Зробити армію модерною. Які військові професії обирає молодь під час війни? Розмови після вишколу на полігоні

ЛЬВІВ – Ракетні війська і артилерійська розвідка – найбільш популярні військові спеціальності серед молодих людей, які вступають у Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові.

Що мотивує хлопців і дівчат обирати військові професії під час війни? Що змінилося у підготовці майбутніх українських офіцерів? Як змінилася підготовка командирів? Чи готують їх до сучасних викликів?

Радіо Свобода поговорило з курсантами.

«Все терпимо і нормально», ‒ каже майбутній офіцер Михайло Чепурний. Він вже склав іспити і зарахований на навчання у Національну академію сухопутних військ у Львові. Разом із новими друзями проходить базову загальновійськову підготовку на полігоні.

Вперше ‒ у шоломі, бронежилеті, зі зброєю в руках. Спека, долання численних перешкод даються нелегко. Поруч із юнаками на рівних тренуються жінки.

Валерія Ковбаса не погоджується з думкою, що, мовляв, армія і жінки ‒ не сумісні.

«Я дивлюсь на своїх колег поруч і бачу, що дівчата організовані і дотримуються правил і порядку навіть більше, ніж чоловіки. Я вступила на факультет Сил підтримки. Мій дядько зараз служить військовим снайпером і це мене мотивувало вступити у військовий заклад, щоб допомагати своїй країні. Спека, фізичне навантаження, але у мене ціль ‒ служити українському народу і цим себе мотивую», ‒ розповідає дівчина.

Вона вперше в житті пройшла так звану «обкатку» бронетехнікою, коли важка техніка проїжджає над бійцем. Валерія ще навіть не знала, як точно назвати цей елемент військового вишколу.

Тож, майбутні офіцери ховалися в окопі і над ними проїжджала бойова машина.

«Спочатку навіть було страшно дивитися, як над іншими людьми проїжджає бронетехніка. А коли сам ‒ це не дуже вже страшно. Важкий бронежилет, біля мене стріляли, глушило і фізично було дуже важко. Не очікувала, що так. Але коли сама пройшла це завдання, то вже було нормально», ‒ продовжує першокурсниця.

Під час відпрацювання завдань інструктори для першокурсників створюють умови, максимально наближені до бойових.

«Весь мокрий, скочив у калабаню, дим, треба було бігти болотом, воно всотує, треба бути обережним, щоб не впасти, бронежилет важкий, шолом важкий, а ще зброя. Адреналін лупив. Спочатку було страшно, чи витримають бетонні стіни БТР, але все обійшлось і витримали. Спочатку накрило землею, стало темно, все гуділо, страшно стало. Вуха заглушило. Але коли пройшов смугу, то емоцій купа. Хоч психологічно було тяжко. День продуктний, але важкий. Враження після обкатки ‒ позитивні», ‒ розповідає Даниїл Стахов.

Багато молодих людей, які вже зараховані на навчання у львівську академію, обрали військову професію через те, що хтось у родині воює і став прикладом, або ж загинув батько чи брат, захищаючи країну і є велике бажання покарати ворога.

У першокурсника Назара у сім’ї ‒ всі військові і тому він не роздумав, куди подавати документи на навчання.

«Родина підтримала мій вибір. Навчатимусь на кулеметника. Зараз ми вчимося збивати дрон, який летить на нас. Коли тривога під час навчання, то ми ховаємось в укриття. Такі мої дії. У цьому польовому виході мені подобається специфіка навчання, подобається як показують виконання бойових завдань, які наближення до бойових умов», ‒ розповідає Назар.

Цим юнакам і дівчатам, які вступили в академію, у 2014 році, коли почалась російська агресія проти України, було лише по 7-8 років. Вони вчилися ще у початковій школі. Це ‒ діти війни, кажуть про них військові інструктори. Більшість молодих людей, які зараховані на навчання, цьогорічні випускники шкіл, але є й такі,хто закінчив військовий ліцей чи перебуває на контрактній службі і має бойовий досвід.

На цей рік збільшено обсяг державного замовлення на різні спеціальності у львівську академію. Сьогодні набрали більшу кількість, аніж торік, але вступна кампанія продовжується і, можливо, вдасться зарахувати заплановану кількість курсантів.

