Ірина Ромалійська
29 травня 2018 року ввечері дружина Аркадія Бабченка зателефонувала його другові й колезі Айдерові Муждабаєву і повідомила, що Бабченко був застрелений на порозі його винайнятої квартири. А наступного дня голова Служби безпеки України на брифінгу повідомив, що це була інсценізація, сам Бабченко вийшов до журналістів.
Тоді був затриманий київський бізнесмен і торговець зброєю Борис Герман. Його слідство назвало «організатором теракту», в результаті якого мав бути убитий Аркадій Бабченко. А «замовником» силовики назвали В’ячеслава Пивоварника – громадянина України, що живе в Росії.
Герман свою провину визнав, пішов на угоду зі слідством, був засуджений до 4 з половиною років ув’язнення. Пивоварник від слідства переховується, суд над ним буде заочним. Перше засідання призначено на 25 березня.
У розмові з проектом Радіо Свобода з участю «Голосу Америки» «Настоящее время» скайпом Пивоварник повідомив, що до України тим часом повертатися не збирається.
«Агент»
– Де ви перебуваєте?
– В Європі. В Угорщині. Мені там найбільш комфортно і безпечно.
– Після звинувачень, які пролунали на вашу адресу, ви вперше розповіли про свою версію подій у вересні минулого року. Ви стверджували тоді, що перебуваєте в Закарпатській області. Але я перевірила: людина з вашим паспортом офіційно перетинала державний кордон востаннє в листопаді 2017 року, виїжджала до Росії і після того не поверталася. Якщо ви у зверненні кажете правду, то за чиїми документами ви заїжджали в Україну?
– Безумовно, коли я перебував уже в розшуку, я не міг проїжджати за своїми документами. І я перетинав кордон так, як перетинає кордон контрабанда.
– Розкажіть схему.
– Це коштує від двох до п’яти тисяч доларів, тебе переводять. На Закарпатті, до речі, це найпростіше, тому що там у нас гори, Карпати, тунелі і таке інше.
– Ви називаєте себе агентом українських спецслужб. Чому?
– 2016 року я виїхав із України в Росію. Моя діяльність як агента спецслужб України ґрунтувалася на тому, щоб через лобіювання бізнес-інтересів входити в кола, скажімо так, навколоурядові – в кола тих, хто працює в оборонній галузі Росії. Однією з цілей був збір інформації і передача її в наші спецслужби. Наприкінці 2017-го – на початку 2018 року були поставлені завдання входити в оточення адміністрації президента, тобто знаходити тих людей, які займаються проектами щодо України
– Хто вас вербував і коли?
– Це було 2010 року, це був Олександр Олександрович Скіпальський (Олександр Скіпальський – генерал-лейтенант, у 1991–1992 роках був начальником Управління військової контррозвідки СБУ, в 1992–1994 роках – начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, у 2000-х був заступником голови СБУ, депутатом Верховної Ради України – ред.).
– Але сам Скіпальський це заперечує. Ба більше, у 2010-му він уже три роки як не працював в СБУ.
– Що означає «не працював в СБУ»? Насправді він на сьогоднішній день і далі консультує людей. Будь-яка людина, яка, як вважає співробітник або колишній співробітник спецслужб, може бути корисна, проходить процедуру вербування. Визнати те, що це було, це все одно, що сказати: «Так, підтверджую, це наш агент».
– А далі ви з ким тримали зв’язок?
– З Андрієм Капустіним.
– Хто це?
– Він співробітник Третього головного управління розвідки Міністерства оборони України. Він був моїм куратором десь із кінця 2012-го – з початку 2013 року. Він на різних етапах життя працював у різних комерційних і державних структурах, в тому числі і в СБУ. Наприклад, на позиції керівника СБУ Конотопа. З 2014 року в департаменті контррозвідки СБУ, як співробітник ДКР (департаменту контррозвідки – ред.) був в АТО. Також працював в управлінні контррозвідувального захисту військово-технічного співробітництва департаменту контррозвідки.
– Ви з Капустіним працювали з кінця 2012-го і до 2018 року включно?
– Так. Останнє спілкування в мене було з ним улітку. Уже після того, як усе сталося. Це я і фіксував уже, тобто у принципі я можу підтвердити.
– При цьому він переходив із відомства у відомство, а ви, як агент, переходили за ним? Дивний це має вигляд.
