Президенти Росії та Білорусі Володимир Путін і Олександр Лукашенко домовилися зустрітися в Москві. Зустріч повинна відбутися в найближчі тижні. Перед цим Путін назвав вибори в Білорусі такими, що відбулися.
Кореспондент телеканалу «Настоящее время» (створеного Радіо Свобода за участю «Голосу Америки») обговорив з політологом Аббасом Галямовим можливі сценарії розвитку подій.
Your browser doesn’t support HTML5
Политолог Аббас Галямов – о продолжающихся протестах в Беларуси
– Телефонна розмова Путіна з Лукашенком відбулася, домовилися про якнайшвидшу зустрічі. Як би ви могли прокоментувати цю майбутню зустріч на тлі того, що відбувається в Мінську?
Лукашенко торгує зараз державним суверенітетом заради особистої влади
– Путін буде викручувати Лукашенку руки і намагатися вичавити з нього якомога більше якихось «профітів». Я думаю, він по повній скористається ситуацією. Лукашенко практично стоїть на колінах, Путін тепер для нього єдина надія. Путін просто так допомогу Лукашенку надавати не буде. По суті, Лукашенко торгує зараз державним суверенітетом заради особистої влади.
– Що може Путін отримати взамін?
– Все що завгодно. Починаючи остаточною інтеграцією двох держав, створенням єдиної валюти і закінчуючи якимись дрібницями: військові бази, міжнародні договори і так далі.
– Спектр у Путіна для переговорів досить великий?
– Так, це все, що у нас прийнято називати геополітикою. Те, що Путін дуже любить. Він любить боротися на території інших держав з Америкою, наприклад, або з західним впливом. Він буде цим займатися. Білорусь зараз для нього представляє такий майданчик. Лукашенко готовий на все.
– Як вам здається, люди в Росії наскільки сприймуть подібну інтеграцію? Це буде те ж саме, що і з анексією Криму?
Тепер уже люди розуміють, що додаткова територія – це не стільки джерело радості, скільки джерело головного болю
– Ні, звичайно, такого захоплення, ентузіазму, які викликав Крим, такого, очевидно, не буде. Люди один раз обпеклися. Цей контраст між очікуваннями, пов'язаними з приєднанням Криму, і та похмура реальність, яку вони отримали у вигляді санкцій і падаючого рівня життя, і закручування гайок політичних, – цей контраст, звичайно, позбавив їх ілюзій. Тепер уже люди розуміють, що додаткова територія – це не стільки джерело радості, скільки джерело головного болю. Тому сплеску народного ентузіазму, звичайно, не буде.
Інша справа, що, звичайно, передрікати, що почнуться масові протести проти цього в Росії..., цього теж не буде. В середньому тренди на зниження легітимності режиму, на падіння рейтингу влади – ці тренди продовжаться.
– А в Білорусі такі антиросійські висловлювання можливі?
– Звісно. Якщо Лукашенко зараз здасть державний суверенітет, то протест набере патріотичної, десь навіть націоналістичної, антиросійської форми. Найімовірніше, це буде так. Поки тамтешні протестувальники і революціонери налаштовані досить лояльно по відношенню до Росії, але це в значній мірі пов'язано з тим, що Росія їм не заважає.
Якщо вони відчують, що Росія підтримує Лукашенка і Лукашенко тримається саме завдяки якійсь російській допомозі – фінансовій, військовій, політичній – зрозуміло, що антиросійські настрої будуть зростати. Росія в очах білорусів перетвориться на того самого жандарма Європи, яким вона була трохи більше 150 років тому.
– Тобто потрібні конкретні дії? Поки заяви про те, що Путін вже готує резервний склад силовиків для того, щоб допомогти якимось чином Білорусі, – це поки на людей не діє?
– Діє, але не думаю, що сильно. Це слова, а там же дійшло до справи: людей б'ють на вулицях, їх кидають у в'язниці, люди пропадають. Тобто там дуже драматичне і часто трагічне дійство розгортається. Зрозуміло, що слова не так розбурхують, як справи, як вчинки. Тому що б там політики не говорили, але, звичайно, ставлення людей будуть визначати їхні вчинки, конкретні справи.
– А чому Кремль не може прийняти революцію в Білорусі так само, як прийняв революцію в Вірменії? Білорусь оточена ворогами, а Вірменія – ні?
Якщо Лукашенко буде повалений, це дуже сильно деморалізує російський державний апарат, вони раптом переконаються, що проти народу вони нічого зробити не можуть
– Ні, звичайно. Це абсолютно не геополітична історія, вона пов'язана виключно з внутрішньоросійськими політичними трендами. Популярність Путіна падає, популярність режиму падає, протестні настрої зростають. Ці тренди рухають нас до 2024 року, коли буде прийматися рішення про те, хто буде далі главою держави. Очевидно, що якщо Лукашенко буде повалений, це дуже сильно деморалізує російський державний апарат, силовиків в тому числі. Вони раптом переконаються, що вони не всесильні, що проти народу вони нічого зробити не можуть. Навіть пішовши на надзвичайно жорсткі агресивні кроки, все одно нічого не зможуть зробити.
Якщо Лукашенко буде повалений – це буде потужний сигнал Путіну задуматися про проведення операції «Наступник», тому що шанс втратити все, як втратить Лукашенко зараз, в 2024 році буде дуже сильний
Я гадаю, шок для російських еліт і, навпаки, наснага, якої зазнає російська опозиція, будуть настільки сильними, що Путін реально буде змушений переглянути свою стратегію щодо 2024 року. Поки він, як ми бачимо, не виключає для себе те, що він залишиться на чолі держави, піде на наступний термін. Якщо Лукашенко все-таки буде повалений – це буде такий потужний сигнал Путіну, що, я думаю, він реально змушений буде задуматися про проведення операції «Наступник», тому що шанс втратити все, як втратить Лукашенко зараз, в 2024 році буде дуже сильний.
Зрозуміло, що зараз рейтинг Путіна вище, ніж рейтинг Лукашенка, але ж до виборів ще чотири роки, а тренди – негативні. За два роки рейтинг Путіна впав майже в два рази, і немає ніяких підстав припускати, що тренд раптом зміниться, знову почне зростати. Ні, він буде знижуватися, питання тільки в швидкості: чи дуже швидко він буде падати, чи повільно. У будь-якому випадку Путін підійде до 2024 року ослабленим. Маючи перед собою такий приклад, як у випадку з Лукашенком, я думаю, що він не зважиться взяти і піти на перевибори, він висуне наступника.