«На деякі спеціальності є конкурс. Це ракетні війська, артилерійська розвідка. Це найбільш популярні. Середня вікова категорія це 18-20 років. У нас вікове обмеження ‒ 30 років. Це мають бути люди здорові фізично, морально-психологічно, готові бути офіцерами. Якщо у попередні роки більшість першокурсників була з західних регіонів України, то сьогодні абсолютно з усіх областей, у тому числі і з тимчасово окупованої території. Варто наголосити, що такі вступники мають певні пільги при вступі. Щороку більше дівчат вступають і показують добрий результат. Є ті, які навчатимуться на артилериста», ‒ говорить полковник Антон Миронович, речник Національної академії сухопутних військ.

До слова, найкращою випускницею академії цього року стала жінка.

Стратегія майбутнього

Голова ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко ‒ учасник бойових дій з 2014 року. Тоді служив три роки. За станом здоров’я звільнився з війська, але це не завадило йому у перші дні повномасштабного нападу Росії на Україну поїхати на фронт.

Він пройшов важкі бої у районі Попасної Луганської області, на Донеччині, Миколаївщині, Запоріжжі, Херсонщині, обороняв Київ. Тому військовослужбовець має дуже добре розуміння ситуації на фронті, об’єктивно говорить про рівень командирів, але й як педагог наголошує на важливості серйозного навчання майбутніх офіцерів.

За його словами, те молоде покоління, яке йде нині в армію, зробить її модерною. Адже нинішні курсанти стануть командирами бригад, підрозділів, викладачами академій, керівниками.

«Це стратегія в майбутнє. Це молоде покоління, яке знає, що таке війна, яке розуміє, що таке війна. У багатьох загинули рідні і вони несуть місію ‒ покарати ворога. Такі люди, які здобувають військову освіту, шалено мотивовані і розуміють своє покликання. Якщо вони знають, через яку помилку загинув їхній батько чи брат, сестра, то вони докладуть усіх зусиль, щоб таке не повторювалось.

Нині курсанти мають шанси вчитися у США чи Британії. Країни НАТО беруть їх із задоволенням. Особливо тих, хто має бойовий досвід. Важливо, щоб викладачі плекали бажання у молодих людей вчитися. Але більшість викладачів офіцери з бойовим досвідом. Звісно, роботи є багато, буде внутрішній спротив тих, хто розглядає навчальні кафедри, як своє дітище, не хоче інтегруватись у загальну систему підготови фахівців. Виклики є і будуть, але це вже нове покоління курсантів, яких не змусиш мовчати», ‒ наголосив Радіо Свобода Іван Тимочко.

З 2014 року програма навчання на всіх військових спеціальностях змінюється з огляду тих викликів, які є на полі бою.

У 2015 році у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки» розпочалась військова підготовка у рамках «Об’єднаної багатонаціональної тренувальної групи «Україна»», під час якої до повномасштабного нападу Росії на територію України пройшли військовий вишкіл тисячі воїнів різних підрозділів.

До певних навчань залучали і курсантів львівської академії, які виконували невеликі завдання під час напрацьованих сценаріях. Нині ці випускники командири різних військових підрозділів і відзначені державними нагородами за мужність і сміливість, за врятовані життя своїх побратимів.

«Курсанти Національної академії сухопутних військ залучались в якості підрозділів до міжнародних заходів і в них по-іншому сформувався погляд командира. Юнаки і дівчата у статусі учасника бойових дій, які прийшли в академію, знають реалії військового життя і ніхто їм не намалює віртуальної картинки. В Україну поступає нова бойова техніка і це теж впливає на зміну навчальної програми, яка стає динамічною і майбутні офіцери мають знати всі її характеристики», ‒ зауважує у коментарі Радіо Свобода полковник Олександр Поронюк.

Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного,Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, Національний університет оборони України, Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба, Житомирський військовий інститут імені Сергія Корольова, Військова академія в Одесі ‒ це ті навчальні заклади, які готують майбутніх українських офіцерів.

Нині молоді офіцери, яким по 22-26 років, підіймають у небо літаки, керують танковими механізованими підрозділами, фактично, визначають майбутнє української держави.