Ірина Біла Чому в українському музичному просторі переважають російські виконавці? Що від цього втрачає Україна і як потрібно захищати вітчизняний інформаційний простір. Слухати:
Ірина Біла: Дві третини українського музичного простору сьогодні заповнені російськомовними піснями, твердять статисти. У вітчизняному теле- та радіоефірі вряди-годи можна почути україномовних виконавців, а зарубіжні гастролери, надто ж з сусідньої Росії, почуваються набагато комфортніше, аніж вітчизняні. Хто в цьому винен? Що робити, аби національне не почувалося чужорідним?
УКРАЇНА СЬОГОДНІ Є ВЕЛИЧЕЗНИМ РИНКОМ ЗБУТУ РОСІЙСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ
Україномовна пісня на українському ФМ-просторі, як нерідне дитя. Не зважаючи, що вітчизняні закони мало не по-материнські захищають національний продукт. Хоча і не україномовний.
Чому так відбувається? Що від цього втрачає Україна? Як потрібно захищати вітчизняний інформаційний простір? Відповіді шукала Ірина Перешило.
Звучить російська популярна пісня
Ірина Перешило: Це звуки українського музичного простору. Щодня на 60-70% його наповнюють російськомовними піснями. Присутність україномовної музичної продукції не перевищує 10-15%. Причина такої диспропорції на вітчизняних теле- і радіо ефірах не в нестачі українських пісень. «Просто в Україні немає власного інформаційного простору,» - стверджує музичний оглядач Юрко Зелений.
Юрко Зелений: Наші державні мужі борються за «метал», тобто індустріальний період, який вже в 1930 роках відмер, і не розуміють, що найпотужніша зброя сьогодні - це інформаційна зброя. У нас немає розумної протекції власним виконавцям.
Сьогодні наші найбільш провідні станції – це філії російських станцій: «Наше радіо», «Рускоє радіо» і так далі. Вони крутять продукцію, яку пропонує центр, що знаходиться на Півночі.
Отже, Київ крутить те, що пропонує Москва.
Ірина Перешило: Як результат, Україна сьогодні є величезним ринком збуту російської музичної продукції. А це вже не лише політика, а й великі гроші. Мільйони національних коштів вивозять з України російські гастролери. На «кіркорових» і «моісєєвих» іде навала українських громадян. Причина аншлагу проста, бо цих виконавців зранку до ночі крутять на вітчизняних радіо і телебаченні, чим і спонукають народ до відвідування їхніх концертів.
А якою є практика європейських країн щодо протекції власних виконавців? Фагот, вокаліст гурту Танок на Майдані Конго, любить посилатися на досвід Франції.
Фагот: Приклад Франції, яка зобов’язала французький медіапростір на 50% покрити франкомовним культурним продуктом. Вони зрозуміли, що в американців більше грошей, ніж у французів, як не крути, тому державна політика була на підтримку французької культури. Тому на державному рівні медіапростір був змушений підтримувати французького виробника. Тому ми бачимо, що зараз французька культура на дуже якісному рівні сперечається з американською культурою.
Приблизно така схема може бути в Україні. Але ми розуміємо, що це не зовсім вигідно комусь при владі.
Ірина Перешило: За даними Парламентського комітету з питань культури і духовності, в середньому 400 мільйонів гривень щороку вивозять з України російські зірки.
Отож, поки українській владі протекція українського невигідна, ці гроші успішно працюють на ідеологічне зміцнення та матеріальний добробут іншої держави. «УКРАЇНСЬКЕ В РОСІЙСЬКОМОВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ, МАЄ БУТИ НАХАБНИМ І АГРЕСИВНИМ, ІНАКШЕ – СМЕРТЬ»
Ірина Біла: У маршрутках Дніпропетровська засилля російськомовної «попси» та шансону. Російськомовна музика і на найвидніших полицях яток та крамничок. І все ж українське не зникає. Чи легко виживати україномовним виконавцям в російськомовному місті, цікавилася кореспондентка Радіо Свобода Юлія Рацибарська.
Звучить пісня у виконанні гурту «Вертеп»
Юлія Рацибарська: «Поєднання world-music з українськими мотивами – це вибухова суміш, безпрограшна комбінація. Це виглядає яскраво, смачно і драйвово». Так рекламують власні виступи учасники дніпропетровського гурту мандрівних дяків «Вертеп».
Українське в російськомовному середовищі, як кажуть хлопці, має бути нахабним і агресивним, інакше смерть. Відтак уже майже сім років проштовхуються ліктями крізь російськомовну «попсу» та шансон на українському ринку шоу-бізнесу.
