Азово-Чорноморський регіон відкидає морські плани Кремля?

У грудні 2022 року на засіданні російської Ради з розвитку громадянського суспільства та прав людини Володимир Путін вперше назвав Азовське море «внутрішнім морем Росії». Він повторив це публічно у лютому під час виступу з посланням до Федеральних зборів, додавши, що Росія має намір «розвивати порти Чорного та Азовського морів». Навіщо у Москві знову замахнулися на акваторії Азовського та Чорного морів, чому в цьому немає економічного сенсу для окупованого Криму та прибережної частини південного сходу України, але зберігаються та зростають військові загрози Кремля – у матеріалі проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії.

У вересні 2014 року, через пів року після анексії Криму та Севастополя, у Кремлі провели нараду та обговорювали питання «розвитку портової інфраструктури Азово-Чорноморського басейну». Колишній на той час міністр транспорту Росії Максим Соколов переконував присутніх, що сумарний вантажообіг кримських портів невеликий і треба враховувати санкції, модернізацію та заміну обладнання. Тоді ж поспішно змінювали вже схвалену 2012 року «Стратегію розвитку морської портової інфраструктури Росії до 2030 року». Низка портів Криму в ній і сьогодні зберігає належність Україні.

Незважаючи на виділення коштів, протягом дев’яти років налагодити роботу кримських портів російська влада не змогла. Санкції звели до мінімуму вантажообіг. «Севморпорт» обмежився внутрішньоміськими перевезеннями та перебуває під санкціями. Керченську переправу закрили наприкінці вересня 2018 року. У лютому 2020 року порушили питання про закриття Керченського рибного порту. У серпні 2020 року на торги виставили плавкрани та гідрографічні судна, а у березні 2021 року – весь флот російського підсанкційного підприємства «Кримські морські порти».

Потужності Севастопольського морського порту в Комишевій бухті, архівне фото

У Москві та Сімферополі зростають «морські апетити»

Водночас Росія провела мілітаризацію інфраструктури Кримського півострова в інтересах Міністерства оборони Росії : ЧФ РФ поповнили кораблями та підводними човнами – носіями «Калібрів», катерами. До мілітарних послуг Керченської переправи вимушено повернулися після підриву Керченського мосту у 2022 році.

На тлі військової агресії в Україні в Криму дійшли думки, що так званий «сухопутний коридор» та Керченський міст уже не забезпечують потреби Кримського півострова, і вирішили розробляти чергову федеральну програму з розвитку азово-чорноморських портів Криму та «нових суб’єктів». Місцева кримська влада знову не може обійтися без фінансування з Кремля, а так званий російський мер Маріуполя Олег Моргун заявив у лютому, що «на основі Азовського судноремонтного заводу можна сформувати нову базу Чорноморського флоту РФ».

Азовський судноремонтний завод у Маріуполі. Архівне фото

Призначені Москвою кримські керівники продовжують рекламувати «міжнародний потенціал» портів. «Крим готовий запропонувати білорусам використовувати свої порти як південні морські ворота Євразійського економічного союзу», – обіцяв 8 грудня 2022 року російський голова Криму Сергій Аксьонов. «Крим готовий надати Єгипту можливості своїх портів для перевезення товарів», – повідомив 31 січня російський віцепрем’єр і представник Криму при президенті Росії Георгій Мурадов.

Керченський морський торговельний порт, червень 2019 року

Море – на «війні»: доктрина, суднобудування, радіолокація, трубопроводи та міст

Директор «Українського інституту морського права та безпеки» (Київ), юрист-міжнародник, спеціаліст у галузі міжнародного морського публічного права Богдан Устименко, відповідаючи на запитання Крим.Реалії щодо нових планів Кремля, звернув увагу на затверджену в 2022 році морську доктрину Росії, відведену в ній роль для російського військового флоту в Азово-Чорноморському регіоні та плани будівництва тут кораблів.

