18 січня Україна передала до штабу НАТО прохання надати їй План дій щодо членства (ПДЧ) вже на квітневому саміті НАТО в Бухаресті. Лист до Генсека НАТО Яапа де Хоопа Схеффера підписали Президент Віктор Ющенко, Прем’єр Юлія Тимошенко та Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк.
Від 20 до 30 відсотків українців підтримують членство у НАТО вже сьогодні. Стільки ж ще не визначилися, а близько половини – проти.
Український Президент Віктор Ющенко заявив, що «без всенародного референдуму ніхто не піде ні в НАТО, ні в ЄС, ні в будь-яку іншу міжнародну інституцію, яка потребує згоди громадськості». В Україні, за Конституцією, на референдум виносять питання зміни території України (Ст. 73), зміни конституційного ладу чи самовизначення України щодо входження до державних, федеративних і конфедеративних утворень (Ст.5).
НАТО – справа інша...
Питання НАТО чи СОТ не є такими, щоб вирішувати на референдумі. Навіть питання розміщення іноземних військ на території України (військ НАТО) сьогодні не стоїть. Необов’язковим воно є і після вступу України до Альянсу.
Комуністи обґрунтовують необхідність референдуму Декларацією про державну незалежність України, але саме Конституція є сьогодні головною правовою основою вирішення цих проблем.
Лідер Партії регіонів Віктор Янукович висловив своє особливе ставлення до листа щодо ПДЧ: «Якби рішення було прозорим і чесним, такої реакції не було б», – сказав він. І взагалі, в Партії регіонів далеко не всі наполягають на проведенні референдуму щодо НАТО. Секретарем РНБО є представниця цієї партії Раїса Богатирьова.
І всі знають: ні за основами воєнної, оборонної доктрини України, де вступ до Альянсу є однією зі стратегічних цілей держави, ні за статутом НАТО референдум не є обов’язковим. Референдуми проводили лише три країни з 26 членів НАТО: Словаччина, Словенія і Угорщина.
Іспанія у 1986 році проводила референдум щодо продовження її членства у Альянсі.
У Словаччині в 1998-99 роках вступ до НАТО підтримувало не більше 30 відсотків, а в 2004 році – вже понад 60 відсотків. В Угорщині на референдумі 1997 року взяло участь трохи більше 40 відсотків населення і 85 відсотків висловилися за вступ до Альянсу.
У Словенії на референдумі 2003 року за вступ до ЄС висловилися 89 відсотків громадян, до НАТО – лише 66.
Експерти кажуть, що ті 10 відсотків громадян України, які бувають на заході Європи, чітко знають, чому вони за членство України в НАТО. Вони чітко розуміють, що високі стандарти життя в країнах ЄС і НАТО – це і є головна причина.
Як довго триватиме ПДЧ для України?
Відомо: чи не ключову роль у рішеннях НАТО відіграють США. На думку колишнього міністра оборони України Анатолія Гриценка, існує 70% гарантій того, що Україна отримає ПДЧ у Бухаресті. І те, що інформацію щодо листа керівників України з проханням надати ПДЧ оприлюднив саме Річард Луґар, співголова комітету із закордонних справ Сенату Конгресу США, не є таким уже й випадковим. Луґар також сказав, що Україна може виконувати ПДЧ від кількох місяців до кількох років. І той факт, що Україну Дім Свободи США визнав єдиною вільною країною на пострадянських теренах (крім, звісно, країн Балтії), і те, що Україна стає у лютому членом СОТ, а до квітня вирішує в основному питання про новий Договір з ЄС, багато означатиме на квітневому саміті у Бухаресті в сенсі надання ПДЧ Україні.
Якщо так, тоді питання лише в одному: як довго триватиме виконання Києвом ПДЧ? Такі країни, як Албанія, Хорватія чи Македонія, виконують ПДЧ вже 8-10 років і їх ще не запросили до Альянсу. Польща ж, Чехія, Угорщина вступили до НАТО у 1999 році, для яких ПДЧ було лише формальністю, яку вони минули.
Якщо Україна піде прискореним шляхом, то вже у 2010 році вона може стати членом НАТО. Якщо ж виконання ПДЧ розтягнеться у зв’язку, наприклад, зі внутрішніми політичними подіями, то тоді членства можна чекати лише у 2016-18 роках.