Три повноцінні альбоми, кілька кліпів, участь у багатьох музичних проектах та фестивалях, клубні вечірки від Алупки та Одеси до Івано-Франківська та Донецька. Хапаються за все. Хоч за роки існування розгубили майже половину учасників, зараз у гурті вже не 12, а тільки шестеро музикантів. Однак, кажуть, виграли на якості.
А ще навчилися себе подавати так, що «українське з Дніпропетровська» тепер сприймається без скепсису і у Києві, і на Західній Україні. Її, до речі, щойно об’їхали з туром..
Лідер і продюсер «Вертепу» Тимофій Хом’як упевнений, аби прокласти свою стежину в українському шоу-бізнесі треба пам’ятати кілька речей: не розраховувати на підтримку спонсорів і влади, мати бажання інвестувати свій час та можливості в українську культуру, постійно набувати досвіду.
Тимофій Хом’як без підробної скромності заявляє: поки гурту це вдається.
Тимофій Хом’як: Якісно змінився весь саунд, вся програма колективу, тому що чим більше ти репетируєш, виступаєш, тим професійніше ти стаєш. Своїм ходом рік за роком їздимо і заробляємо. Заробляємо на інших роботах, то вкладаємо в гурт, заробляємо на гурт, то вкладаємо в інше. І так постійно.
От всіх цікавить, як ми заробляємо. Повірте, нам платять гонорари. Ви не повірите, але чесне слово…
ПОКИ ГРАТИ УКРАЇНСЬКУ МУЗИКУ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ – СПРАВА НЕ ПРИБУТКОВА
Юлія Рацибарська: Щодо великих гонорарів, то, звісно, це жарти. Поки грати українську музику в Дніпропетровську – це справа не прибуткова. Частина хлопців заробляють собі на життя професіями, що не мають відношення до музики.
Гітарист Олексій Бондаренко метробудівник. Каже, що грати на концертах і записуватись у студії доводиться іноді відпрацювавши зміну. Олексій у «Вертепі» від часів заснування грає на гітарі, губній гармошці, акордеоні, автор сотні пісень українською.
Олексій Бондаренко: Не знаю, може, зараз це стає модним, але ми коли тільки починали, то був душевний порив писати українською. Я трохи писав російською, а тоді ніби якась рука мене направила на українське мислення.
Коли ми їздили багато років тому на гастролі, люди дивувались: «З Дніпропетровська і таке співаєте. Ні, хлопці, ви брешете, ви не з Дніпропетровська». Таке тоді було відношення. А зараз публіка з’являється.
Юлія Рацибарська: В україномовного гурту у Дніпропетровську багато прихильників. В основному молодь. Але народні пісні в обробках «Вертепу» слухають і люди старшого віку. Бабусі у передмісті Дніпропетровська, де, власне, мешкають кілька учасників гурту, дуже вболівають за хлопців, купують диски, дивляться кліпи.
Знайшлися у «вертепівців» прихильники і серед російськомовної публіки. Армен мешкає в Україні кілька років, залюбки ходить на концерти «Вертепу»із друзями.
Армен: Мені дуже приємно, бо це ж Україна і українська мова, а люди, які приїхали жити з інших країн, мають цю культуру розуміти. Те, що вони співають українською... У них цікава музика, і вони веселі хлопці.
Ірина Біла: Хазяйнує російськомовна пісня в ФМ-просторі і в Західній Україні. Серед причин така: переважна більшість тамтешніх радіостанцій – це столичні філії, вплинути на які місцеві охоронці українського слова не можуть.
Більше про те, що можна почути в музичному телерадіопросторі на Заході України, і наскільки сумлінно місцева влада захищає українську пісню, знає івано-франківська кореспондентка Радіо Свобода Галина Добош.
МУЗИКА «ВІДПОВІДАЄ ФОРМАТУ ЗАКЛАДУ»
Галина Добош: Два роки тому в Івано-Франківську громадська організація Молодіжний центр «Наша Україна» провела опитування студентів про їхні музичні смаки. 35% слухають «попсу», 22% рок і тільки по 5% класичну музику і фольклор.
65% не хочуть, щоб в радіоефірі звучала тільки україномовна музика. Водночас стільки ж визнають, що українська музика зазнає утисків з боку російських «попсових» виробників. І кожний третій не знав, хто такий Володимир Івасюк.
Загалом по кав’ярнях, кафе, ресторанах, барах, дискотеках звучить музика, що, як кажуть, «відповідає формату закладу». Десь російська «попса», Вєрка Сердючка, пісні Круга, десь легенька інструменталка, десь просто включають «ефемки».
