ПРАГА – Юрій Фединський народився в США в 1975 році. Однак після того, як Україна стала незалежною, американець вирішив повернутися до країни, де жили його пращури. Він настільки надихнувся українською культурою та історією, що почав займатися відновденням традицій кобзарства. Фединський почав вивчати музичні інструменти тих часів, зокрема кобзи, торбани та бандури та майструвати їх самотужки. Фединський заснував кобзарський цех на Полтавщині, в селі Крячківка, де проводить літний кобзарський табір. Там американець навчає майстрування та грі на вересаївській кобзі, кобзарській бандурі, панській бандурі, мамаївській кобзі, лірі, торбані і гуслі.
Юрій Фединський нині у турне країнами ЄС. На зустрічах він знайомиться із представниками українських громад, розповідає про історію традиційних музичних інструментів та грає на них. Радіо Свобода побувало на одній з таких зустрічей і розпитало американця про його захоплення.
Your browser doesn’t support HTML5
«Кобзарство – спосіб подолати московську пропаганду» – американець, який переїхав в українське село
– Що вас підштовхнуло досліджувати і майструвати українські народні інструменти?
– Із книжок ми дізнаємося про бандуру, кобзу або торбан, але навіть не знаємо, що це насправді. Але репертуар кобзарів і їхні традиції – це надзвичайно цікаво. Цим зараз дуже мало займаються, тому я вирішив присвятити цій культурі своє життя. Я хочу показати, що кобзарство існувало не лише на Гетьманщині, а що це цілий окремий світ. Мені шкода, що сьогодні люди втратили до цього інтерес.
Останні чотири роки я кобзарюю по всіх західних країнах. Це приносить мені задоволення і натхнення, це також і духовна реалізація. Це подобається і слухачам, однак не всім. Але нехай спочатку прийде лише десять людей, але ті, кого це дійсно цікавить.
Із собою євпропейським турне Юрій Фединський возить кілька інструментів, зроблених власноруч
– Але, все ж таки, чим Ви надихалися?
– Деякі родичі кажуть, що мені не потрібно виступати в Україні, бо тут ціла купа бандуристів. Але це неправда, бо насправді я такий один. Безумовно, є лю ди, які серйозно цим займаються – наприклад, Тарас Компаніченко або Тарас Силенко. Але три кобзарі для країни – це дуже мало, і в нас ще багато роботи.
Для мене, як для майстра, інструменти дуже важливі. В мене в арсеналі найунікальніші зразки. Я представляю українську музику по-своєму, бо в мене своя філософія. В мене є власні учні, але «Кобзарювання по світу» – мій наймасштабніший проєкт.
Я сподіваюся, що незабаром в мене з'явиться більше учнів. Тоді ми станемо лідерами з кобзарювання по світі.
«Нехай спочатку прийде лише десять людей, але ті, кого це дійсно цікавить»
– Чи кобзарство важливе для України, особливо у такі скрутні часи, коли існує загроза вторгнення російських військ?
– Кобзарство завжди доречне. Це один із способів, як познайомити світ з українською культурою. За допомогою старовинної музики, у якій зберігається національний характер і мудрість, можна зберегти Україну українською, не російською.
У різних країнах цю музику приходять слухати не лише люди з української діаспори, але й місцеве населення.
Я граю для всіх, навіть якби переді мною сидів Путін, я б для нього зіграв. Але до Росії я не поїду. Кобзарство для мене – це спосіб, як подолати московську пропаганду.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Він записав на фонограф кобзарів і лірників: до 150-річчя Філарета Колесси ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Федір Жарко: дума, бандура і Колима. Заарештували за пісню, що стала гімном України ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Українська музика про свободу: гурт «Хорея Козацька» презентував новий альбом