«У морській доктрині Росії на першому місці – посилення військово-морського потенціалу, зокрема угруповання в Азово-Чорноморському регіоні – сил Чорноморського флоту, розвиток військової інфраструктури в Криму та на узбережжі Краснодарського краю. Севастополь для РФ має величезну стратегічну перевагу, порівняно з іншими військово-морськими базами в регіоні, ідеальне географічне положення. Новоросійська база поступається своїми можливостями, тут – вітри, часто сильне хвилювання моря, взимку база може замерзати і загалом вона не така зручна», – зазначив Богдан Устименко.

Чорноморський флот Росії у Севастополі, 2019 рік

Експерт вважає, що в результаті російської агресії супротивник заволодів унікальними кораблебудівними можливостями в Севастополі, Феодосії та Керчі, маючи намір, згідно з доктриною, будувати на них великотоннажні кораблі, у тому числі добудовувати закладені раніше корпуси для вертольотоносців.

«Україні дуже бракує таких можливостей, оскільки, порівняно з іншими регіонами країни, там були і залишаються «наші перлини» суднобудування. Я не хотів би ображати Миколаїв, а також Херсон та Одеську область, але Крим для нас має ключове значення у контексті розвитку суднобудування, кораблебудування та судноремонту. На це, на жаль, мало хто звертає увагу», – заявив він.

Морський порт у Феодосії, 2018 рік

Богдан Устименко розповів, що в Росії також вважають стратегічно важливим моніторинг підводної та надводної обстановки в регіоні з використанням радіолокаційних станцій (РЛС) та трубопроводів, які «грають роль не тільки комерційних, а й військових об’єктів» і використовуються агресором для незаконного збору даних.

«Росіяни в Криму встановили РЛС на висотах, ретранслятори – в горах насамперед з метою стеження за Румунією та Болгарією. Російські трубопроводи, які знаходяться на дні Чорного моря, «нашпиговані» обладнанням подвійного призначення, воно обслуговує ці трубопроводи та одночасно працює як шпигунське. Це серйозні загрози для євроатлантичної спільноти», – підсумував він.

Богдан Устименко, директор «Українського інституту морського права та безпеки» (Київ), юрист-міжнародник, спеціаліст у галузі міжнародного морського публічного права

Експерт з питань транспорту, перший заступник, виконувач обов’язків міністра транспорту та зв’язку України (2008-2010) Василь Шевченко в інтерв’ю Крим.Реалії зазначив, що також «не бачить економіки» у російських планах щодо «освоєння» Азово-Чорноморської акваторії».

«Все залежить від того, чи існуватиме Керченський міст, чи ні. Мої прогнози виправдалися: ремонт таки триватиме кілька років – і це лише відновлення того, що було пошкоджено. Агресія в Україні, яка наразі триває, і зростання можливостей українських Збройних сил з підготовки контрнаступу показують: Крим буде повернуто, а перший крок зі звільнення українських територій – знищення цього мосту», – заявив Василь Шевченко.

Порожній Керченський міст наступного дня після вибуху, 9 жовтня 2022 року

Закриті порти та крадене зерно. Нафта – вже не товар, і страждатимуть моряки

Василь Шевченко зазначив, що для світової спільноти, за винятком Північної Кореї, Ірану та частково Китаю та Індії, Крим та південний схід України – окупована територія. Україна закрила там усі порти, які, за його словами, і без того мілкі та не розраховані на серйозні обсяги перевалки.

«Агресор торгує лише «краденими» в Україні зерновими: всім відома ситуація з таким зерном минулого сезону у кількості близько 1 млн тон. Світ ще не розгорнувся до цієї проблеми так, як це потрібно зробити, тим більше, що зернові – складова, яку підтримує ООН: адже планета пройшла позначку в 8 млрд жителів минулого року. Російська імітація була такою: перевезення нібито з Новоросійська, для чого принаймні у Криму мали бути фальшиві печатки цього порту. Потрібно контролювати, яким маршрутом здійснювалося перевезення зерна», – наголосив він.

Василь Шевченко, експерт з питань транспорту, перший заступник, виконувач обов'язків міністра транспорту та зв'язку України (2008-2010)

18 березня збігає термін останнього продовження угоди «про зерновий коридор», що дозволяє Україні та Росії експортувати зерно через певні порти у Чорному морі.