Час заборон і «худрад» минув. Місцева влада методом диктату на цей процес вплинути не може. Так говорить начальник Івано-Франківського міського управління торгівлі Валентина Терлушко.
Валентина Терлушко: Ми не маємо права примусити, затвердити, ми рекомендували. У нас була нарада з усіма підприємцями, які мають заклади громадського харчування, там, де використовується музика аудіозаписи, відеозаписи. Ми рекомендували всім підприємцям, щоб звучала музика в основному україномовна. Ми погоджували репертуар музичних колективів в ресторанах разом з управлінням культури. Теж майже 90% музики це україномовна.
З ОДИНАДЦЯТИ «ЕФЕМОК» В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ ЛИШЕ ТРИ Є ДІЙСНО МІСЦЕВІ
Галина Добош: Складніше перевірити дотримання цих домовленостей. Та влада стверджує, що така робота проводиться з 2004-го.
Три роки підряд на День Незалежності виключно українські пісні звучать в ефірі місцевої ФМ-радіостанції «Західний полюс». Згідно з додатком до ліцензії, дотримуються обов''язкових 60% української музики. У це поняття входять і пісні українських виконавців російською мовою, приміром, Могилевської чи «ВІА ГРИ». Якщо ж при отриманні ліцензії його замінять на «україномовна музика», то, за словами головного редактора радіо «Західний полюс» Ігоря Маслова, виникнуть проблеми.
Ігор Маслов: Є різні поняття: «українська музика» і «україномовна музика».Української музики є багато: і російськомовної, і україномовної. Єдине, що саме україномовної музики для наповнення ефіру ФМ-радіостанцій, для різних вікових категорій мало. Якщо дійсно буде прийняте обов’язкове виконання саме цієї умови «україномовна музика» 50-60%, то це буде проблема для ФМ-радіостанцій.
Галина Добош: З одинадцяти «ефемок», програми яких можуть слухати івано-франківці, лише три є дійсно місцеві. «Західний полюс», муніципальна «Вежа», церковні «Дзвони». Інші – це представництва мережевих київських радіостанцій: «Люкс-ФМ», «Авторадіо», «Шансон», «Хіт-ФМ», «Русское радио» і т.д. В більшості з них української музики мало. Але коли йдуть перевірки Франківського регіону, то вплинути на місцеві радіостанції вони можуть, на київські аж ніяк.
За два роки Молодіжний центр «Наша Україна» провів три акції «Обирай своє – слухай українське». Презентували концерт місцевого гурту «Кораллі» та компакт-диски з українською музикою, видані за кошти меценатів або і власні. У збірки увійшли пісні таких гуртів як «ВВ», «Океан Ельзи», «Плач Єремії», «Піккардійська терція», «Перкалаба», «Брати Гадюкіни», «Мандри», «Таліта Кум» та інші. Диски роздали власникам розважальних закладів. Навіть з''явилися наліпки, які пропонували відвідувачам замовляти українські пісні.
Голова молодіжного центру Роман Байдащук згадує про це без надмірного оптимізму.
Роман Байдащук: Коли ми приходили, то вони брали, але коли ми ходили подивитись, чи працює, то насправді диски або хтось забрав собі додому, тобто його вже не було. А наклейки десь вони ще й дотепер, я навіть ще бачив.
Галина Добош: Останню таку акцію провели в минулому році. Планують нові, хоча розуміють, що популяризувати українську музику слід й іншими методами.
УКРАЇНІ ПОТРІБЕН ПРОТЕКЦІОНІЗМ ЩОДО НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ
Ірина Біла: Україні потрібен протекціонізм щодо національної культури. І важелі впливу на такий прибутковий ринок, як музичний. Однак цього немає, як переконаний музикант Кирило Стеценко. І тому слухаючи український музичний ефір, важко здогадатись, в якій країні перебуваєш?
Кирило Стеценко: На ФМ-діапазоні, перебуваючи в Україні, ми не можемо зрозуміти, чи це Україна, чи це Росія, тобто домінує російська популярна музика.
Я бачу в цьому причини переважно бізнесові. Більшість справжніх власників ФМ-станцій кінці ведуть до Росії.
Опанування українським ринком шоу-бізнесу - це є варта справа, щоби пропагувати російських зірок, російські проекти, а потім їздити сюди на гастролі і збирати гроші.
А на рівні великої політики, то це є вплив на масову свідомість, це є прихований ідеологічний вплив, оскільки найкращий спосіб впливати на масову свідомість впливати через маскульт.