– Щодо переходу разом із ним – немає такого поняття! Агент завжди залишається агентом, а завдання різні можуть бути, залежно від того, що спускають згори. І дивного нічого немає, а все цілком логічно! Можливо, щось має вигляд на перший погляд незрозумілий, але це лише через те, що ви не занурені у професійну специфіку цієї сфери діяльності.
– А що вам вдалося вивідати за час вашої роботи на спецслужби?
– Безпосередньо інформацію по підприємствах «Ростеху» і «Уралвагонзаводу», який потім увійшов у структуру «Ростеху». Тобто це безпосередньо контракти, поставки, хто бере участь у схемах оптимізації цього всього.
– Яку конкретно інформацію ви передавали українській розвідці? Я намагаюся знайти підтвердження вашої версії. Поки звучать загальні слова. Ви кажете: «Мене завербував Скіпальський». Скіпальський каже: «Я вперше таке чую, вже не працював, це смішно».
– Може бути смішно, може бути не смішно, але ми маємо гучну справу, яка лунає на весь світ. Вони кажуть, що я мало не хотів скинути політичний лад в Україні. Тобто великий лиходій, на якого можна повісити все. Чомусь це нікого не хвилює. А інформація про те, що я був агентом і надавав інформацію про те, що відбувається в деяких підприємствах оборонної галузі Росії, –– це, звичайно ж, викликає сумніви, тому що людина, яка мене вербувала, вважає, що цього не було.
– У мене сумніви викликає все – і ваша версія, і версія СБУ. Мені здається, це логічна поведінка журналіста.
– Я можу показати деякі документи, які стосувалися експорту озброєння, наприклад. Або незаконного вивезення зброї з тієї ж України, коли ми цим займалися. Щоб було просто розуміння того, що я маю до цього стосунок, я розумію, кому це робилося, хто це робив і як це робилося.
– Пришлете мені ці документи?
– Звичайно (Розмова з Пивоварником відбулася наприкінці грудня, після чого він неодноразово обіцяв прислати документи, що підтверджують його слова, але так і не зробив цього – ред.).
«Убивство» Бабченка
– Давайте поговоримо про події, пов’язані зі справою Аркадія Бабченка.
– Взагалі саме прізвище Бабченка з’явилося приблизно у квітні 2018 року. До цього ж у мене було завдання знайти тих людей, які займаються проектами щодо України – від адміністрації президента, від спецслужб Росії. В адміністрації мені вдалося увійти в контакт із Іналом Ардзінбою, він безпосередньо у Владислава Юрійовича Суркова (Владислав Сурков – помічник президента Росії, офіційно займається відносинами з визнаними Росією як «держави» сепаратистськими регіонами Грузії Абхазією і Південною Осетією – ред.) відповідав за деякі проекти щодо федералізації.
– А як ви на Ардзінбу вийшли?
– Через Дмитра Пойду. Він працював на території України з адміністрації Суркова. І вже з Ардзінбою ми і проводили бесіди про те, що в нас є група, яка здатна виконувати ті чи інші завдання. Ардзінба займався федералізацією, тобто вони організовували [в Україні] мітинги на підтримку федералізації, лобіювали те, щоб деякі міські, районні або обласні адміністрації голосували за проекти законів.
– Це робилося за гроші?
– Зазвичай мотивація відбувається у грошовому еквіваленті, так. Тобто ідея була така: ми приходили до людей, які мають стосунок до проектів в Україні, і казали, що в нас є підготовлена структура в Україні, здатна виконувати завдання певного характеру, чи то ліквідація, або чи то організація будь-якої провокації. Ми казали: ставте завдання – ми його виконаємо. І тоді ми організовували б постановчо все це дійство, це фіксували б. Глобально ідея була в тому, щоб були неспростовні докази для суду: з відеофіксацією, аудіофіксації, з документами, якщо це можливо.
– Тобто ви писали аудіо або відео цих зустрічей?
– Звичайно.
– А ви готові надати ці відео?
– Я листування готовий надати певне.
Уже після інтерв’ю кореспондент проекту «Настоящее время» ще раз звернувся до Пивоварника з проханням надати відеодокази його зустрічей із Іналом Ардзінбою. Він надав лише скриншоти листування з декількох месенджерів, справжність яких ми не можемо підтвердити або спростувати. Також ми спробували зв'язатися з самим Іналом Ардзінбою. Повідомлення в месенджерах фейсбуку і Telegram залишилися непрочитаними.
– Як усе-таки виникла ідея з Бабченком?
