Слави міського кладовища в Хмельницькому. Залишилися дочка та двоє онуків.
Андрій Грабар, позивний «Танчик». Військовослужбовець 36-ї бригади морської піхоти народився 14 вересня 1995 року, мешкав у Миколаєві. До війни працював в галузі ІT, збирався вивчитися на офіцера. Спочатку за контрактом служив в десантно-штурмовій роті 501-го окремого батальйону морської піхоти навесні 2015 року. Брав участь у боях на Приазовському напрямку (зокрема, взимку 2015-2016 років стояв у Широкиному на найбільш небезпечній ділянці). Загинув 19 березня в районі населеного пункту Водяне Донецької області внаслідок обстрілу позицій ЗСУ зі 120-мм мінометів і гранатометів різних систем.
Кирило Биковський. Народився 17 травня 1992 року в Кропивницькому. З дитинства мріяв стати військовослужбовцем, закінчив вище професійне училище №4, у 2011 році підписав контракт на службу в Збройних силах України. З 2018 року на фронті, навідник підрозділу 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 20 березня поблизу Шумів. Отримав великокаліберною кулею поранення у праве плече, помер під час евакуації до лікарні. Поховали Кирила Биковського на Aлеї Слaви Рівнянського клaдовищa в Кропивницькому. Залишилися мати, двоє сестер, син.
26 березня неподалік Шумів загинули Сергій Коваль, Сергій Барнич, Максим Абрамович та Сергій Гайченко.
Сергій Коваль та Сергій Барнич були у першій групі, яка вийшла на огляд замінованої ПОМками території в районі Шумів, де була, за даними штабу ООС, розстріляна. У другій групі йшли Максим Абрамович та Сергій Гайченко. які йшли на допомогу саперам, але також загинули від кульових поранень.
Сергій Барнич. Народився 11 cічня 1974 року у місті Калуш (Івано-Франківська область). Закінчив місцевий хіміко-технологічний технікум, де у 1993 році отримав фах «технік-електрик». У 1993-1994 році проходив строкову службу. У червні 2015 року було мобілізовано, рік служив у 184-му навчальному центрі Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Після контракт на три роки, а далі черговий – на рік. Начальника інженерної служби – командир інженерно-саперного взводу 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Сергія Барнича поховано у Калуші. У нього залишилися батьки.
Сергій Коваль. Командир загону пошуку та знешкодження саморобних вибухових пристроїв 143-го Центру розмінування підполковник народився 30 серпня 1977 року в селі Рихта Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Жив у Кам’янці-Подільському. Закінчив місцевий військово-інженерний інститут, спеціалізувався на розмінуваннях. Був учасником миротворчих операцій. Захищав територію України з перших днів війни на Донбасі. Поховали Сергія Коваля на Алеї Слави Кам’янець-Подільського цвинтаря. Вдома чекала дружина та двоє дітей – 17-річний син та 4-річна донька.
Сергій Гайченко. Народився 9 вересня 1993 року в селі Михайлівка (Дніпропетровська область). Закінчив Дніпропетровський технікум залізничного транспорту, працював електромонтером у локомотивному депо. У 2015 році за контрактом прийшов на службу. Був гранатометником в окремому президентському полку імені гетьмана Богдана Хмельницького (А0222). У 20 вересня 2019 року був знову призваний за контрактом до ЗСУ Синельниківським військкоматом. Потрапив до 10-тої окремої гірсько-штурмової бригади. Поховали в рідній Михайлівці. Залишилися батьки і молодший брат.
Максим Абрамович. Народився 17 березня 1994 року в місті Дубровиця (Рівненська область). Після школи Абрамович вступив у Харківський національний університет внутрішніх справ, але у 2017 році перервав навчання – уклав контракт зі Збройними силами і вирушив на фронт. Три роки на контракті, після цього повернувся додому, але вже у грудні 2020 знову поїх на фронт. Військовослужбовця підрозділу 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10 огшбр поховали в Дубровиці.
Втрати російських гібридних сил
За інформацією офіцера Збройних сил України Сергія Нещадима, за березень у підрозділах російських гібридних сил загинули 24 людини, 37 – отримали поранення.
