«Дехто залишиться інвалідом» – житель Мінська розповів про кульові поранення та побиття

Інна Студзінська

У Мінську й інших містах Білорусі від вечора 9 серпня тривають акції протесту. Люди протестують проти результатів виборів президента, на яких, за офіційними даними, перемогу здобув чинний голова держави Олександр Лукашенко, який є президентом Білорусі вже 26 років.

Люди заявляють, що результати виборів, за якими Лукашенко отримав 80% голосів, а його головна конкурентка Світлана Тихановська – 10%, були сфальсифіковані.

Силовики жорстоко розганяли демонстрантів, били їх, застосовували гумові кулі, кийки, водомети, сльозогінний газ.

Житель Мінська Павло Якимчик повертався додому ввечері 11 серпня. Він побачив ОМОН, втік – в нього влучили три гумові кулі та, каже, сильно побили у міліцейському мікроавтобусі.

«Я живу в районі Кам’яної Гірки на вулиці Бурдейного. Увечері біля магазину «Алмі» я побачив невелику кількість протестувальників та автобус із ОМОНом. До будинку було метрів 200. Я швидко побіг. Але буквально за 30 метрів від будинку натрапив на мікроавтобус із ОМОНом. Щонайменше троє бійців напали на мене, почали бити палицями. Кинули на підлогу мікроавтобуса», – каже Павло.

За його словами, він пояснив, що повертається додому, хотів показати паспорт із пропискою, але ОМОНівці на це не звертали уваги. Підібрали ще кількох «пасажирів». Також, каже, побили.

«Перевірили у всіх телефони – щодо телеграм-каналів та чатів, дивилися, чи є фотографії з протестів. Ставили запитання. Піднімати голову було небезпечно, бо відразу ж били. Знущалися, погрожували. Мені в автобусі дісталося менше, декого били жорстокіше, хоча мене взяли першим і допитували останнім.

В автобусі з ОМОНом вони використовували для рації позивний «501» – можливо, хтось зі свідків, хто також був у фургоні, відгукнеться. Я кажу, що дуже болить рука, німіє. Вони у відповідь: зараз додамо ще. Через 10 хвилин я знову почав стогнати, що дуже болить. Один каже: знімай байку. Побачив, що рука прострілена», – згадує Павло.

Вони спробували викликати швидку допомогу, але спіймали ту, що проїжджала повз. Швидка допомога привезла Павла до військового госпіталю, до хірургічного відділення № 2. Його терміново прооперували.

«Одна гумова куля влучила в передпліччя – глибинне поранення. Були ще два дотичні поранення – у грудну клітку та в лопатку. Мабуть, пощастило, якщо б корпус був під іншим кутом, могло бути набагато гірше.

Лікарі госпіталю ставилися до нас добре. У декого специфічний військовий гумор: мовляв, «ви бігаєте там, де не треба, а потім вас зашивай». Заодно зашили мені і вухо (раніше робили косметичну операцію, і коли били, шви розійшлися)», – каже Павло.

Співробітники Слідчого комітету до нього не приходили. Хоча ті, кого привезли у військовий госпіталь із кульовими та осколковими пораненнями увечері 9 серпня, казали, що їх допитували тричі за ніч. Скільки людей було у відділенні, я не можу сказати точно.

Медичний діагноз з описом травм

– Мабуть, пару десятків. Але в мене склалося враження, що дехто залишиться інвалідом. Зі мною в палаті лежав хлопець, який сигналив. Його зупинили й погрожували вогнепальною зброєю. Коли він вийшов, йому вистрелили в ногу.

У мою реанімаційну палату привезли пораненого на Пушкінській водія автобуса. Він був у досить важкому стані, з трубками, катетерами. Але знімальну групу «АНТ» (білоруське Загальнонаціональне телебачення – ред.) пустили до нього».

Юнак перебував у військовому госпіталі з 11 до 14 серпня.

Оригінал – на сайті Білоруської служби Радіо Свобода