Китай уже менш зацікавлений у білоруському Лукашенку?

Коли Олександр Лукашенко зустрівся 22 лютого з президентом Росії Володимиром Путіним у Сочі для обговорення фінансових та інтеграційних питань, було помітно, що білоруському лідерові бракує одного козиря в запасі – Китаю.

Протягом 26 років перебування при владі Лукашенко балансував та використовував розбіжності між Заходом та Росією, щоб зміцнити свої позиції вдома.

В останні роки Китай став ще одним ключовим елементом і все більш важливим економічним гравцем в межах геополітичної гри білоруського лідера, яка полягала у балансуванні між Брюсселем, Москвою та Пекіном, забезпечуючи стратегічні переваги та необхідні позики та інвестиції.

Але триваюча криза в Білорусі, яка розпочалась з жорстоких репресій Лукашенка проти мирних протестувальників після серпневих президентських виборів, які опозиція та міжнародні спостерігачі визнали нечесними, призвела до того, що Мінськ потрапив під санкції Заходу, а економіка країни дедалі слабшає.

Через політичну ізоляцію від Європи і боротьбу всередині країни, сильна фігура Лукашенка стала набагато менш привабливою як партнер для Пекіну.

«Раніше Білорусь могла отримати гроші від Заходу та Росії, а потім звернутися до Китаю, – сказала Радіо Свобода Катя Глод, наукова співробітниця Центру аналізу європейської політики (CEPA). – Але зменшення китайської підтримки означає, що Мінськ має набагато менше можливостей для маневру, особливо з Росією».

«Міцно тримається за владу»

Незважаючи на триваючі протести та масові арешти в Білорусі, які ще більше зменшили легітимність Лукашенка в країні та за кордоном, він все ще міцно тримається за владу.

Білорусь: протести й затримання продовжуються – відео

У відповідь на постійні заклики залишити посаду на користь лідерки опозиції Світлани Тихановської, яка проживає за межами країни, але вважається багатьма фактичним переможцем президентських виборів, Лукашенко 2 березня заявив, що в Білорусі не буде «передачі влади».

А інтерес Китаю підтримувати автократа продовжує зменшуватись.

У той час як президент Китаю Сі Цзіньпін був першим з іноземних лідерів, хто привітав Лукашенка як переможця президентських виборів у серпні (про що оголосила ЦВК Білорусі – з чим не погоджуються протестувальники, білоруська опозиція, США, ЄС та інші країни), Пекін не демонструє сильної економічної чи політичної підтримки Мінська.

Китай, який був дуже активним інвестором у Білорусі, не запропонував Мінську новий проєкт або позику, починаючи з 2019 року, і, здається, все більше дистанціюється через внутрішню кризу в країні.

Це вдарило по спроможності Лукашенка маневрувати в той час, як він прагне забезпечити фінансовий порятунок від Москви в умовах посилення геополітичного тиску.

Випробувальний полігон Китаю

Китай різко збільшив свій зовнішньоекономічний вплив у всьому світі за останнє десятиліття завдяки ініціативі Сі Цзіньпіна «Один пояс, один шлях» (BRI).

Оскільки BRI стабільно посилювала вплив Пекіну завдяки інвестиціям в інфраструктуру, енергетику та технології, країни колишнього Радянського союзу стали випробувальним полігоном для китайської політики.

Багато в чому Мінськ намагався знайти підхід до Пекіну, особливо в умовах тиску санкцій ЄС та напружених відносин з Москвою через контроль над поставками нафти у 2000-х.

Однак лише після того, як Москва анексувала Крим в 2014 році, Білорусь стала центральним об’єктом для Китаю.

До цього Пекін розглядав Україну як стратегічну сходинку для Китаю для налагодження відносин з ЄС. До незаконної анексії Росією українського півострова Китай був залучений у проєкт будівництва глибоководного порту в Криму вартістю 10 мільярдів доларів, який повинен був сприяти перерозподілу вантажних потоків з Азії до Європи.

