Галина Добош Івано-Франківськ, 27 грудня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Все активніше чорнобильці починають відстоювати у судах свої права на соціальні гарантії і компенсації. Але виграш одного може викликати блокування інших соціальних програм. Місцеві органи соцзахисту стають заручниками такої ситуації і вважають себе без вини винними.
Хоча Тетяна працює бібліотекарем, вона вільно оперує юридичними термінами і непогано орієнтується в різних законах, постановах, указах. На суди доводиться ходити і їздити часто: терези правосуддя то схиляються на її сторону, то ні. У жінки з трьох дітей двоє менших – 16-річний син і 14-річна донька – мають інвалідність, пов’язану з наслідками аварії на ЧАЕС, бо народились від тата-чорнобильця першої категорії. Лише два роки, як ходять до школи, до того вчилися за індивідуальною формою – додому приходило 14 вчителів. Часто хворіють бронхітами і пневмоніями, у сина астма, та пані Тетяна воліє в лікарню їх не класти, щоб «не підхопили ще якусь інфекцію». Вважає, що всі ці роки від встановлення інвалідності (це вже 10 років) їй неправильно нараховували гроші на харчування дітей – через те і судиться.
Тетяна: «Нараховують дітям з розрахунку 50 гривень пропорційно дням навчання в школі. Тобто, якщо дитина відвідувала школу 14 днів, цих 50 гривень ділять пропорційно робочим дням місяця і множать на дні навчального процесу. Це може бути і менше 50, і половина, і 40. Що за ці гроші можна купити дитині? Кілограм м’яса купити, одну рибину... І м’ясо, і сир, і риба, і соки, і овочі, і фрукти – мало б усе входити в раціон. Є норми, розроблені Міністерством охорони здоров’я, фізіологічні норми із забезпечення продуктами харчування дітей-інвалідів. От із цих норм має держава і виплачувати компенсацію на харчування. По аудиту зробленому – 543 гривні на місяць. Є різниця: 50 гривень і 543 гривні? От на кому економиться? Надоїло все».
Одному все, іншим нічого?
Ще кілька років тому на Прикарпатті такі судові позови були поодинокі, тепер рахунок іде на десятки. Найбільше це позови чорнобильців. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає одні компенсаційні виплати, а в Державному бюджеті вони не закладені. Та й в самому законі є суперечності. Ще більше ускладнилася ситуація, коли Конституційний суд за поданням 46 народних депутатів визнав неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007» щодо деяких виплат. Наступним кроком мало б бути внесення змін до Держбюджету, які забезпечили б ці виплати. Та цього не було зроблено. Біда в тому, що виграш однієї людини може завершитись блокуванням рахунків, і тоді не йдуть виплати іншим, зазначає Зіновій Никорак, начальник відділу захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальних гарантій головного управління праці і соціального захисту населення облдержадміністрації.
Зіновій Никорак: «Я, скажімо, за те, щоб усім, не тільки постраждалим громадянам, а й іншим, згідно з чинним законодавством, виплачувались усі компенсації у належних розмірах, але я не можу погодитись із тим, щоб виплачувались компенсації одній особі за рахунок ста інших, бо таким чином ми порушуємо інші положення Конституції, які говорять про рівність громадян у правах».
Заручники... суддів і законів
Судові колізії виникають саме через оту неузгодженість законів. Є нормативні документи про соціальні виплати і є державний бюджет на той чи інший рік (теж закон). І якщо в ньому кошти на ці виплати не закладені, то чим винні на місцях? Як це людям пояснити? Начальник обласного управління соцзахисту Іван Шовковий, схоже, від судів утомився.
Іван Шовковий: «Справа в тому, що в нас суди дуже незалежні. Ні від кого, і від правди досить часто також. Я ж стою на стороні тих людей. З другої сторони, я можу діяти тільки в межах чинного законодавства. Те, що Кабінет Міністрів чи закон не передбачив, то я в чому винний? Я маю ті гроші, що маю, інших не маю».
Очевидно, при розробці закону про статус постраждалих від Чорнобильської катастрофи законодавці не могли передбачити усіх наслідків функціонування закону впродовж багатьох років, та й ріст цих виплат виявився непередбачуваним, вважає Зіновій Никорак.
