До 76-ї річниці депортації кримськотатарського народу Український ПЕН-клуб і культурний центр «Кримський дім» ініціюють кампанію «Тиждень солідарності з Киримли». Вона розпочнеться о 19:00 18 травня з онлайн-дискусії «Спільний біль. Спільна історія», яку можна буде подивитися на Facebook-сторінках Українського ПЕН-клубу, «Кримського дому» і Крим.Реалії, проєкту Радіо Свобода.
Зокрема, історики та політики обговорять, що зроблене для того, щоб правда про депортацію кримських татар була відома українському суспільству та світу, які міфи і пропагандистські кліше про депортацію досі не розвінчані та який зв'язок існує між депортацією 1944 року та «гібридною депортацією» 2014-го. Про «Тиждень солідарності з Киримли» в ефірі Радіо Крим.Реалії розповів програмний директор «Кримського дому» Алім Алієв.
‒ Аліме, в яких умовах річниця депортації кримськотатарського народу проходить у самому Криму?
Уже шість років кримські татари не мають змоги проводити традиційні траурні мітинги в Сімферополі
‒ На жаль, уже шість років кримські татари не мають змоги проводити традиційні траурні мітинги в Сімферополі. Те, що над Кримом на повітряній кулі піднімають портрет Йосипа Сталіна, який і депортував кримських татар, свідчить про те, що російська пропагандистська машина підносить тему депортації так, ніби це був виправданий крок. Вона продовжує зображати кримських татар зрадниками, намагається знову натиснути на нашу болючу точку і подивитися, якою буде реакція цього разу. На кримських татар зараз тиснуть не тільки фізично, а й морально.
Алім Алієв
‒ Яка мета вашої кампанії до пам'ятної дати?
На кримських татар зараз тиснуть не тільки фізично, а й морально
‒ Ми плануємо низку заходів онлайн, до яких можуть приєднатися різні люди з різних точок ‒ із Криму, з Києва тощо. Ми хочемо розширити тему депортації і геноциду кримських татар і обговорити її не лише у своєму середовищі, але й в українському, і в європейському інтелектуальному середовищі. Навіть на материковій частині України дату 18 травня знають далеко не всі. Тому ми ведемо, зокрема, і просвітницькі заходи: так, ми збираємо в онлайн-музеї депортації «Тарамлар» історії чотирма мовами. Один із меседжів російської пропаганди ‒ нібито депортація якимось чином зберегла кримських татар як народ.
‒ Скільки історій, пов'язаних із депортацією, надіслали вам люди?
‒ Ми почали збір торік. На сайті їх уже понад три десятки, але вони все надходять і надходять. Ми зараз хочемо, звісно ж, збільшувати їхню кількість і звертаємося до співвітчизників із тим, щоб вони не втрачали час і записували ці історії ‒ адже ми й так втратили багато часу. Зняти розповідь своєї бабусі чи дідуся на мобільний телефон ‒ це пів години часу, а все інше робимо ми. Ми збираємо всі факти, розповідаємо про депортацію в мистецтві і також підказуємо, яким чином кожен охочий може приєднатися до цього проєкту. Нам особливо важливо підтримувати своїх співвітчизників, які цього року фізично не зможуть вшанувати пам'ять своїх предків.
‒ Що саме розповідають очевидці тих подій?
Для нас дуже важливо зібрати усний матеріал саме зараз, поки живі очевидці та свідки депортації
‒ Історії дуже співзвучні: люди розповідають, як НКВДисти прийшли вночі і розбудили всю сім'ю, як дали на збори 15 хвилин, як затягували в вагони, як потяги їхали три-чотири тижні до Середньої Азії або на Урал. Люди помирали дорогою, потім місцеве населення територій, куди привезли кримських татар, дивилося на них як на зрадників, як на звірів ‒ так працювала радянська пропаганда. Селили в бараках, у колишніх в'язницях, люди пили брудну воду з ариків і потім помирали від тифу. Для нас дуже важливо зібрати усний матеріал саме зараз, поки живі очевидці та свідки депортації.