– У квітні придумали організувати ліквідацію відомого громадського діяча, як у результаті з’ясувалося – Аркадія Бабченка. Чому народилася така ідея, мені судити складно, це спускалося згори, найімовірніше, це було за його риторику антипутінську і антиросійську.
– А звідки «спустилася згори» ця ідея?
– Від Андрія Капустіна. І ми Ардзінбі запропонували: давайте, наші структури виконають це.
– Як він відреагував?
– Ніхто ніколи тобі не каже відразу «так» або «ні». Всі намагаються з’ясувати якнайбільше інформації, береться пауза. Тільки наприкінці травня нам сказали «ні». Сказали: нам ця людина нецікава, це буде занадто явно і не веде до наших цілей. Це і було передано кураторові Андрієві Капустіну. І, як я розумію, керівництво [в СБУ] було не зовсім задоволений цим. Явно, що сама операція підготовки цього заходу вже йшла і, як показує результат, була виконана.
– Тобто росіяни відмовилися замовляти вбивство Бабченка, і тоді українські спецслужби все одно зробили інсценування?
– Правильно.
– Навіщо це українській спецслужбі?
– Ми перебуваємо на інформаційній війні.
Визнання Германа
Наступного дня після інсценування вбивства Аркадія Бабченка був затриманий київський бізнесмен і торговець зброєю Борис Герман. Його слідство називало організатором убивства. Під час судів щодо обрання запобіжного заходу Герман стверджував, що В’ячеслав Пивоварник «у приватному фонді Путіна відповідає за Україну і теракти» і що Пивоварник замовляв йому вчинення різних злочинів: від закладок зброї до вбивства Аркадія Бабченка.
Щоправда, спочатку Герман стверджував, що працював в інтересах України. Він казав, що після того, як замовлення почали надходити від Пивоварника, він відразу пішов до знайомого Дмитра, про якого знав лише одне: Дмитро має позивний «Дітріх» і працює на контррозвідку. І в подальшому, запевняв Герман, він скоював злочини під кураторством «Дітріха». Через кілька місяців розслідування Борис Герман від цієї версії відмовився, повністю визнав вину, пішов на угоду зі слідством. Суд засудив його до 4,5 років позбавлення волі.
– Герман у суді розповідав, що ви замовляли йому вчинення різних злочинів. Як ви це поясните?
– А що, перебуваючи в ув’язненні і будучи вже лялькою постановників, ти можеш робити щось інше? Він каже те, що необхідно говорити, ось і все. Я не знаю, сидить він чи не сидить, за моєю інформацією, все в нього у принципі непогано.
– Що ви маєте на увазі?
– Скажімо так, найбільш крайній варіант – він сидить у добрих умовах.
– Або не сидить узагалі? Ви на це натякаєте?
– Є і такий варіант. Довести цього я не можу, але за непрямими ознаками це так.
– Тобто, за вашою версією, Герман теж працював на спецслужби?
– Так. Він виконував свої завдання, у нього був свій куратор – «Дітріх». Це реальний персонаж.
– Цілком. Його звуть Дмитро Пономаренко. Він колишній директор державного заводу «Прогрес», дочірнього підприємства «Укрспецекспорту». Але ніякого стосунку до СБУ Дмитро не має.
– Він кадровий співробітник спецслужб! Це я знаю на 100%. Вони займалися торгівлею зброєю, робили закладки зброї, роблять постійно ці закладки.
– Які гроші і яку зброю ви передавали Германові? Він казав про це на суді.
– Зброї я нікому не передавав, просто в нас таких завдань ніколи не стояло. І ніяких грошей абсолютно теж. Тобто грошові відносини в нас із Борисом були тільки відповідно до наших бізнес-відносин, і все.
– Тобто ви і Герман – агенти спецслужб, а паралельно у вас іще є і якісь бізнес-відносини?
– Так, ми працювали в логістиці, займалися експортом озброєння, це було у 2010–2011 роках. Ми в добрих відносинах були завжди, і бізнес був.
– Яка роль у всій цій справі Тараса Стельмашенка?
– Я взагалі не знаю. І його я не знаю.
Тарас Стельмашенко – ще один фігурант цієї справи. Спочатку в СБУ стверджували, що на Пивоварника працював не тільки бізнесмен Борис Герман, а й Тарас Стельмашенко. У червні 2018-го до журналістів вийшов заступник начальника Головного слідчого управління СБУ Олександр Тиводар і повідомив: Герман на вказівку Пивоварника організовував і оплачував поїздку в Ростов-на-Дону трьох українців. «Вони в Ростові пройшли інструктаж і навчання, спрямовані на подальше здійснення терористичних актів на території України. Даний інструктаж проводили представники спеціальних служб Росії», – казав тоді слідчий Тиводар.
