Кирило Булкін Київ, 14 грудня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Сьогодні на індонезійському острові Балі закінчується міжнародна конференція з проблем зміни клімату. Багато делегатів наполягають на ухваленні «Балійської дорожньої мапи», яка має розвинути Кіотський протокол – світову угоду 1997 року про боротьбу з парниковими викидами, термін дії якої спливає за чотири роки.
Новий прем’єр-міністр Австралії Кевін Рудд особисто вручив Генеральному секретареві ООН Бан Ґі-муну документ про ратифікацію його країною Кіотського протоколу.
Попередник Рудда, Джон Говард, відмовлявся приєднатися до протоколу. Тепер Рудд з гордістю говорить про рішення свого уряду: «Мій уряд зробив це, тому що ми переконані: кліматичні зміни є одним із найбільших моральних, економічних та екологічних викликів нашого часу. Австралія нині готова взяти на себе відповідальність і реагувати на цей виклик».
Навіть без підтримки Вашингтона Кіотський протокол відіграє велику роль
Утім, незмінною залишається позиція США, які досі не ратифікували протоколу. Адміністрація Буша відкидає ідею про встановлення жорстких квот на шкідливі викиди, вважаючи, що це не може бути стартовим пунктом переговорів, а лише однією з цілей.
Однак президент Центру з кліматичних змін Айлін Клауссен вважає, що навіть без підтримки Вашингтона Кіотський протокол відіграє велику роль у зміні ставлення світової спільноти до проблем клімату: «Європейська система торгівлі квотами ніколи б не була запроваджена без Кіотського протоколу. Світова бізнес-спільнота тепер має певний досвід щодо роботи зі встановленими екологічними обмеженнями, і це допомагає вести дебати на цю тему в Сполучених Штатах».
Україна має значний потенціал у торгівлі квотами
«Торгівля квотами» полягає в тому, що країна, яка зменшує викиди в атмосферу й не вибирає своїх квот, може їх продати іншій країні. Отримані за це кошти спрямовують на екологічні проекти, пояснює заступник голови Національного Агентства екологічних інвестицій України Олександр Галущенко.
«Принцип «зелених інвестицій» був запропонований на шостій сесії Конференції сторін рамкової конвенції ООН про зміну клімату у 2001-му році. Суть його полягає у тому, що кошти, отримані від передачі одиниць установленої кількості (ОУК) викидів, витрачаються виключно на впровадження екологічних проектів. Ці проекти повинні сприяти фактичному зменшенню антропогенного впливу на клімат».
Україна, завантаження промисловості якої після 1990 року зменшилося, має значний потенціал у торгівлі квотами.
Попередник Рудда, Джон Говард, відмовлявся приєднатися до протоколу. Тепер Рудд з гордістю говорить про рішення свого уряду: «Мій уряд зробив це, тому що ми переконані: кліматичні зміни є одним із найбільших моральних, економічних та екологічних викликів нашого часу. Австралія нині готова взяти на себе відповідальність і реагувати на цей виклик».
Навіть без підтримки Вашингтона Кіотський протокол відіграє велику роль
Утім, незмінною залишається позиція США, які досі не ратифікували протоколу. Адміністрація Буша відкидає ідею про встановлення жорстких квот на шкідливі викиди, вважаючи, що це не може бути стартовим пунктом переговорів, а лише однією з цілей.
Однак президент Центру з кліматичних змін Айлін Клауссен вважає, що навіть без підтримки Вашингтона Кіотський протокол відіграє велику роль у зміні ставлення світової спільноти до проблем клімату: «Європейська система торгівлі квотами ніколи б не була запроваджена без Кіотського протоколу. Світова бізнес-спільнота тепер має певний досвід щодо роботи зі встановленими екологічними обмеженнями, і це допомагає вести дебати на цю тему в Сполучених Штатах».
Україна має значний потенціал у торгівлі квотами
«Торгівля квотами» полягає в тому, що країна, яка зменшує викиди в атмосферу й не вибирає своїх квот, може їх продати іншій країні. Отримані за це кошти спрямовують на екологічні проекти, пояснює заступник голови Національного Агентства екологічних інвестицій України Олександр Галущенко.
«Принцип «зелених інвестицій» був запропонований на шостій сесії Конференції сторін рамкової конвенції ООН про зміну клімату у 2001-му році. Суть його полягає у тому, що кошти, отримані від передачі одиниць установленої кількості (ОУК) викидів, витрачаються виключно на впровадження екологічних проектів. Ці проекти повинні сприяти фактичному зменшенню антропогенного впливу на клімат».
Україна, завантаження промисловості якої після 1990 року зменшилося, має значний потенціал у торгівлі квотами.