Василь Зілгалов Прага, 16 січня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Кріс Волкер, директор американського дослідницького центру Freedom House (Дому Свободи), розповів Радіо Свобода про деякі деталі нового звіту цього центру, де йдеться про стан демократії і свободи громадян у 193 країнах світу станом на 2007 рік.
Р.С.: Пане Волкер, чому ситуація з суспільною свободою у державах колишнього СРСР стала за останні два роки гіршою?
Кріс Волкер: У тій частині, яку ми характеризуємо як авторитарне ядро регіону, спостерігалася тенденція до погіршення стану свобод. Тобто, більшість країн цього регіону знизили показники розвитку свободи за 2007 рік. Буде справедливим сказати, що країнам колишнього СРСР серйозно не вистачає свободи. З 12 колишніх республік СРСР, окрім Балтії, сім оцінені Домом Свободи, як «не вільні», чотири – «частково вільні» і лише одна – Україна – «вільна». Так що картина зі свободою у цьому регіоні світу є зобов’язуючою.
Р.С.: В яких із цих країн у 2007 році відбулися найдраматичніші зміни стосовно розуміння суспільних свобод?
Кріс Волкер: У цьому регіоні можна виділити три чи не найгірших за показниками свобод держави: Білорусь, Туркменистан та Узбекистан. Це «найгірші серед гірших» у переліку 193 держав, які ми досліджуємо... Так, ми маємо тут одну вільну країну регіону колишнього СРСР, це Україна, яка продовжує стабільно досягати успіхів, незважаючи ні на що. Вона дотримувалася у постпомаранчевий період, як заповіді, чесних і мирних виборів, де всі учасники визнавали їхні результати. Це єдина країна на пострадянських теренах, де виборами не маніпулювали. Звичайно, те що ми бачили в Росії впродовж минулого року змушує констатувати, що 2007 став роком авторитарної консолідації цієї країни, зокрема якщо взяти грудневі парламентські вибори, які були зманіпульовані...Стало також зрозуміло, що пересічні росіяни не матимуть можливості відкрито і вільно брати участь у наступних виборах Президента Росії.
Р.С.: За минулі три роки Україну і Грузію часто ставили поруч у контексті рівнів свободи. Але цього не сталося у 2007 році. Що відбулося в Грузії?
Кріс Волкер: Є чіткі відмінності між грузинським та українським прикладами... В українському варіанті ми маємо багато політичних гравців, які мають чіткі програми, часто протилежні одна одній, і ці гравці достатньо сильні, щоб конкурувати між собою. Один же з головних викликів грузинського врегулювання – відсутність розвинутої і зрілої опозиції, яка могла б заперечити політичну владу в цій країні в особі сильної харизматичної постаті... Постаті, яка зіштовхнулася зі значними труднощами у просуванні серйозних реформ...У Грузії немає такого ступеня політичного змагання, яке ми спостерігаємо в Україні.
Р.С.: Чи може Дім Свободи сказати про практичний вплив його звітів на політичну активність у державах, які досліджуються?
Кріс Волкер: Я думаю, ми вже досягли того, що у значній частині країн на основі наших матеріалів відбуваються масштабні дебати. А ці дискусії сприяють місцевим громадянським суспільствам визначити, де є проблеми, що необхідно вдосконалювати, до яких кроків вдатися. А це дає дуже важливі сподівання на майбутнє.
Кріс Волкер: У тій частині, яку ми характеризуємо як авторитарне ядро регіону, спостерігалася тенденція до погіршення стану свобод. Тобто, більшість країн цього регіону знизили показники розвитку свободи за 2007 рік. Буде справедливим сказати, що країнам колишнього СРСР серйозно не вистачає свободи. З 12 колишніх республік СРСР, окрім Балтії, сім оцінені Домом Свободи, як «не вільні», чотири – «частково вільні» і лише одна – Україна – «вільна». Так що картина зі свободою у цьому регіоні світу є зобов’язуючою.
Р.С.: В яких із цих країн у 2007 році відбулися найдраматичніші зміни стосовно розуміння суспільних свобод?
Кріс Волкер: У цьому регіоні можна виділити три чи не найгірших за показниками свобод держави: Білорусь, Туркменистан та Узбекистан. Це «найгірші серед гірших» у переліку 193 держав, які ми досліджуємо... Так, ми маємо тут одну вільну країну регіону колишнього СРСР, це Україна, яка продовжує стабільно досягати успіхів, незважаючи ні на що. Вона дотримувалася у постпомаранчевий період, як заповіді, чесних і мирних виборів, де всі учасники визнавали їхні результати. Це єдина країна на пострадянських теренах, де виборами не маніпулювали. Звичайно, те що ми бачили в Росії впродовж минулого року змушує констатувати, що 2007 став роком авторитарної консолідації цієї країни, зокрема якщо взяти грудневі парламентські вибори, які були зманіпульовані...Стало також зрозуміло, що пересічні росіяни не матимуть можливості відкрито і вільно брати участь у наступних виборах Президента Росії.
Р.С.: За минулі три роки Україну і Грузію часто ставили поруч у контексті рівнів свободи. Але цього не сталося у 2007 році. Що відбулося в Грузії?
Кріс Волкер: Є чіткі відмінності між грузинським та українським прикладами... В українському варіанті ми маємо багато політичних гравців, які мають чіткі програми, часто протилежні одна одній, і ці гравці достатньо сильні, щоб конкурувати між собою. Один же з головних викликів грузинського врегулювання – відсутність розвинутої і зрілої опозиції, яка могла б заперечити політичну владу в цій країні в особі сильної харизматичної постаті... Постаті, яка зіштовхнулася зі значними труднощами у просуванні серйозних реформ...У Грузії немає такого ступеня політичного змагання, яке ми спостерігаємо в Україні.
Р.С.: Чи може Дім Свободи сказати про практичний вплив його звітів на політичну активність у державах, які досліджуються?
Кріс Волкер: Я думаю, ми вже досягли того, що у значній частині країн на основі наших матеріалів відбуваються масштабні дебати. А ці дискусії сприяють місцевим громадянським суспільствам визначити, де є проблеми, що необхідно вдосконалювати, до яких кроків вдатися. А це дає дуже важливі сподівання на майбутнє.