Стельмашенка арештували, кілька місяців він сидів у СІЗО. Журналістам же показували листування Пивоварника з Германом – зокрема, перший відправляв другому копії паспорта Стельмашенка і просив купити йому квитки в Ростов. Через півроку, у грудні 2018-го, слідчі відмовилися від звинувачень Стельмашенкові в підготовці терактів, йому інкримінували лише зберігання пістолета ПМ, знайденого при обшуку, дали умовний термін, і він вийшов на волю. У Генпрокуратурі України на запитання, чому прокурори відмовилися від висуненого обвинувачення в тероризмі, відповіли письмово: для цього не було «достатньо підстав». Від інтерв’ю на цю тему у відомстві відмовилися.
– Але ви ж просили Германа купити йому квитки. І навіть відправляли копії паспорта Стельмашенка!
– Один мій знайомий попросив мене для свого товариша знайти в Росії структуру, яка займається підготовкою людей для охоронної діяльності, для відеоспостереження. Я порадив цю компанію. І через боргові зобов’язання Германа я попросив купити йому квитки просто за свої гроші.
– Герман на суді стверджував, що ви працюєте в якомусь «фонді Путіна». Про що йдеться?
– Гадки не маю. Як на мене, взагалі звучить гарно. Хоч якийсь ярлик цікавий з’явився у мене – керівник або співробітник фонду Путіна.
– Як виник «список 47-ми»? Герман особисто мені розповідав, що це ви прислали йому цей список.
– Гадки не маю. Я думаю, коли верхи усвідомили, що наробили, коли пішла непланована реакція, потрібні були резонанс, змова й інтрига. Ось і створили список. Принцип вибору саме цих людей мені не зрозумілий. Дивний список. І дивно, що в найгучнішій справі спочатку наобіцяли сенсацій, а потім усе засекретили, і в кущі.
В СБУ стверджували, що в листуванні Пивоварника і Германа був виявлений так званий «список 47-ми». Це перелік прізвищ українських журналістів, волонтерів, громадських діячів, які нібито теж могли стати жертвами російських спецслужб. Фігурантів цього списку запрошували в СБУ, декому пропонували охорону. У розмовах із проектом «Настоящее время» люди з цього списку розповіли, що викликали їх лише один раз, більше зустрічей зі слідчими не було, незважаючи на первісні гучні заяви, що фігурантам списку загрожує велика небезпека.
«Співпраця» зі спецслужбами
– Ви стверджуєте, що були агентом спецслужб. А вам платили за це?
– Вони давали можливості заробляти на певних – не зовсім чесних – схемах. Тим самим ти заробляєш і для себе, і для них. Їх усіх це влаштовує.
– Що вам дозволяли робити незаконного?
– Контрабанду.
– Контрабанду чого?
– Різних товарів. Я не займався контрабандою, наприклад, підакцизних товарів. У нас була можливість везти товари народного споживання, господарська група.
– Звідки, куди і що везли?
– Із країн Азії в Україну. Тканини, іграшки.
– І частину доходів від цієї незаконної діяльності ви віддавали СБУ?
– Звичайно, ти віддаєш кураторові. Насправді так весь ринок працює. Весь ринок розмитнення – сірий, країна на цьому на місяць від 300 мільйонів до 1 мільярда доларів, я думаю, втрачає.
– Виходить, ви були завербовані Службою безпеки України для того, щоб розкривати антиукраїнські схеми в Росії, а вам за це СБУ дозволяла здійснювати злочини в Україні?
– Я був завербований Службою безпеки України як соціально активний громадянин України з певними зв’язками і професійними компетенціями, і на різних етапах моєї діяльності я виконував різні завдання. Тобто до 2016 року в основному це були питання, пов’язані з митницею, були питання, пов’язані з оборонним комплексом. Якщо говорити на момент вербування, тоді це була навколополітична діяльність, і ми займалися тим, що виявляли активні протестні групи осіб, які згодом можуть якимось чином впливати на цілісність держави тощо. У різні етапи життя це були різні завдання.
– Українське слідство вже закінчило розслідування справи, вас називають замовником кількох злочинів, серед іншого і вбивства Аркадія Бабченка. Матеріали вже передали до суду, але засідання не відбулося, тому що суддя була у відрядженні. Що ви скажете про обвинувачення, викладені в матеріалах справи?