Внаслідок протестів взимку 2014 року, що призвели до усунення з посади тодішнього президента України Віктора Януковича та початку війни на сході України, Китай сфокусував свою увагу на Білорусі, яка позиціонувала себе як важливий стартовий майданчик для BRI на порозі ЄС.

Впродовж останніх років китайські гроші фінансували нові дороги, заводи та залізничні сполучення з Європою, а також індустріальний парк на околиці Мінська, який залучив понад мільярд доларів інвестицій від 56 іноземних компаній, включно з китайськими технологічними гігантами Huawei та ZTE.

У 2019 році Пекін також відкрив кредитну лінію на 15 мільярдів доларів при «Банку розвитку Республіки Білорусь» і того ж року запропонував позику на 500 мільйонів доларів після того, як Москва відкликала подібну пропозицію на тлі напружених переговорів про інтеграцію.

«Китай хоче стабільності – це завжди найголовніше для Пекіну», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Пітер Брага, експерт з питань білорусько-китайських відносин в Університетському коледжі Лондона.

Але зростаюча міжнародна ізоляція Мінська, а особливо розкол Лукашенка із Заходом зменшив стратегічну цінність Білорусі для Китаю.

Брага зазначив, що Пекін завжди розглядав Білорусь як ризиковану інвестицію, і хоча протягом багатьох років Китай збільшував свою присутність, він діяв обережно, формуючи свої позики та угоди у країні так, щоб зменшити власну вразливість.

Пекін пропонував умовні інвестиції Мінську, спонукаючи Білорусь вкладати власні гроші в розвиток, а також часто видавав «умовні» позики, згідно з якими білоруські компанії повинні були придбати китайські товари та технології для білоруських проєктів, які фінансувались Пекіном.

Більше того, багато підприємств, в які Китай інвестував та яким видав позики, є досі незавершеними та відстають від графіка, що змушує Китай вагатися щодо того, чи продовжувати поповнювати баланс Білорусі.

На тлі внутрішньої кризи, що досі триває, ці занепокоєння лише посилилися і вимусили Пекін переглянути свої наміри щодо Мінська.

«Китай буде далі вдавати, що все гаразд, проте ці глибокі відносини наразі заморожені, – пояснює Брага. – Пекін почне знову вкладати гроші в Білорусь у такому масштабі, як раніше, тільки якщо Мінськ нормалізує свої відносини з Європою».

Усі дороги ведуть до Москви

Незважаючи на китайську невизначеність, Лукашенко продовжує намагатися залучити більше китайських коштів до своєї країни.

Виступаючи на з’їзді Всебілоруських народних зборів у Мінську 11 лютого, він наполягав на тому, щоб більше китайських компаній та банків були задіяні у країні, одночасно вихваляючи політику та підтримку з боку Китаю.

Однак, враховуючи обмежені можливості щодо міжнародних позик та економіку, яка страждає від санкцій, Кремль, найбільший кредитор Мінська протягом багатьох років, залишається одним із небагатьох шляхів порятунку для Білорусі.

У вересні Путін пообіцяв Білорусі позику в 1,5 мільярда доларів, хоча більша частина цих грошей піде на рефінансування існуючого боргу Мінська перед Москвою.

Напередодні лютневої зустрічі в Сочі російська газета «Коммерсант», посилаючись на урядові джерела, заявила, що під час зустрічі Лукашенка з Путіним буде обговорена позика в розмірі 3 мільярди доларів, хоча згодом білоруський лідер це спростував.

Раніше Росія дала чітко зрозуміти, що подальша економічна допомога Білорусі буде залежати від того, чи Мінськ погодиться на посилення політичної інтеграції між двома країнами – перспектива, якій він довго чинив опір, та від інших умов, які Кремль поставить, враховуючи, що Лукашенко має обмежену зовнішню підтримку.

«Білорусь хотіла б, щоб все було інакше, – каже Глод. – Але нинішня політична криза означає, що в Лукашенка більше немає китайського козиря».