Інна Набока Київ, 19 листопада 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Не треба бути професійним психологом, щоб зауважити: керівна посада дуже часто змінює людину. Причому зазвичай не в кращий бік. Недаремно в народі кажуть, що влада псує людину.
Професійну деформацію особистості керівника нерідко спричиняє вже сам факт набуття людиною влади, можливість віддавати накази і керувати іншими. Досить швидко може виникнути зверхність, почуття своєї непогрішимості та геніальності, нетерпимість до іншої думки. Зникає самокритичність та вміння бачити власні помилки. Суттєвою ознакою того, що «процес пішов», є зникнення почуття гумору, самоіронії, розуміння жартів на свою адресу. Деяким управлінцям притаманна і така риса як адміністративний захват – надмірне захоплення адмініструванням, що нерідко призводить до адміністративного свавілля і зловживань владою.
Наступний цікавий феномен, пов’язаний з професійною деформацією керівників, – управлінська або ж владна ерозія. Суть цього явища полягає в тому, що з часом ефективність діяльності керівника зменшується. Навіть у гарного керівника, чим довше він працює, тим більше виникає стереотипів, все більше дається взнаки певна догматичність, рутинізація, відрив від реального життя. А відтак, йому все важче запроваджувати щось нове. Причому, що вища посада, то більша вірогідність цього процесу.
Найдієвіший спосіб протидіяти – це громадський контроль за діяльністю влади
Та головна небезпека полягає у тому, що сама влада над іншими приносить керівникові все більше насолоди, стає самоціллю та найбільшою цінністю. Його все менше цікавлять інтереси справи, а все більше – збереження і розширення своїх повноважень. Влада стає чимось на кшталт наркотика: її «дозу» потрібно весь час збільшувати.
На жаль, прояви подібної професійної деформації можна спостерігати і серед українських можновладців. Не рідкість вони і серед політиків. Щоб уникнути або принаймні зменшити таке «псування» влади, людство вже давно винайшло досить вдалий механізм: періодичну зміну керівництва, обмеження терміну перебування при владі. Але в нашій країні цей механізм чомусь працює не дуже успішно. Десятиліттями при владі перебувають одні й ті самі особи. А посади якщо й змінюють, то хіба що з високих чиновників у депутати і навпаки. Показовий приклад: новообрана Верховна Рада на дві третини складається з депутатів минулого скликання. А дехто з нардепів навіть пишається тим, що «відсидів» у парламенті всі 5 попередніх скликань. Такі от особливості депутатського менталітету...
Та, мабуть, найдієвіший спосіб протидіяти управлінській ерозії – це громадський контроль за діяльністю влади. Але це вже дещо інша тема.
Наступний цікавий феномен, пов’язаний з професійною деформацією керівників, – управлінська або ж владна ерозія. Суть цього явища полягає в тому, що з часом ефективність діяльності керівника зменшується. Навіть у гарного керівника, чим довше він працює, тим більше виникає стереотипів, все більше дається взнаки певна догматичність, рутинізація, відрив від реального життя. А відтак, йому все важче запроваджувати щось нове. Причому, що вища посада, то більша вірогідність цього процесу.
Найдієвіший спосіб протидіяти – це громадський контроль за діяльністю влади
Та головна небезпека полягає у тому, що сама влада над іншими приносить керівникові все більше насолоди, стає самоціллю та найбільшою цінністю. Його все менше цікавлять інтереси справи, а все більше – збереження і розширення своїх повноважень. Влада стає чимось на кшталт наркотика: її «дозу» потрібно весь час збільшувати.
На жаль, прояви подібної професійної деформації можна спостерігати і серед українських можновладців. Не рідкість вони і серед політиків. Щоб уникнути або принаймні зменшити таке «псування» влади, людство вже давно винайшло досить вдалий механізм: періодичну зміну керівництва, обмеження терміну перебування при владі. Але в нашій країні цей механізм чомусь працює не дуже успішно. Десятиліттями при владі перебувають одні й ті самі особи. А посади якщо й змінюють, то хіба що з високих чиновників у депутати і навпаки. Показовий приклад: новообрана Верховна Рада на дві третини складається з депутатів минулого скликання. А дехто з нардепів навіть пишається тим, що «відсидів» у парламенті всі 5 попередніх скликань. Такі от особливості депутатського менталітету...
Та, мабуть, найдієвіший спосіб протидіяти управлінській ерозії – це громадський контроль за діяльністю влади. Але це вже дещо інша тема.