Ми бачимо, що результати у нас й існують політичні, оскільки за 16 років незалежності Україна не так українізувалася на півдні і на сході, як ще більше віддалилася, власне кажучи, від українського світовідчуття.
Ірина Біла: Ніякої політики тут немає. Так переконує парламентар з Партії регіонів Олена Лукаш. Просто слухачеві не подобається україномовна пісня, от він і не замовляє.
Олена Лукаш: В економіці є такий закон: є попит, то є і пропозиція. Якщо попит йде не на цю пісню, а на іншу, то вона й лунає. Наскільки я розумію, то найбільшим попитом користується у нас іноземна пісня, потім російська, і потім вже українська.
Тому, що не користується – так вирішив слухач. Не подобається йому.
Ірина Біла: Її колега по партії Владислав Лук’янов також має пояснення, чому україномовна пісня поступається місцем в телерадіопросторі російськомовній. Виявляється, справа в бізнесі.
Владислав Лук’янов: Шоу-бізнес – це не тільки культура, це і бізнес. А в бізнесі досить багато визначають гроші і визначає ринок, визначає розмір аудиторії.
Якщо брати окремо російську мову, то це четверта мова, яка використовується в Європі за кількістю використання. Тому є мови, які більш поширені.
Так само можна сказати, чому українська і англійська? Тому, що англійська найбільш поширена мова у світі, в Європі, тому її і використовують більше.
Ірина Біла: Але парламентарій погоджується, що українських виконавців і україномовну пісню потрібно підтримувати. Для цього й існує держава.
Не сперечається з ним і член Нацради з питань культури і духовності Олег Репецький, але при цьому визнає, що наразі більшість гарних ініціатив і емоційних гасел зависають в повітрі, а український музичний ринок продовжує обслуговувати інтереси не власної держави.
Олег Репецький: На жаль, ця галузь ніяким чином не врегульована по суті в Україні, хоча вона є дуже економічно приваблива. Це одночасно є надзвичайна форма впливу на свідомість українців потужна.
Тим не менше, як це не парадоксально, у нас сьогодні по суті в державі ніякого навіть відомства, яке займалося б цією важливою. Я повторюю, в економічному і культурно-політичному аспекті, що по суті ніхто не займається.
Ірина Біла: Нині єдиний державний орган, який повинен контролювати, зокрема, телерадіомузичний простір, і слідкувати за дотриманням там законодавства, - це Нацрада з питань телебачення та радіомовлення. Однак вона цього не робить, не зважаючи чинні повноваження і наявні можливості. У цьому переконаний речник цієї установи Микола Гриценко.
Микола Гриценко: Делікатність в тому, що я працюю в цьому органі вже 13 років, я бачу, що ці важелі, які є законом визначені в Національній раді, вони, на жаль, нею не використовуються. Це моя особиста думка. Я нею поділився. І за неї отримав догану на сьогоднішній день.
Ірина Біла: Ситуація за останні роки лише погіршилась. Так констатує Микола Гриценко. Не зважаючи, що існує квота на виконання половини пісень для українських виконавців (примітка: не україномовних), та й вона не дотримується. Але щоб довести це, то потрібно проводити моніторинг. На підставі виявлених порушень вимагати покарання винних.
Микола Гриценко: У нас здійснюється вибірковий моніторинг. Захотілося комусь перевірити канал «1+1», ну, не пустили туди, то на 2-3 дні перевірили. Це не є моніторинги, які дійсно відображають реальну картину порушень.
Ірина Біла: Але якщо за бездоганної та сумлінної роботи Нацради, ситуація може покращитися лише в телерадіопросторі країни, то вирішення проблем загалом на музичному ринку потребують значно більших зусиль.
«Але головне – це потрібне бажання і політична воля,» - наголошує член Нацради з питань культури і духовності України Олег Репецький.
Олег Репецький: Необхідна скоординована робота різних відомств: і Міністерства культури, яке має виробляти культурну політику, обов’язково мають бути залучені ті відомства, які займаються регулюванням у сфері авторських прав, суміжних прав і злагодженої роботи і ВР, і Кабміну по якнайшвидшому впровадженню тих законів, які б здійснили регулювання в цій галузі.
Для цього потрібна політична воля. Якщо вона буде, а в мене таке враження, що вона є, тому що і програма уряду, яка зараз розробляється, проект поданий, і позиція Президента, і більшості, вона полягає в тому, що треба навести лад в цій сфері.
