Гість Свободи: голова Фонду держмайна Валентина Семенюк
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису.)
Роман Скрипін: Пані Валентино, обирайте, з якої теми почнемо.
Так, «Луганськтепловоз». Ну, очевидно, найцікавіша тема для Вас. Якщо подивитися було програму, яку веде Савік Шустер на телеканалі «Інтер», то у Вас була якась полеміка, здається, з пані Юлією Тимошенко. Якщо я не помиляюся, то при її словах «Луганськтепловоз» у Вас обличчя стало нерадісним, скажімо, і оптимізму поменшало.
Через що?
Валентина Семенюк-Самсоненко: Ні, я б не сказала, що в мене оптимізму поменшало, тому що я знаю те, що я щаслива тим, що люди на підприємстві «Луганськтепловоз» сьогодні мають зарплату, роботу. Рік назад вони навіть не мали можливості працювати робочий день у тижні, а сьогодні вони працюють у дві зміни, погашений борг по зарплаті, по пенсіях.
А всі розиграші, які сьогодні йдуть навколо «Луганськтепловозу», вони пов’язані з одним, що судова претензійна робота, яка розпочата, розпочата двома комерційними структурами: групою «Приват» і людиною, яка хотіла купити цей завод, вірніше, до конкурсу його не було допущено, це Костянтин Жеваго, який сьогодні являється членом фракції БЮТ, які привикли злизувати сметанку, купувати на первинному ринку заводи, а потім їх перепродувати чи то бізнесменам інших держав, а тут по цьому об’єкті у них не вийшло, тому вони розігрують сьогодні судові процеси, нібито якась приватизація не була такою, як їм хочеться.
Але саме головне – це інше, що умови конкурсу, які були виписані ФДМУ під головуванням Семенюк (до речі, їх пише не Семенюк, а члени комісії, до якої входять міністерства, відомства і таке інше), вони співпадають з тими умовами конкурсу, які виписував колись Олександр Бондар. І не була допущена «АвтоКрАЗ» до приватизації, тобто вони не підпадали під промислового інвестора... Тобто, це мається на увазі структура Костянтина Жеваго.
Так само не були допущені до приватизації представники групи «Приват», які його хотіли теж купити, бо вони теж не підпадали під поняття «промисловий інвестор».
Сьогодні цей завод запрацював. Інвестиційні зобов’язання, які становлять суму майже 2 мільярди гривень, то вкладаються. Я думаю, що всі судові процеси, які йдуть, і які сьогодні діють, не повинні вплинути на те, щоб зупинити підприємство.
Для мене як в першу чергу для соціаліста важливо при приватизації говорити одне: я відновила роботу підприємства. Тобто, треба піднімати виробництво, давати людям роботу, зарплату, тоді приватизація буде мати свій ефект.
Якщо ж продавати прибуткові підприємства і з’їдати, потім розказувати про велике наповнення бюджету, а потім ще шукати, куди ті гроші бюджетні пішли, то така приватизація нікому не потрібна.
Позиція зрозуміла. Меседж, який Ви хотіли озвучити, Ви озвучили, про те, що Ви як соціаліст пов’язуєте успішність продажу і виплату зарплат лише з тим, що Ви є соціалісткою. Тобто, зрозуміла лінія, яку собі обрала Валентина Семенюк для побудови позитивного іміджу.
Тим не менше є рішення суду стосовно «Луганськтепловозу», що Ви продали росіянам «Луганськтепловоз» незаконно. Правда?
Є рішення суду.
Ясно, що Ви з ним не погоджуєтеся. Через що? Теж зрозуміло. І ті аргументи, які Ви наводили, теж були наведені раніше, стосовно цього рішення суду.
Тим не менше рішення суду є. Ви вважаєте рішення суду несправедливим? Суд ухвалює якісь рішення, які є політичні, тобто замовлені?
Я не хотіла б говорити про всі суди. Є окремі судді, які приймають рішення. По-перше, рішенням Київського господарського суду було підтверджено, що умови конкурсу виписані законом.
По-друге, рішенням того ж самого Київського апеляційного суду, тільки суддя сидить поряд, було зупинено конкурс. Потім цим же рішенням суду, суддею, який сидить ще поряд, зобов’язано мене продати. Після того суддя четвертий каже, що не так.
Пані Валентино, останнє рішення не оскаржене?
Я ще раз кажу, що можуть бути нововиявлені обставини, які може оскаржувати тільки власник, але не ФДМУ. З цього приводу, хочу сказати, звернулися ми до Мінюсту, тому що виконавча служба повинна чинити дію по виконанню цього рішення суду, щоб вони нам перевели акції на рахунок, тоді відповідно дія буде. Поки що відповіді Мінюсту з цього приводу немає.
