Чи стане Святий Миколай українським Дідом Морозом?

За чотири роки Святий Миколай отримав понад вісім тисяч листів. У них і звичайні дитячі бажання про іграшки чи й про мобілку, і прохання повернути із заробітків маму чи тата.

Пишуть навіть літні люди – не тому, що вірять у казку, а через брак спілкування. Бо вважається, що Микола Чудотворець – то покровитель знедолених, немічних, дітей і ремесел.

Не казковий герой, а справді святий, наголошує Мирослав Соколюк, який кілька років виконує цю місію з благословення священиків трьох конфесій.

Микола Чудотворець був першим

«Усі ці персонажі – такі як Дід Мороз, Мош-Кречун у Молдові, Пер-Ноель, Санта-Клаус – всі з’явились як послідовники Миколая. Першим добро почав робити Миколай. І всі вони відтворюють дії Миколая. Навіть коли ми були в гостях у російського Діда Мороза у Великому Устюзі, то коли він сідав на трон, то сів нижче, а мене посадив вище. Святий Миколай – це є віра і православних, і греко-католиків, і католиків», – розповідає Мирослав Соколюк.

Святий Миколай, на відміну від Діда-Мороза чи Санта-Клауса, має на посоху хрест і дзвіночок. За помічників у нього не Снігуронька, а двоє дітей-ангеликів. Живе в гуцульському будинку під горою Кліфа, де має робочий кабінет для перегляду пошти, музей новорічно-різдвяної іграшки, майстер-класи, де ці іграшки діти самі можуть зробити, ігровий майданчик. Є сани і бричка – це вже як снігу буде.

У цьому році тут, у садибі, відкриють спальню Святого Миколая, в’їзну арку, благодзвін, сцену. Діятиме сім казкових станцій – «Рукавичка», «У лисички-сестрички», «Білосніжка» і т.д. А ще запалає біля садиби миколаївська ватра, де спалюватимуть різочки – оті, для нечемних дітей, каже завідувачка відділу рекреації і екологічної світи Анастасія Костюк.

«Навколо ватри буде не 12 місяців, як у Росії, а 12 чеснот: доброта, порядність, чесність… Дитина має усвідомити, що вона робила недобре, вона має позбутися назавжди, спалити ті різочки і від тої ватри, від розмови з Миколаєм бути геть інакшою», – каже вона.

До Карпат у Миколая особлива любов

У звичайному житті Миколай – це Мирослав Соколюк, директор Косівського районного центру дитячої творчості. Там працює і його дружина – керівником зразкового танцювального ансамблю «Зелений талісман». І коли в цьому році діти вийшли у фінал конкурсу «Крок до зірок», вони стверджували, що то їм допоміг Святий Миколай.

Пан Мирослав, як справжній гуцул, любить косити, на скрипці грати, вірші складати і мандрувати. На травень домовилися з білоруським Дзєдом Марозом і молдавським Мош-Кречуном піднятися на Говерлу.

До цього часу пан Мирослав, а йому вже і до піввіку недовго, з нетерпінням чекає, що ж йому принесе Миколай під подушку. А ще хоче, щоб став цей святий улюбленцем усіх українських дітей, вважаючи такий проект насамперед духовним.

Щоб діти вірили у Бога і казку

Садиба святого Миколая – це спільний проект національного природного парку «Гуцульщина», Косівського Інституту декоративно-прикладного мистецтва, центру дитячої творчості, Спілки народних майстрів та Благодійної місії Святого Миколая з Києва. За словами директора парку Василя Пророчука, вони не претендують на якусь монополію.

«Миколаїв може бути багато. Чим більше їх буде, тим краще. Щоб робили добро і приносили людям добро», – каже Василь Пророчук.

Садиба Святого Миколая працює круглорічно. Тут мріють, що буде час, коли дитячі листи, навіть без точної адреси і марки, доходитимуть до Миколая.