Тому якщо ця злагоджена робота буде проходити і надалі, то я переконаний в тому, що зрушення відбудуться, і ми через певний час будемо жити в нормальному мовному і культурному середовищі українському.
Ірина Біла: На оптимістичній ноті сподівання і віри в краще майбутнє українського музичного ринку і простору програма «Нова Україна» завершила ефірний час.
УКРАЇНА СЬОГОДНІ Є ВЕЛИЧЕЗНИМ РИНКОМ ЗБУТУ РОСІЙСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ
Україномовна пісня на українському ФМ-просторі, як нерідне дитя. Не зважаючи, що вітчизняні закони мало не по-материнські захищають національний продукт. Хоча і не україномовний.
Чому так відбувається? Що від цього втрачає Україна? Як потрібно захищати вітчизняний інформаційний простір? Відповіді шукала Ірина Перешило.
Звучить російська популярна пісня
Ірина Перешило: Це звуки українського музичного простору. Щодня на 60-70% його наповнюють російськомовними піснями. Присутність україномовної музичної продукції не перевищує 10-15%. Причина такої диспропорції на вітчизняних теле- і радіо ефірах не в нестачі українських пісень. «Просто в Україні немає власного інформаційного простору,» - стверджує музичний оглядач Юрко Зелений.
Юрко Зелений: Наші державні мужі борються за «метал», тобто індустріальний період, який вже в 1930 роках відмер, і не розуміють, що найпотужніша зброя сьогодні - це інформаційна зброя. У нас немає розумної протекції власним виконавцям.
Сьогодні наші найбільш провідні станції – це філії російських станцій: «Наше радіо», «Рускоє радіо» і так далі. Вони крутять продукцію, яку пропонує центр, що знаходиться на Півночі.
Отже, Київ крутить те, що пропонує Москва.
Ірина Перешило: Як результат, Україна сьогодні є величезним ринком збуту російської музичної продукції. А це вже не лише політика, а й великі гроші. Мільйони національних коштів вивозять з України російські гастролери. На «кіркорових» і «моісєєвих» іде навала українських громадян. Причина аншлагу проста, бо цих виконавців зранку до ночі крутять на вітчизняних радіо і телебаченні, чим і спонукають народ до відвідування їхніх концертів.
А якою є практика європейських країн щодо протекції власних виконавців? Фагот, вокаліст гурту Танок на Майдані Конго, любить посилатися на досвід Франції.
Фагот: Приклад Франції, яка зобов’язала французький медіапростір на 50% покрити франкомовним культурним продуктом. Вони зрозуміли, що в американців більше грошей, ніж у французів, як не крути, тому державна політика була на підтримку французької культури. Тому на державному рівні медіапростір був змушений підтримувати французького виробника. Тому ми бачимо, що зараз французька культура на дуже якісному рівні сперечається з американською культурою.
Приблизно така схема може бути в Україні. Але ми розуміємо, що це не зовсім вигідно комусь при владі.
Ірина Перешило: За даними Парламентського комітету з питань культури і духовності, в середньому 400 мільйонів гривень щороку вивозять з України російські зірки.
Отож, поки українській владі протекція українського невигідна, ці гроші успішно працюють на ідеологічне зміцнення та матеріальний добробут іншої держави. «УКРАЇНСЬКЕ В РОСІЙСЬКОМОВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ, МАЄ БУТИ НАХАБНИМ І АГРЕСИВНИМ, ІНАКШЕ – СМЕРТЬ»
Ірина Біла: У маршрутках Дніпропетровська засилля російськомовної «попси» та шансону. Російськомовна музика і на найвидніших полицях яток та крамничок. І все ж українське не зникає. Чи легко виживати україномовним виконавцям в російськомовному місті, цікавилася кореспондентка Радіо Свобода Юлія Рацибарська.
Звучить пісня у виконанні гурту «Вертеп»
Юлія Рацибарська: «Поєднання world-music з українськими мотивами – це вибухова суміш, безпрограшна комбінація. Це виглядає яскраво, смачно і драйвово». Так рекламують власні виступи учасники дніпропетровського гурту мандрівних дяків «Вертеп».
Українське в російськомовному середовищі, як кажуть хлопці, має бути нахабним і агресивним, інакше смерть. Відтак уже майже сім років проштовхуються ліктями крізь російськомовну «попсу» та шансон на українському ринку шоу-бізнесу.
Три повноцінні альбоми, кілька кліпів, участь у багатьох музичних проектах та фестивалях, клубні вечірки від Алупки та Одеси до Івано-Франківська та Донецька. Хапаються за все. Хоч за роки існування розгубили майже половину учасників, зараз у гурті вже не 12, а тільки шестеро музикантів. Однак, кажуть, виграли на якості.