Крім того, реєстратор, який сьогодні проводив операцію по перерахунку активів, тобто по реєстрації активів на іншого власника, також ще відповіді не дав. На четвер строк закінчується. Після четверга можу дати відповідь.
Якщо відстежувати логіку ось таку, то можна заплутатися насправді.
Що зумовило вибір: кому продати це підприємство? Бо це є головний пункт звинувачення Вас Вашими опонентами.
Перш за все я невипадково сказала, що приватизацію, формує умови конкурсу не Семенюк....
Давайте не повторюватися. Ми це почули. Ще Бондар, який мав до цього відношення.
Ні, чекайте. Комісія прийняла рішення допустити таких-то і таких-то. Конкурс проведений, є аудіозапис і відеозапис, які підтверджують, що умови конкурсу і сама процедура приватизація відбулися відповідно до закону. Те, що були допущені саме ці компанії до конкурсу, говорить про те, що саме вони попали під поняття «промисловий інвестор». Саме діє цей закон про приватизацію.
Ваші опоненти наголошують, що ФДМУ визначив потенційними покупцями афельовані структури, що свідчить про вибір лише одного покупця, і фактично конкурсу не було.
Я хочу сказати, що афельовані не є афельованими структурами, тому що...
Так вони всі входять до одного російського холдингу.
В нас підтвердження Антимонопольного комітету про те, що вони не є аіфельовані.
Російського чи нашого?
Нашого Антимонопольного комітету, який підтвердив, що вони не є афельованими. До складу робочої групи по приватизації даного об’єкту входять представники Міністерства промислової політики, Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Антимонопольного комітету, СБУ, Генеральної прокуратури і МВС. Вони всі підтвердили мені те, що вони не є афельовані.
Якщо б конкурс був зупинений у серпні місяці, то до березня місяця ці інституції, тобто ці інституції, які делегували своїх представників у комісію, голосували б за прийняття рішення. Вони мені не дали спростування, що вони афельовані.
Семенюк тільки затверджує протокол комісії, до складу якої входять безпосередньо ці інституції. Все.
Пані Валентино, буде, очевидно, несправедливо говорити, що голова ФДМУ ніяк не впливає на процеси роздержавлення, тобто приватизації державної власності або продажу об’єктів. Правда?
Семенюк і ФДМУ виконують ті рішення, які ухвалює Кабмін. Умови або приватизацію, рішення по приватизації приймав Кабмін ще Єханурова, а Семенюк оформила і провела приватизацію так, як це передбачено законом...
Я запитався, чи голова ФДМУ впливає все ж таки на процес чи не впливає?
Затверджує рішення комісії і сам конкурс...
Ну, це ж не механічна робота, затвердити рішення комісії...
Ні, не механічна. Але я ще раз кажу, що в мене були всі підтвердні документи і всі...
Ви ж як голова несете відповідальність за діяльність ФДМУ, правда?
Якщо є рішення суду, яке зобов’язує мене продати, то я його повинна виконати.
А якщо є рішення суду про те, щоб повернути в державну власність, його теж треба...
Те ж саме. Було рішення продати, то я його продала. Бо якщо я його не виконаю, то 8 років тюрми мені.
Але поки що не повернули.
Повернути його треба тоді, коли виконавча служба переведе мені на рахунок відповідні акції. ФДМУ не виконує роль виконавчої служби. Для того є в нас Мінюст.
І останнє, що пов’язане з «Луганськтепловозом», воно фактично збіглося в часі з Вашим весіллям.
Депутати від БЮТ, про яких Ви згадували, але з зовсім іншими прізвищами, скажімо, Валерій Писаренко (він був у нас в цій студії тиждень тому) говорить про кримінальну відповідальність Валентини Семенюк, якій загрожує 5 років в’язниці фактично за сам процес приватизації «Луганськтепловоза».
Ви боїтеся кримінальної відповідальності?
Я ніколи не боялася кримінальної відповідальності. І на мене їх не один раз відкривали під час акції «Україна без Кучми!» і «Повстань, Україно!», і всяких відповідних.
На цій я теж не боюся, тому що я можу сказати одне, що ще в серпні місяці були наші працівники запрошені на допити про те, щоб відкрити кримінальні справи по «Луганськтепловозу», і Генпрокуратура їх всі закрила за недоказовістю даних справ. Тому навіть мене ніхто ніколи не запрошував ні на які допити, ні моїх працівників. Тому всі домисли можуть бути одне... Хай йде в суд і докаже, що я в суді неправильно провела приватизацію.
Я спираюся на публічну інформацію. Те, що можна дістати...
Я так само публічно сьогодні відповідаю.
Я не знаю, яку справу в Генпрокуратурі бачив Валерій Писаренко, тим не менше він говорить: «Я отримав листа від Генпрокуратури, в якому підтверджуються виявлені порушення в процесі приватизації «Луганськтепловоза. Наступним процесуальним кроком повинна бути кримінальна справа за фактом незаконної приватизації підприємства».
