Юлія Рацибарська Дніпропетровськ, 25 січня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – «Пам’ять, події та персоналії» – так називається проект відродження історичної пам’яті, що стартував у Дніпропетровську. Упродовж двох років на будівлях та спорудах міста мають встановити десятки нових меморіальних дощок, присвячених, на відміну від більшості нині існуючих, не діячам компартійної епохи, а видатним людям краю та України. Проект «Пам’ять, події та персоналії» ініціювали місцеві історики та доброчинники.
Повернути містові історичну пам’ять і встановити меморіальні знаки на честь усіх видатних земляків, патріотів краю та України, чиї імена незаслужено забули, а то й навмисно замовчували – ось головна мета проекту «Пам’ять, події та персоналії».
Один із ентузіастів, доктор історичних наук професор Варфоломій Савчук переконаний: проект допоможе «заповнити нішу», фактично видалену з історії міста ХХ століття – через сформований стереотип Дніпропетровська як промислового центру майже повністю було загублено гуманітарну складову його історії.
Програми вшанування не було – тепер буде
Визначні громадсько-політичні діячі, педагоги, архітектори, краєзнавці й досі залишаються не знаними, каже Варфоломій Савчук: «Гуманітарна сфера, сфера увічнення пам’яті наших земляків, які були тут, які залишили слід у місті, якось зараз не популярна. Немає ані якоїсь владної програми, ані приватної».
За програмою, яку розробили історики та краєзнавці, уже цього року в місті з’являться меморіальні дошки або барельєфи на честь дев’ятьох визначних людей. Найближчим часом планують встановити таблички, присвячені письменникові Валер’яну Підмогильному – на будівлі літературного музею, історику Дмитрові Яворницькому – на колишньому «Українському будинку», архітекторові Дмитру Скоробагатову – на будинку в центрі міста, де він мешкав.
Про головні критерії відбору розповів фахівець Центру охорони історико-культурних цінностей Валентин Старостін: «У першу чергу це люди, які багато зробили для нашого міста. Вони можуть не бути всесвітньо відомими, але для нашого міста – знакові, і навпаки – які стали знаковими для світу, для України».
Сьогодні – «останній шанс»
Крім популяризації визначних земляків, ініціатори проекту сподіваються ще й на те, що меморіальні дошки стануть своєрідними «охоронними грамотами» для старих будівель, допоможуть захистити те, що нищиться заради нових будинків та торговельних центрів.
Директор літературного музею Олена Аліванцева вважає, що сьогодні – «останній шанс встигнути врятувати те, що безжально знищується»: «Знищується історична пам’ять міста, будівлі, стирається історія».
Що ж до практичної реалізації задуму, то, як і належить за законом, дозволи на встановлення меморіальних дощок науковці проситимуть у місцевої влади. Вони сподіваються, що для відмови не буде підстав: художньою якістю пам’ятних знаків опікуються фахівці.