А ще навчилися себе подавати так, що «українське з Дніпропетровська» тепер сприймається без скепсису і у Києві, і на Західній Україні. Її, до речі, щойно об’їхали з туром..
Лідер і продюсер «Вертепу» Тимофій Хом’як упевнений, аби прокласти свою стежину в українському шоу-бізнесі треба пам’ятати кілька речей: не розраховувати на підтримку спонсорів і влади, мати бажання інвестувати свій час та можливості в українську культуру, постійно набувати досвіду.
Тимофій Хом’як без підробної скромності заявляє: поки гурту це вдається.
Тимофій Хом’як: Якісно змінився весь саунд, вся програма колективу, тому що чим більше ти репетируєш, виступаєш, тим професійніше ти стаєш. Своїм ходом рік за роком їздимо і заробляємо. Заробляємо на інших роботах, то вкладаємо в гурт, заробляємо на гурт, то вкладаємо в інше. І так постійно.
От всіх цікавить, як ми заробляємо. Повірте, нам платять гонорари. Ви не повірите, але чесне слово…
ПОКИ ГРАТИ УКРАЇНСЬКУ МУЗИКУ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ – СПРАВА НЕ ПРИБУТКОВА
Юлія Рацибарська: Щодо великих гонорарів, то, звісно, це жарти. Поки грати українську музику в Дніпропетровську – це справа не прибуткова. Частина хлопців заробляють собі на життя професіями, що не мають відношення до музики.
Гітарист Олексій Бондаренко метробудівник. Каже, що грати на концертах і записуватись у студії доводиться іноді відпрацювавши зміну. Олексій у «Вертепі» від часів заснування грає на гітарі, губній гармошці, акордеоні, автор сотні пісень українською.
Олексій Бондаренко: Не знаю, може, зараз це стає модним, але ми коли тільки починали, то був душевний порив писати українською. Я трохи писав російською, а тоді ніби якась рука мене направила на українське мислення.
Коли ми їздили багато років тому на гастролі, люди дивувались: «З Дніпропетровська і таке співаєте. Ні, хлопці, ви брешете, ви не з Дніпропетровська». Таке тоді було відношення. А зараз публіка з’являється.
Юлія Рацибарська: В україномовного гурту у Дніпропетровську багато прихильників. В основному молодь. Але народні пісні в обробках «Вертепу» слухають і люди старшого віку. Бабусі у передмісті Дніпропетровська, де, власне, мешкають кілька учасників гурту, дуже вболівають за хлопців, купують диски, дивляться кліпи.
Знайшлися у «вертепівців» прихильники і серед російськомовної публіки. Армен мешкає в Україні кілька років, залюбки ходить на концерти «Вертепу»із друзями.
Армен: Мені дуже приємно, бо це ж Україна і українська мова, а люди, які приїхали жити з інших країн, мають цю культуру розуміти. Те, що вони співають українською... У них цікава музика, і вони веселі хлопці.
Ірина Біла: Хазяйнує російськомовна пісня в ФМ-просторі і в Західній Україні. Серед причин така: переважна більшість тамтешніх радіостанцій – це столичні філії, вплинути на які місцеві охоронці українського слова не можуть.
Більше про те, що можна почути в музичному телерадіопросторі на Заході України, і наскільки сумлінно місцева влада захищає українську пісню, знає івано-франківська кореспондентка Радіо Свобода Галина Добош.
МУЗИКА «ВІДПОВІДАЄ ФОРМАТУ ЗАКЛАДУ»
Галина Добош: Два роки тому в Івано-Франківську громадська організація Молодіжний центр «Наша Україна» провела опитування студентів про їхні музичні смаки. 35% слухають «попсу», 22% рок і тільки по 5% класичну музику і фольклор.
65% не хочуть, щоб в радіоефірі звучала тільки україномовна музика. Водночас стільки ж визнають, що українська музика зазнає утисків з боку російських «попсових» виробників. І кожний третій не знав, хто такий Володимир Івасюк.
Загалом по кав’ярнях, кафе, ресторанах, барах, дискотеках звучить музика, що, як кажуть, «відповідає формату закладу». Десь російська «попса», Вєрка Сердючка, пісні Круга, десь легенька інструменталка, десь просто включають «ефемки».
Час заборон і «худрад» минув. Місцева влада методом диктату на цей процес вплинути не може. Так говорить начальник Івано-Франківського міського управління торгівлі Валентина Терлушко.