Я зауважу, що кроку наступного з боку Генеральної прокуратури поки що не було, а може, й не буде.
Я була 11 років депутатом ВР. Якщо була незадоволена приватизацією даного об’єкта, то в нього є право як в депутата ВР подати до суду. От нехай йде і подає в суд. Я змогла повернути «Криворіжсталь», от хай і він йде і поверне.
Ну, з «Криворіжсталлю» це зовсім окрема тема, якої ми торкнемося, якщо Ви витягнете наступний білетик так званий. Там є «Криворіжсталь» між іншим. Подивимося зараз.
Одеський припортовий.
Це не страшна для Вас тема, я думаю. «Криворіжсталь» цікавіша, а Одеський припортовий – це, так би мовити, ф’ючерсна тема.
Одеський припортовий – це тема, очевидно, гостра, але для тих, хто хоче купити це підприємство. Давайте давати собі звіт у цьому.
Взагалі Одеський припортовий завод треба приватизувати?
Моя позиція, повторюю, як соціаліста була і раніше в тому, що такий об’єкт повинен бути в руках держави. Він щорічно дає 500 мільйонів дивідендів.
Давайте зробимо невеличкий лікнеп для слухачів, для тих, хто не в курсі, що таке Одеський припортой.
Це велике підприємство по переробці аміаку, яке є підприємством монополістом, яке сьогодні є найбільш стратегічним прибутковим в державі. Воно не є збитковим.
Тут я маю підтвердити слова пані Семенюк, що воно не є збитковим, воно дійсно монополіст в цій галузі, про яку згадала пані Семенюк.
І це далеко не остання стаття прибутку для держави, тому що подібні підприємства є унікальні на теренах колишнього СРСР. Є ще в РФ, здається, подібні підприємства. І ось ми маємо унікальне підприємство Одеський припортовий.
Ваша позиція, що його приватизувати не треба.
Так. Але є сьогодні політичне рішення уряду, і ФДМУ його виконає.
Подібні рішення були в уряду не лише Тимошенко, подібні рішення було за уряду Януковича. Якщо я не помиляюся, його призупинили...
Президент своїм розпорядженням приватизацію зупинив.
Чому? І в чому різниця зараз? Давайте розберемося в цих простих речах.
Різниця, напевне, була більше політична, тому що всі об’єкти, які виставлялися, об’єкти стратегічного призначення виставлялися з 2 квітня, з першого дня видачі указу всі були зупинені. Тому і цей об’єкт попав у відповідний перелік, що дія розпорядження по приватизації, яка приймалася Кабміном Януковича, була зупинена.
Як Ви вважаєте, буде приватизовано Одеський припортовий?
На сьогодні можу сказати, що рішення Кабміну є. На середу вийде газета «Відомості приватизації», і конкурс буде об’явлений. Умови конкурсу затверджені.
Умови конкурсу різняться від попередніх умов конкурсу?
Майже не різняться, все залишилося так, як було. Тільки різниця в ціні. Стартова ціна сьогодні 3 мільярди гривень, а була 2,5. І на сьогодні добавлено механізм регулювання тарифів погодження на транспортування газу. Також змінили один пункт, що стосується соціального пакету...
Те, на чому любить наголошувати Юлія Тимошенко в сьогоднішніх промовах, що всі умови погоджені з профспілками.
Тут, я хочу сказати, навпаки, зупинена дія, що стосувалася безстроковості умови конкурсу, який в частині виплат... соціальних виплат тим, хто йде на пенсію, і тим, хто йде на лікування.
Як Ви вважаєте, кому дістанеться це підприємство?
Я можу сказати, що з попередніх заявок на приватизацію даного об’єкту було 12 потенційних покупців.
Як Ви вважаєте, кому дістанеться це підприємство? Питання ж дуже просте.
Сьогодні гадати на кавовій гущі неможливо, тому що за цим стоять зацікавлені і представники комерційних структур Швеції, Росії і України.
Якби Ви не були головою ФДМУ на поточний момент, то я не питав би і не дивувався б відповідям: важко сказати, кавова гуща і так далі.
Як Ви вважаєте, кому дістанеться це підприємство?
Тому, хто більше заплатить.
Хто може заплатити більше?
Це може бути і група компаній, які сьогодні представлені в Україні, в Швеції і в Росії.
Хто за ними стоїть? Ви можете назвати?
Я можу сказати, що це може бути і «Приватбанк», це може бути сьогодні і група Ярославського, це може бути і російський «Газпром», і шведи.
Хто за ними стоїть? Я не знаю.
Тему Одеського припортового вичерпано. Йдемо далі.
ФДМУ.
Я не даремно Вас запитував, наскільки діяльність ФДМУ залежить від очільника, тобто від голови? Я не вірю, що голова лише підписує певні папери, які колегіально ухвалені у відповідності до закону, і ніяк не впливає на процес приватизації.
