Малкольм Маґґерідж – британський журналіст, що розповів світові правду про Голодомор

Малкольм Маґґерідж прожив довге й цікаве життя журналіста, а у час Другої світової війни – і британського розвідника. Проживши молодість з репутацією пияка, затятого курця, бабника та, початково, комуніста, він завершив його 1990 року переконаним християнином, що навернувся до релігії багато в чому під впливом матері Терези, яку сам і відкрив світові своїми репортажами з Калькутти. А ще він був плідним письменником та медіа-зіркою.

Йому пощастило: відкривши світові жахи Голодомору в Україні, які заперечували деякі його колеги західні журналісти, він залишився живий, на відміну від іншого викривача правди про голод – Ґарета Джоунса, що поплатився за це життям у молодому віці, за припущеннями, від рук агентів НКВД.

Розчарування молодого комуніста

У 29-річному віці він з дружиною 1932 року поїхав до Москви кореспондентом «Manchester Guardian». До цього його підштовхнули тодішні комуністичні симпатії. Незважаючи на молодий вік, це не було першим закордонним місцем праці для Маґґеріджа: до цього він уже встиг попрацювати в Індії та Єгипті.

У Росії він дуже швидко розчарувався в комунізмі. 1933 року він вирішив розслідувати чутки про голод в Україні. Він відправився туди, а також на Кавказ без дозволу російських властей. Свої репортажі про жахи ситуації він відправляв до «Манчестер Ґардіан» дипломатичною поштою, і це дозволило обминути цензуру. Не всі його матеріали пішли до друку, а ті, що друкувалися, вийшли під псевдонімом. Та все-таки завдяки цим статтям, а також статтям Ґарета Джоунса, з яким він познайомився в Москві, світ трохи довідався про розмах Голодомору.

Не всі писали правду про голод

Водночас народжений у Британії журналіст, московський кореспондент «Нью-Йорк Таймс» Волтер Дюранті наполегливо заперечував існування голоду. Багато хто довіряв Дюранті, він мав високу репутацію у світі журналістики. Адже 1932 року він одержав за свої репортажі про сталінські п’ятирічні плани премію Пулітцера – найвищу американську нагороду за досягнення в журналістиці. Джоунсу доводилося писати листи до газети Маґґеріджа, підтверджуючи достовірність його інформації про голод.

Тим не менше, між Маґґеріджем та «Манчестер Ґардіан» стався конфлікт щодо редакційної політики газети. Журналіст відтак почав писати сатиричний роман «Зима в Москві» (1934), в якому описав умови життя в соціалістичній утопії. Також він виступив із сатирою на західних журналістів, які відмовлялися критикувати Сталіна. Пізніше він назвав Дюранті «найбільшим брехуном, якого він будь-коли зустрічав у світі журналістики».