На думку Василя Шевченка, Туреччині потрібен донор, щоб поправити свій економічний стан після землетрусів на тлі гіперінфляції, та обмеження щодо перевезення російської нафти та нафтопродуктів будуть «обіграні» офіційною Анкарою на користь українського «зернового коридору», незважаючи на «багаторівневі» заяви та політику турецького президента. Верхні межі цін, встановлені світовою спільнотою, – причина фіаско Росії у транспортуванні вуглеводнів, а Керч та Феодосія не стануть самостійними гравцями у нафтоналивному бізнесі, вважає експерт.

Балкер на завантаженні біля зернового терміналу «Авліта». Севастополь, 18 серпня 2022 року

«Продати таку продукцію, окрім як до Індії та Китаю, більше нема кому. Моніторинг дозволяє виявляти такі судна, тому там може працювати лише «сірий флот», який створюється сьогодні виключно РФ для так званого контрабандного перевезення нафти, дизеля та нафтопродуктів. У Криму немає спеціалізованих портів для цього. Райони в Керченській протоці для перевалки, а також аналогічні, але не великі можливості у Керчі та Феодосії – просто місця у морі для перекачування нафти загарбника з одного судна типу «річка-море» на інше судно», – розповів Василь Шевченко.

Він упевнений, що обмежуватимуть і персонал, і рухомий склад, і сам танкерний «сірий флот» РФ. Як вважає експерт, приналежність до екіпажів таких судів – «рабських галер» – виводить за межі закону, і порушення прав таких моряків буде стовідсотковим: ніхто не дотримуватиметься конвенцій Міжнародної морської організації та не гарантуватиме заробітну плату.

«Недостатній» і «бажаний» турецький контроль у протоках

Росія провела через Босфор та Дарданелли морський транспорт – судно «Спарта-IV». На його борту з Тартуса до Новоросійська могла бути доставлена зброя, що викликало негативну реакцію України, США та Європи.

«Існує думка, яку транслюють необізнані, що нібито з таким російським трафіком озброєння нічого зробити не можна, бо ці судна цивільні. Насправді це не так – відповідно до Конвенції Монтре, судна можуть бути прирівняні до військових. У такому випадку, якщо офіційна Анкара забажає зупинити цей потік зброї, то вона має для цього законні підстави, відповідно до зазначеної конвенції. Головне – це політична воля Туреччини. Нічого не змінює і «камуфлювання» реальних цілей через зміни форм власників суден, які використають для перевезення через протоки російських державних військових вантажів та зброї. Ці судна – фактично допоміжні підрозділи, які входять до складу військового флоту Росії і прямо використовуються для забезпечення воєнних потреб агресора. Правові основи для заборони судноплавства такого допоміжного російського військово-морського підрозділу в турецьких протоках містяться у самій Конвенції Монтре, зокрема, у пункті 6 Розділу «Класи» Додатку II цього міжнародного документа», – заявив Богдан Устименко.

Російське судно «Спарта-2» у протоці Босфор

Усі економічні аргументи – «за» Крим у складі України

«Особливу увагу слід звернути на морські родовища корисних копалин. Якби Україна могла використовувати енергетичні ресурси у своїх морських просторах в Азово-Чорноморському басейні, які зараз захоплені агресором, то вона повністю задовольнила б свої внутрішні потреби і вийшла на експорт вуглеводнів до Європи. Тому окупація Криму для Росії – це ще й блокування енергетичної незалежності України», – додав Богдан Устименко.

Маріупольський морський торговельний порт, 2019 рік. Архівне фото

«Все, що відбувається довкола російських планів в Азово-Чорноморському регіоні, схоже на ситуацію навколо Маріуполя: спочатку завозили будматеріали, а тепер у соцмедіа пишуть, що вже, навпаки, вивозять. Витрати на постачання «туди-назад» спрацювали імітаційно? Така сама ситуація може скластися і для кримчан. Вкотре Москвою задіяні «телевізійні війська». Усі економічні аргументи – проти будь-якого розвитку Криму, окрім як у складі України», – особливо наголосив Василь Шевченко.