Валентина Терлушко: Ми не маємо права примусити, затвердити, ми рекомендували. У нас була нарада з усіма підприємцями, які мають заклади громадського харчування, там, де використовується музика аудіозаписи, відеозаписи. Ми рекомендували всім підприємцям, щоб звучала музика в основному україномовна. Ми погоджували репертуар музичних колективів в ресторанах разом з управлінням культури. Теж майже 90% музики це україномовна.
З ОДИНАДЦЯТИ «ЕФЕМОК» В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ ЛИШЕ ТРИ Є ДІЙСНО МІСЦЕВІ
Галина Добош: Складніше перевірити дотримання цих домовленостей. Та влада стверджує, що така робота проводиться з 2004-го.
Три роки підряд на День Незалежності виключно українські пісні звучать в ефірі місцевої ФМ-радіостанції «Західний полюс». Згідно з додатком до ліцензії, дотримуються обов''язкових 60% української музики. У це поняття входять і пісні українських виконавців російською мовою, приміром, Могилевської чи «ВІА ГРИ». Якщо ж при отриманні ліцензії його замінять на «україномовна музика», то, за словами головного редактора радіо «Західний полюс» Ігоря Маслова, виникнуть проблеми.
Ігор Маслов: Є різні поняття: «українська музика» і «україномовна музика».Української музики є багато: і російськомовної, і україномовної. Єдине, що саме україномовної музики для наповнення ефіру ФМ-радіостанцій, для різних вікових категорій мало. Якщо дійсно буде прийняте обов’язкове виконання саме цієї умови «україномовна музика» 50-60%, то це буде проблема для ФМ-радіостанцій.
Галина Добош: З одинадцяти «ефемок», програми яких можуть слухати івано-франківці, лише три є дійсно місцеві. «Західний полюс», муніципальна «Вежа», церковні «Дзвони». Інші – це представництва мережевих київських радіостанцій: «Люкс-ФМ», «Авторадіо», «Шансон», «Хіт-ФМ», «Русское радио» і т.д. В більшості з них української музики мало. Але коли йдуть перевірки Франківського регіону, то вплинути на місцеві радіостанції вони можуть, на київські аж ніяк.
За два роки Молодіжний центр «Наша Україна» провів три акції «Обирай своє – слухай українське». Презентували концерт місцевого гурту «Кораллі» та компакт-диски з українською музикою, видані за кошти меценатів або і власні. У збірки увійшли пісні таких гуртів як «ВВ», «Океан Ельзи», «Плач Єремії», «Піккардійська терція», «Перкалаба», «Брати Гадюкіни», «Мандри», «Таліта Кум» та інші. Диски роздали власникам розважальних закладів. Навіть з''явилися наліпки, які пропонували відвідувачам замовляти українські пісні.
Голова молодіжного центру Роман Байдащук згадує про це без надмірного оптимізму.
Роман Байдащук: Коли ми приходили, то вони брали, але коли ми ходили подивитись, чи працює, то насправді диски або хтось забрав собі додому, тобто його вже не було. А наклейки десь вони ще й дотепер, я навіть ще бачив.
Галина Добош: Останню таку акцію провели в минулому році. Планують нові, хоча розуміють, що популяризувати українську музику слід й іншими методами.
УКРАЇНІ ПОТРІБЕН ПРОТЕКЦІОНІЗМ ЩОДО НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ
Ірина Біла: Україні потрібен протекціонізм щодо національної культури. І важелі впливу на такий прибутковий ринок, як музичний. Однак цього немає, як переконаний музикант Кирило Стеценко. І тому слухаючи український музичний ефір, важко здогадатись, в якій країні перебуваєш?
Кирило Стеценко: На ФМ-діапазоні, перебуваючи в Україні, ми не можемо зрозуміти, чи це Україна, чи це Росія, тобто домінує російська популярна музика.
Я бачу в цьому причини переважно бізнесові. Більшість справжніх власників ФМ-станцій кінці ведуть до Росії.
Опанування українським ринком шоу-бізнесу - це є варта справа, щоби пропагувати російських зірок, російські проекти, а потім їздити сюди на гастролі і збирати гроші.
А на рівні великої політики, то це є вплив на масову свідомість, це є прихований ідеологічний вплив, оскільки найкращий спосіб впливати на масову свідомість впливати через маскульт.
Ми бачимо, що результати у нас й існують політичні, оскільки за 16 років незалежності Україна не так українізувалася на півдні і на сході, як ще більше віддалилася, власне кажучи, від українського світовідчуття.