Скажімо, Ваша діяльність на цій посаді відмінна від діяльності Вашого попередника, з яким Ви встигли попрацювати або опинитися на зовсім короткий період в одній коаліції в парламенті п’ятого скликання, я маю на увазі пана Чечетова?
Так, дуже відмінна. Відмінна тим, що саме я була автором закону «Про управління об’єктами державної власності», його парламент ухвалив остаточно, а Віктор Ющенко його підписав, що саме ідеологія приватизації замінилася ефективним управлінням.
ФДМУ в три рази більше виконав план за 2005 рік по виконанню наповненості бюджету і по дивідендах. За 2006 рік ми на 147% перерахували суму дивідендів. В 2007 році на 126%. Ми збільшили майже в 1,5 рази перерахування коштів від оренди.
Тобто, ми показали, що сьогодні можна, не продаючи об’єкти, наповнювати бюджет....
Тобто, Чечетов працював погано.
Я не хочу говорити. Йому оцінку дають парламентарії.
Я можу сказати одне, що за мій період роботи вперше за 15 років (не тільки при Чечетові, а при всіх) я зробила баланс майновий. Цього ніхто не зробив до мене. І я можу сказати, що я цим горджуся.
Якщо мені не зраджує пам’ять, то Ви про це говорили ще в 2004 році. Ми з Вами були в ефірі, зустрічалися на одному з телеканалів...
Я в 2004 році не працювала у ФДМУ.
Ви тоді претендували на цю посаду і Ви були очільником парламентського комітету. Я перепрошую, цього достатньо для того, щоб знати повністю діяльність ФДМУ. І якщо Ви це зробили, то дійсно це Ваша заслуга.
Вас є за що усувати з посади?
Я не трималася цієї посади, так само, як і не просилася.
«Не просилася...» Це Ви так говорите красиво. Насправді Ви претендували на цю посаду за квотою соціалістів у 2005 році.
Я хочу сказати, що мене запропонували на цю посаду. Ця посада була вільна. Я була призначена на цю посаду, і я з трибуни говорила, що я не прошуся, але коли в державі потрібно наводити порядок, то я згоду дам. І я пішла. Отримала 313 голосів...
І Валентина Семенюк долучилася до наводження ладу.
Так.
Скажіть, Вас є за що усувати з посади?
Таке рішення може прийняти тільки парламент після звіту голови ФДМУ на засіданні спеціальної контрольної комісії, Комітету з економічної політики, і після висновків, які зробить Рахункова палата. Якщо там є відповідні визначення недовіри, то парламент може голосувати.
Скажіть, кому б Ви хотіли передати справи, якщо доведеться?
Я хочу ще раз сказати: я хотіла б передати справи тому, хто буде працювати на державу, а не на наступного Президента України.
Що Ви скажете на рахунок пана Портнова? От Ви його мали на увазі, коли говорили?
Я не називала прізвища, але можу сказати одне, що я пана Портнова знаю як члена комісії по цінних паперах, який працював і звільнений указом Президента відповідно до тієї інформації, яка була надана Президенту. Тому питання про його призначення належить зовсім інше.
Прошу далі.
«Криворіжсталь».
Поясніть тезу: Ви лишатиметеся головою ФДМУ доти, доки знову не перепродасте «Криворіжсталь».
Що це? Це такий красивий піар-хід?
Чому це? Я завжди говорила і не приховувала того, що я була проти приватизації «Криворіжсталі»...
Правильно, Ви тоді навіть захворіли, коли продавали «Криворіжсталь».
Я можу сказати, що такий тиск, який чинився на мене, щоб зупинити конкурс, то це, напевне, я навіть не переживала тоді, коли подавала перший раз до суду.
Хто на Вас чинив тиск?
Справа в тому, що тоді парламент прийняв рішення зупинити конкурс по проведенню приватизації «Криворіжсталі» за три дні до торгів. А це означало, що якщо я зупиняю конкурс по приватизації «Криворіжсталі», то потенційні покупці можуть подати в суд на державу Україна. Не вистачило б всього майна, щоб розрахуватися по міжнародних судових позовах.
Тим більше, що рішення по приватизації «Криворіжсталі» приймала не Семенюк, а приймав Кабмін під головуванням Юлії Тимошенко.
Я ж кажу, що Ви захворіли, і ми бачили в ефірі пані Тимошенко, яка вже між іншим не була тоді прем’єром, але прийшла на продаж.
Я можу сказати, що вона приймала рішення по приватизації.
Я одне можу сказати, що я дуже шкодую, я його повернула в руки держави. Перший судовий позов подала на незаконну приватизацію в 2004 році до приватизації, з тією ціллю, щоби цей об’єкт залишився в руках держави...
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису.)