Загалом з 27 липня 2020 року, моменту оголошення режиму тиші на Донбасі, до 31 березня, 185 членів особового складу російських гібридних загинуло, 220 – отримали поранення, звітують в українській армії.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Кравчук: Росія діє за схемою «сила повинна мати верх»Дозвіл на вогонь
Угруповання «ЛДНР» на початку березня офіційно дозволило своїй так званій «Народній міліції» першою відкривати вогонь по позиціях ЗСУ – «на придушення і знищення вогневих точок противника». Україна такий дозвіл розцінила як загрозу одностороннього виходу Росії з режиму припинення вогню (що і сталось 31 березня) та загрозу зриву виконання Мінських домовленостей.
Україна не погодилася на умови Росії
Франція та Німеччина розробили, а Україна підтримала новий план із реанімації Мінських перемовин – і цей план вже «на російському столі». Росія спочатку заявила, що вперше чує про новий план, а потім звинуватила Україну у відмові дотримуватися режиму припинення вогню. Російський представник Дмитро Козак запропонував письмово зафіксувати заборону на відкриття вогню у відповідь на Донбасі з боку ЗСУ без дозволу Міноборони, проте Україна на такі умови не погодилася.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Відкривати вогонь у відповідь не можна: від якого ультиматуму Росії відмовилась Україна (рос.)Нова стратегія воєнної безпеки України
26 березня президент України Володимир Зеленський підписав Стратегію воєнної безпеки України. В її контексті підтверджується, що Росія – воєнний противник України, війна на сході України та існування ОРДЛО призводить до екологічної та техногенної катастрофи, несе економічні та людські втрати. А головне – стратегічним для України залишається встановлення суверенітету та повернення контролю над всім своїми ділянками кордону.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Бої у містах та перемога над Росією. Донбас у новій Стратегії воєнної безпеки УкраїниЗакордонні партнери гучно заявляють про втручання Росії
В інтерв’ю ABC News президент США Джо Байден назвав президента Росії Володимира Путіна «вбивцею» та заявив, що той «заплатить ціну» за втручання у вибори США. У свою чергу Володимир Путін відповів: «Хто як обзивається, той сам так і називається».
Раніше голова Європейської ради Шарль Мішель, перебуваючи з першим візитом в Україні, заявив, що Росія є частиною конфлікту на Донбасі, а не посередником.
Таку ж думку висловили міністри закордонних справ країн «Групи семи» (Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Великої Британії та США) і високий представник Європейського союзу, які у заяві від 18 березня засуджували продовження Росією дій із підриву суверенітету України, територіальної цілісності та незалежності.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Чи хочуть Франція і Німеччина капітуляції України? (Рос.)Верховна Рада закликала міжнародних партнерів продовжити санкції проти Росії
Верховна Рада засудила ескалацію збройного конфлікту на Донбасі та закликала парламенті іноземних держав і міжнародні парламентські організації до продовження та посилення міжнародного політичного й економічного тиску на Росію з метою припинення агресії, виведення іноземних військ і озброєння з території України, повного відновлення суверенітету і територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів. Заяву щодо ескалації російсько-українського збройного конфлікту підтримали 308 народних депутатів.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Працюють танки, дим видно з центру. У Донецьку вже відчули кінець перемир'яВажливо
- Троє співробітників в’язниці «Ізоляція» в окупованому Донецьку виявилися громадянами Росії. Це встановили розслідувачі Bellingat, повідомив журналіст Станіслав Асєєв, а звинувачення бойовикам висунуті українським слідством.
- Красногвардійський суд Дніпра оголосив вирок за збиття російськими гібридними силами у 2014 році українського літака Іл-76. Представників угруповання «ЛНР» Ігоря Плотницького, Олександра Гуреєва та Андрія Патрушева заочно засудили на довічне позбавлення волі без конфіскації майна. Плотницький був ватажком угруповання «ЛНР» до листопада 2017 року. Плотницького змістили у результаті «перевороту» в угрупованні.
- Кількість жінок у Збройних силах України за останні сім років збільшилася майже вдвічі. У 2013 році військову службу проходили 16,5 тисяч жінок, а у 2020 році їхня кількість становила майже 32 тисячі.
- За даними ЮНІСЕФ, з квітня 2014 року до серпня 2020 року жертвами мін та вибухівки на території Донецької та Луганської областей стали щонайменше 42 дитини, ще 144 отримали поранення.
- В Україні розпочав роботу перший сайт об’єднання сімей зниклих безвісти – «Надіємось». Його започаткувала громадська організація «Об’єднання рідних зниклих безвісти «Надія», яка допомагає у пошуку безвісти зниклих людей за особливих обставин. Організація вже зібрала дані про близько 100 людей, безвісти зниклих під час війни на Донбасі. Частина анкет підкріплена фото- й відеоматеріалами.