Ірина Біла: Ніякої політики тут немає. Так переконує парламентар з Партії регіонів Олена Лукаш. Просто слухачеві не подобається україномовна пісня, от він і не замовляє.
Олена Лукаш: В економіці є такий закон: є попит, то є і пропозиція. Якщо попит йде не на цю пісню, а на іншу, то вона й лунає. Наскільки я розумію, то найбільшим попитом користується у нас іноземна пісня, потім російська, і потім вже українська.
Тому, що не користується – так вирішив слухач. Не подобається йому.
Ірина Біла: Її колега по партії Владислав Лук’янов також має пояснення, чому україномовна пісня поступається місцем в телерадіопросторі російськомовній. Виявляється, справа в бізнесі.
Владислав Лук’янов: Шоу-бізнес – це не тільки культура, це і бізнес. А в бізнесі досить багато визначають гроші і визначає ринок, визначає розмір аудиторії.
Якщо брати окремо російську мову, то це четверта мова, яка використовується в Європі за кількістю використання. Тому є мови, які більш поширені.
Так само можна сказати, чому українська і англійська? Тому, що англійська найбільш поширена мова у світі, в Європі, тому її і використовують більше.
Ірина Біла: Але парламентарій погоджується, що українських виконавців і україномовну пісню потрібно підтримувати. Для цього й існує держава.
Не сперечається з ним і член Нацради з питань культури і духовності Олег Репецький, але при цьому визнає, що наразі більшість гарних ініціатив і емоційних гасел зависають в повітрі, а український музичний ринок продовжує обслуговувати інтереси не власної держави.
Олег Репецький: На жаль, ця галузь ніяким чином не врегульована по суті в Україні, хоча вона є дуже економічно приваблива. Це одночасно є надзвичайна форма впливу на свідомість українців потужна.
Тим не менше, як це не парадоксально, у нас сьогодні по суті в державі ніякого навіть відомства, яке займалося б цією важливою. Я повторюю, в економічному і культурно-політичному аспекті, що по суті ніхто не займається.
Ірина Біла: Нині єдиний державний орган, який повинен контролювати, зокрема, телерадіомузичний простір, і слідкувати за дотриманням там законодавства, - це Нацрада з питань телебачення та радіомовлення. Однак вона цього не робить, не зважаючи чинні повноваження і наявні можливості. У цьому переконаний речник цієї установи Микола Гриценко.
Микола Гриценко: Делікатність в тому, що я працюю в цьому органі вже 13 років, я бачу, що ці важелі, які є законом визначені в Національній раді, вони, на жаль, нею не використовуються. Це моя особиста думка. Я нею поділився. І за неї отримав догану на сьогоднішній день.
Ірина Біла: Ситуація за останні роки лише погіршилась. Так констатує Микола Гриценко. Не зважаючи, що існує квота на виконання половини пісень для українських виконавців (примітка: не україномовних), та й вона не дотримується. Але щоб довести це, то потрібно проводити моніторинг. На підставі виявлених порушень вимагати покарання винних.
Микола Гриценко: У нас здійснюється вибірковий моніторинг. Захотілося комусь перевірити канал «1+1», ну, не пустили туди, то на 2-3 дні перевірили. Це не є моніторинги, які дійсно відображають реальну картину порушень.
Ірина Біла: Але якщо за бездоганної та сумлінної роботи Нацради, ситуація може покращитися лише в телерадіопросторі країни, то вирішення проблем загалом на музичному ринку потребують значно більших зусиль.
«Але головне – це потрібне бажання і політична воля,» - наголошує член Нацради з питань культури і духовності України Олег Репецький.
Олег Репецький: Необхідна скоординована робота різних відомств: і Міністерства культури, яке має виробляти культурну політику, обов’язково мають бути залучені ті відомства, які займаються регулюванням у сфері авторських прав, суміжних прав і злагодженої роботи і ВР, і Кабміну по якнайшвидшому впровадженню тих законів, які б здійснили регулювання в цій галузі.
Для цього потрібна політична воля. Якщо вона буде, а в мене таке враження, що вона є, тому що і програма уряду, яка зараз розробляється, проект поданий, і позиція Президента, і більшості, вона полягає в тому, що треба навести лад в цій сфері.
Тому якщо ця злагоджена робота буде проходити і надалі, то я переконаний в тому, що зрушення відбудуться, і ми через певний час будемо жити в нормальному мовному і культурному середовищі українському.
Ірина Біла: На оптимістичній ноті сподівання і віри в краще майбутнє українського музичного ринку і простору програма «Нова Україна» завершила ефірний час.