Сьогодні – 90-та річниця вшанування героїв Крут

Іще задовго до самого села рекламні щити з написом «Вшануймо героїв Крут» вказують, що їдемо у правильному напрямку. Минувши залізницю, ліворуч бачимо курган та пам’ятник героям Крут.

Навпроти великий пустий майданчик із робочим вагончиком. Після декількох актів вандалізму тепер на сторожі меморіального комплексу двоє правоохоронців цілодобово.

У сільській раді сусіднього села кажуть: складно пригадати такий день, коли б до пам’ятників ніхто не приїхав. Навіть за радянської влади люди говорили про Крути, тільки між собою і тихо.

«Спочатку взагалі поставили такий маленький хрестик, дерев’яний. Збили з чого-небудь. І як оцей хрестик з’явився, тоді люди почали між собою говорити і стали їздити люди, не масово, звичайно», – пригадують у сільраді.

Курган – високий земляний насип із хрестом – з’явився тут іще на початку Незалежності. Під ним 27 стовпчиків, де написано про вдячність студентам від кожної області України.

Меморіальний комплекс іще будують

Зовсім поряд новий пам’ятник у формі червоної колони, схожої на колони київського університету імені Шевченка. Якщо пройтись далі, можна побачити невелике озеро у формі хреста.

Голова Борзнянської районної ради Анатолій Хавило розповідає, що на берегах посаджені кущі калини, і через декілька років, саме в цю пору, вони всі будуть рясніти червоними ягодами.

Сам меморіальний комплекс іще не закінчений, пояснює Анатолій Хавило. Тут мають бути два ряди старих вагонів, в яких організують музей. Виявилось, що знайти сьогодні вагони тих часів досить складно.

Із кожним роком пам’ятне місце доповнюється якоюсь новою деталлю, от тільки погода 29 січня завжди залишається незмінною, каже Анатолій Хавило.

«І кожного року оце ось така погода. До сьогоднішнього дня ви подивіться, яка погода була: тепло, ні вітру, ні снігу. Наче символ якийсь – 29 січня завжди мете сніг».

Із близько 300 вояків під Крутами, 17 більшовики взяли в полон і розстріляли поряд із місцем бою. Через декілька днів місцеві селяни вночі позабирали тіла хлопців із поля й поховали у сусідньому селі.

У селі пам’ятають героїв

Іван Костюк розповідає, що його мати також була там і описувала йому ще в дитинстві ті події.

«Викопали велику братську могилу, народ сходився, заслали низ полотном, їх поклали, вони були в самій білизні – хто з них одяг познімав, невідомо. Полотном накрили, прикидали землею та поставили два великі хрести. Хрести ті я знаю, бо вони ще довго стояли після війни», – пригадує він.

Іван Костюк каже: материна розповідь не збігається з офіційною версією: «Мати казала так – ніякого великого бою тут не було, а тільки стояв більшовицький броньований поїзд і бив по Крутах».

Учителька Крутської середньої школи Валентина Сергіївна викладає фізику, але не гірше за будь-якого історика знає перебіг подій під Крутами. На її думку, бій був, і дуже запеклий. Адже загалом 600 вояків майже на цілий день затримали шеститисячну більшовицьку армію.

«Один із учасників бою, Ігор Лоський, говорить, що коли був даний наказ юнакам відступати, то поки він дійшов до студентів, то ті вже сприйняли його як наступати і через те кинулись у багнетну атаку», – каже вчителька.

У самій школі про Крути знають навіть першокласники. Висить стіннівка, вірші, присвячені воякам, періодично влаштовуються на екскурсії. Меншим дітям, які ще не вивчали на уроках бій під Крутами, вдома про подвиг студентів розповідають батьки.

Сьогодні до меморіалу пам’яті героїв Крут приїдуть із різних областей, буде і молебень, і мітинг, а людей не пару десятків, а тисячі.

Матеріали до теми: • Коли ж нарешті з’являться в Україні книжка і фільм про події під Крутами? Хто перешкоджає? • Уроки Крут (аналіз)