Київ, 24 грудня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – «До келиха щастя припали народу уста» – вірш із такими словами Володимир Сосюра надрукував 1938 року, коли 223 українські письменники вже були розстріляні або ув’язнені. Але одночасно з поезіями про чекістів, Леніна та Сталіна Сосюра потайки писав поему «Мазепа», опубліковану лише через чверть століття після смерті самого поета. Він народився цього дня 110 років тому.
Володимир Сосюра народився о 10-й годині ранку 25 грудня 1897 року у селищі Дебальцеве на Донбасі. Серед його предків були українці, французи, євреї, серби, угорці, росіяни та черкеси.
Восени 1918 року Сосюра у складі робітничого загону брав участь у повстанні проти гетьмана, а взимку вступив добровольцем до Армії Української Народної Республіки. Через рік Сосюра потрапив у полон до денікінців і був засуджений до розстрілу, однак дивом залишився живий.
1920 року Сосюра був мобілізований до Червоної армії, тоді ж він вступив до Комуністичної партії. За кілька років Сосюра став провідним радянським поетом. Попри це, влада заборонила його книгу «Серце», 1934 року поет був виключений із партії і потрапив до психіатричної лікарні, а його дружина – відправлена до концтабору.
Кілька віршів Сосюри стали піснями, а найвідомішими його творами були поема «Червона зима» та вірш «Любіть Україну», за який комуністична критика оголосила поета українським буржуазним націоналістом.
«Любіть Україну, як сонце, любіть, Як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і радості мить, любіть у годину негоди».
Загалом Володимир Сосюра видав близько 40 збірок поезій. Водночас поет упродовж 30 років потай писав поеми «Розстріляне безсмертя» та «Мазепа». Вони були опубліковані через 23 роки після смерті автора.
«Німій, одуреній, забитій, Невже не встать тобі від ран? Москві та Жечі Посполитій Колись жбурнув тебе Богдан.
А потім хтів тобі Мазепа Від серця щирого добра… Його ж ти зрадила і степом Пішла рабинею Петра».
Восени 1918 року Сосюра у складі робітничого загону брав участь у повстанні проти гетьмана, а взимку вступив добровольцем до Армії Української Народної Республіки. Через рік Сосюра потрапив у полон до денікінців і був засуджений до розстрілу, однак дивом залишився живий.
1920 року Сосюра був мобілізований до Червоної армії, тоді ж він вступив до Комуністичної партії. За кілька років Сосюра став провідним радянським поетом. Попри це, влада заборонила його книгу «Серце», 1934 року поет був виключений із партії і потрапив до психіатричної лікарні, а його дружина – відправлена до концтабору.
Кілька віршів Сосюри стали піснями, а найвідомішими його творами були поема «Червона зима» та вірш «Любіть Україну», за який комуністична критика оголосила поета українським буржуазним націоналістом.
«Любіть Україну, як сонце, любіть, Як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і радості мить, любіть у годину негоди».
Загалом Володимир Сосюра видав близько 40 збірок поезій. Водночас поет упродовж 30 років потай писав поеми «Розстріляне безсмертя» та «Мазепа». Вони були опубліковані через 23 роки після смерті автора.
«Німій, одуреній, забитій, Невже не встать тобі від ран? Москві та Жечі Посполитій Колись жбурнув тебе Богдан.
А потім хтів тобі Мазепа Від серця щирого добра… Його ж ти зрадила і степом Пішла рабинею Петра».