Доки президент Білорусі Олександр Лукашенко оголошує про нагородження сотень співробітників МВС (згідно із заявою міністерства – не в зв'язку з роботою під час протестів), затримані, яких звільнили з ізолятора на Окрестіна в Мінську та інших місць тимчасового позбавлення волі, розповідають про пережиті побої і насильство. В імпровізованому волонтерському таборі біля ізолятора чергують не тільки лікарі та психологи, а й адвокати – вони допомагають постраждалим писати скарги і фіксувати травми.
20-річну Олександру затримали 10 серпня дорогою додому. Дівчина говорить, що ОМОНівці сильно побили її під час затримання, а потім в автозаку їй погрожували зґвалтуванням. Побої і образи продовжилися в ізоляторі на Окрестіна, розповіла Олександра телеканалу «Настоящее время».
– На вході була жінка, яка просто бере і б'є по ногах, щоб якось самоствердитися або покалічити. Запитує: «Як справи, с***о?» – і просто бере тебе далі, ставить до стіни – кидає в стіну, ніби ти якась річ. Змушує роздягатися, і коли ти ставиш ноги на ширині плечей, як треба, руки за спину, вона тебе б'є ще більше по ногах. До такої міри, що ти сідаєш ледь не на шпагат, ти плачеш від цього болю, тому що боляче – у них взуття грубе. І потім ти просто не можеш ні ходити, нічого.
Я не людина, я тварина. Я навіть не належу до тварин, просто я не варта життя. Таких, як я, потрібно вбивати, ґвалтувати, саджати, а краще не народжувати, а робити аборти, як вони мені говорили в автозаку, коли посадили мене, що, щоб такі люди не народжувалися, потрібно робити аборти. Я сказала, що я – дівчина. Він сказав: «Так ти ще й баба». Запхали мене в автозак, і коли я вже сиділа там, він сказав мені: «Ноги під себе, скласти лікті, голову між ніг», – відібрав у мене телефон, змусив його розблокувати, сів і дивився, що у мене в галереї відбувається, всі мої особисті листування і в яких групах я є. І коли він побачив групу «Чай з малиновим варенням» – на кшталт цих всіх груп в Telegram, він дістав вазелін з кишені і сказав: «Ти знаєш, що ми зараз із тобою зробимо? Ми тебе просто зґвалтуємо». І ці погрози були протягом всього шляху – хвилин 15. Мені говорили, що мене зґвалтують, що мене закопають десь в лісі. І справді був момент, коли вони зупинилися біля лісу і такі: «Ну що, готуйся». І цей страх, і ти розумієш, що нехай хто-небудь врятує. Благо, там був хлопець чи чоловік, який сказав: «Та не треба, давайте її відвеземо просто», – і це мене врятувало, бо я розумію, що мене зараз могло в принципі не бути і мене б не знайшли. Я більше не сиділа б тут.
У мене частковий надрив зв'язок по всьому тілу. Боліло дуже сильно, ми приїхали з цим в поліклініку. Мене сьогодні лікарі тут оглядали, сказали, що надриви по всьому тілу, тому я зараз чекаю на милиці, щоб не доводити ще другу ногу до такого стану.
Оригінал – на сайті телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки»
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Українці Берестейщини. Минуле і нинішні протести в Білорусі