– Ми не ознайомилися ще з матеріалами справи, нам їх не надавали.
– Але якась ж частина матеріалів у вас є?
– Щось я бачив, звичайно, використовуючи неофіційні джерела. І я вважаю, що в них немає абсолютно ніяких доказів, які б могли хоч якось підкріпити версію обвинувачення. Я думаю, план їхній був дуже простий: провести заочне засідання в закритому форматі, без реального захисника, з державним, і винести рішення.
– Але врешті у вас не державний адвокат, свій – Валентин Рибін. Чому, до речі, саме його обрали?
– По-перше, вибір досить невеликий, адже моя справа досить гучна. В Україні зараз мало хто погоджується вести політичні справи, тому що є державний пресинг і з боку спецслужб, і з боку організацій, які опосередковано працюють зі спецслужбами, – націоналістичні угруповання маю на увазі. Це та людина, яка є професіоналом і який погодилася вести мою справу.
Валентин Рибін – український адвокат, який спеціалізується на захисті тих, кого спецслужби звинувачують в участі в бойових діях на Донбасі, державній зраді, шпигунстві на користь Росії і так далі. Наприклад, серед його підзахисних: співробітники «Беркуту», які фігурують у справах Майдану і втекли до Росії; Олександр Александров – співробітник ГРУ, якого в результаті обміняли на Надію Савченко; сама Надія Савченко, яку звинувачують у спробі насильницького захоплення влади в Україні; колишній перекладач прем’єр-міністра України Станіслав Єжов, якого звинувачують у зраді; бразилець Рафаель Лусварґі, який воював на боці «ДНР».
– В’ячеславе, а вас не непокоїть бекграунд Рибіна? Його часто звинувачують у проросійській позиції.
– У нас протягом останніх кількох років звикли на людей вішати ярлики. Це мене абсолютно не непокоїть.
– Я не вішаю ярлики, я констатую факти.
– Я не про вас, я про те, що інші дозволяють собі вішати такі ярлики. Все розставить на свої місця суд історії, і побачимо, хто кого захищає і на чиєму боці правда. Тому що політичні справи в основному не підкріплені нічим, крім фантазії тих, хто придумав ці звинувачення.
– Що ви маєте намір робити далі?
– Буду доводити свою невинуватість за тими обвинуваченнями, які на мене вішають! Буду показувати незаконну діяльність спецслужб в Україні!
Позиція спецслужб України
Для перевірки слів В’ячеслава Пивоварника проект «Настоящее время» звернувся до Головного управління розвідки Міністерства оборони України з запитанням, чи є серед їхніх співробітників Андрій Капустін, чи співпрацював будь-яким чином будь-коли з відомством В’ячеслав Пивоварник.
Відповідати в ГУР не стали, а свою відмову пояснили так: «Із повагою ставимося до каналу «Настоящее время» і до справи інформування українського суспільства, яку робите ви і ваші колеги. Але змушені повідомити, що ви просите надати інформацію, яка згідно зі статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є інформацією з обмеженим доступом, і на підставі статті 22 цього Закону відмовити в задоволенні запиту».
Також «Настоящее время» звернулося в СБУ з проханням прокоментувати слова Пивоварника, що він був агентом і що в нього був куратор Андрій Капустін, колишній співробітник СБУ. Прес-служба відомства відповіла, що «провокаційні заяви згаданої вами особи спростовуються зібраними органом досудового розслідування доказами».
На конкретне запитання про Андрія Капустіна у спецслужбі відповідати не стали, пославшись на «обмеження на розголошення інформації щодо діяльності оперативних і слідчих підрозділів».
Крім того, «Настоящее время» звернулося в Генеральну прокуратуру України. Ми попросили пояснити, за якими саме епізодами висунули підозру Пивоварникові. Але в ГПУ від інтерв’ю відмовилися і обмежилися письмовою відповіддю, в якій просто назвали статті Кримінального кодексу України, які інкримінують Пивоварникові.
Також ми зв’язалися з адвокатом засудженого Бориса Германа Євгеном Солодком. На слова Пивоварника, що його клієнт, можливо, і не відбуває покарання у в’язниці, Солодко запевнив, що це не так: «Та сидить, звичайно! Це Пивоварник вигадує все, хоча йому краще було б приїхати в Україну і давати нормальні свідчення!»