«Просто державний бюджет не забезпечує виплати всім громадянам соціальних гарантій і виплат у тому розмірі, який передбачає закон. Тобто, закон робився з найкращими намірами вирішити всі соціальні проблеми постраждалого населення. Боюсь, що вийшло, як у поговірці: благими намірами дорога до пекла вимощена. Передбачили все, крім одного питання: хто і за рахунок чого буде забезпечувати ці соціальні гарантії. Зараз гарантом цих пільг і компенсацій є держава, яка не спроможна їх оплатити. І десь виходить такий дуалізм», – скаржиться Зіновій Никорак.
А мама Тетяна і сама не дуже вірить, що отримає ті гроші повністю, якщо навіть і переможе в суді останньої інстанції. Але каже: то вже справа принципу. І має образу на державу.
Тетяна: «Нараховують дітям з розрахунку 50 гривень пропорційно дням навчання в школі. Тобто, якщо дитина відвідувала школу 14 днів, цих 50 гривень ділять пропорційно робочим дням місяця і множать на дні навчального процесу. Це може бути і менше 50, і половина, і 40. Що за ці гроші можна купити дитині? Кілограм м’яса купити, одну рибину... І м’ясо, і сир, і риба, і соки, і овочі, і фрукти – мало б усе входити в раціон. Є норми, розроблені Міністерством охорони здоров’я, фізіологічні норми із забезпечення продуктами харчування дітей-інвалідів. От із цих норм має держава і виплачувати компенсацію на харчування. По аудиту зробленому – 543 гривні на місяць. Є різниця: 50 гривень і 543 гривні? От на кому економиться? Надоїло все».
Одному все, іншим нічого?
Ще кілька років тому на Прикарпатті такі судові позови були поодинокі, тепер рахунок іде на десятки. Найбільше це позови чорнобильців. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає одні компенсаційні виплати, а в Державному бюджеті вони не закладені. Та й в самому законі є суперечності. Ще більше ускладнилася ситуація, коли Конституційний суд за поданням 46 народних депутатів визнав неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007» щодо деяких виплат. Наступним кроком мало б бути внесення змін до Держбюджету, які забезпечили б ці виплати. Та цього не було зроблено. Біда в тому, що виграш однієї людини може завершитись блокуванням рахунків, і тоді не йдуть виплати іншим, зазначає Зіновій Никорак, начальник відділу захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальних гарантій головного управління праці і соціального захисту населення облдержадміністрації.
Зіновій Никорак: «Я, скажімо, за те, щоб усім, не тільки постраждалим громадянам, а й іншим, згідно з чинним законодавством, виплачувались усі компенсації у належних розмірах, але я не можу погодитись із тим, щоб виплачувались компенсації одній особі за рахунок ста інших, бо таким чином ми порушуємо інші положення Конституції, які говорять про рівність громадян у правах».
Заручники... суддів і законів
Судові колізії виникають саме через оту неузгодженість законів. Є нормативні документи про соціальні виплати і є державний бюджет на той чи інший рік (теж закон). І якщо в ньому кошти на ці виплати не закладені, то чим винні на місцях? Як це людям пояснити? Начальник обласного управління соцзахисту Іван Шовковий, схоже, від судів утомився.
Іван Шовковий: «Справа в тому, що в нас суди дуже незалежні. Ні від кого, і від правди досить часто також. Я ж стою на стороні тих людей. З другої сторони, я можу діяти тільки в межах чинного законодавства. Те, що Кабінет Міністрів чи закон не передбачив, то я в чому винний? Я маю ті гроші, що маю, інших не маю».
Очевидно, при розробці закону про статус постраждалих від Чорнобильської катастрофи законодавці не могли передбачити усіх наслідків функціонування закону впродовж багатьох років, та й ріст цих виплат виявився непередбачуваним, вважає Зіновій Никорак.
«Просто державний бюджет не забезпечує виплати всім громадянам соціальних гарантій і виплат у тому розмірі, який передбачає закон. Тобто, закон робився з найкращими намірами вирішити всі соціальні проблеми постраждалого населення. Боюсь, що вийшло, як у поговірці: благими намірами дорога до пекла вимощена. Передбачили все, крім одного питання: хто і за рахунок чого буде забезпечувати ці соціальні гарантії. Зараз гарантом цих пільг і компенсацій є держава, яка не спроможна їх оплатити. І десь виходить такий дуалізм», – скаржиться Зіновій Никорак.
А мама Тетяна і сама не дуже вірить, що отримає ті гроші повністю, якщо навіть і переможе в суді останньої інстанції. Але каже: то вже справа принципу. І має образу на державу.