Наталія Вікуліна Брюссель, 9 листопада 2007 (RadioSvoboda.Uа) – Євросоюз починає себе поводити таким чином, нібито він підкоряється дедалі більш самовпевненій Росії. Такого висновку дійшли автори звіту про стосунки між ЄС та Росією, опублікованого аналітичним центром – Європейською радою із закордонних відносин. Дослідники вважають, що така драматична зміна у стосунках між Брюсселем та Москвою викликана роз''єднаністю Євросоюзу та його невпевненістю у собі.
Євросоюз зазнав невдачі у формуванні спільної політики щодо Росії, а це дозволило Кремлю збільшити вплив на ЄС. Так, Москва підписала з країнами Євросоюзу двосторонні енергетичні угоди, розігрує Косовську карту, затверджує позиції у країнах, що межують і з ЄС, і з Росією, зволікає з рішенням, як запобігти розповсюдженню ядерної зброї.
Так вважають автори статті – виконавчий директор Європейської ради із закордонних відносин Марк Леонард і дослідник Ніку Попеску. За словами Леонарда, Росія викликає нині найбільше розбіжностей у Євросоюзі, але російська могутність вводить в оману, адже економіка ЄС у 15 разів потужніша, ніж російська, військовий бюджет Євросоюзу більший у 7 разів, а населення втричі більше. Тож, на його думку, якщо європейські держави об''єднаються навколо спільної стратегії, то усвідомлять, наскільки потужними вони є.
Про те, що між Москвою та Брюсселем існують складнощі, говорять нині з найвищих трибун Євросоюзу, хоча й у доволі м''якій формі. Ось що сказав у Португалії на недавньому саміті ЄС-Росія голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу: «Це правда, що між нами залишаються деякі розбіжності. Але це також правда, що існує воля подолати ці розбіжності у позитивному, конструктивному і прагматичному дусі».
Дослідники Леонард і Попеску пишуть, що уряди ЄС розриваються між двома головними підходами до Росії. Одні бачать цю країну як загрозу, яку треба стримувати, інші дивляться на Москву як на потенційного партнера, якого можна змінити завдяки поступовій інтеграції у європейську систему. За ставленням до Росії науковці розбили 27 країн ЄС на п''ять таборів. До першого належать Греція і Кіпр, так звані «троянські коні», чиї уряди часто захищають близькі до російських інтересів позиції. Автори вказують на те, що на Кіпрі зберігається велика кількість російського капіталу. Німеччина, Франція, Італія і Іспанія потрапили до табору «стратегічних партнерів», чиї уряди створили спеціальні двосторонні відносини з Росією.
«Дружні» та «холодні» прагматики
«Дружніми прагматиками» аналітики називають десять країн: Австрію, Бельгію, Болгарію, Фінляндію, Угорщину, Люксембург, Мальту, Словаччину, Словенію і Португалію. Ці країни мають менш тісні, але все ж таки важливі відносини з Кремлем, у яких бізнес-інтереси займають перше місце.
У таборі «холодних прагматиків» перебувають Чехія, Данія, Естонія, Ірландія, Латвія, Нідерланди, Швеція, Румунія і Британія. Вони надають великого значення діловим відносинам з Росією, але не утримуються від критики щодо прав людини і демократії в цій країні.
Ну, а до останнього табору, «вояків нової холодної війни», потрапили Польща і Литва, у яких відверто ворожі відносини з Москвою, вони хочуть застосувати вето, щоб заблокувати переговори ЄС з Росією про нову угоду.
Автори рекомендують Євросоюзу, серед іншого, вимагати від Москви виконання всіх прийнятих нею міжнародних угод і зобов”язань, щоб сприяти верховенству права, зробити участь Росії у саміті Великої вісімки залежною від виконання спільних з ЄС угод, надавати підтримку Туреччині, Україні та Молдові у впровадженні енергетичних стандартів ЄС.
Так вважають автори статті – виконавчий директор Європейської ради із закордонних відносин Марк Леонард і дослідник Ніку Попеску. За словами Леонарда, Росія викликає нині найбільше розбіжностей у Євросоюзі, але російська могутність вводить в оману, адже економіка ЄС у 15 разів потужніша, ніж російська, військовий бюджет Євросоюзу більший у 7 разів, а населення втричі більше. Тож, на його думку, якщо європейські держави об''єднаються навколо спільної стратегії, то усвідомлять, наскільки потужними вони є.
Про те, що між Москвою та Брюсселем існують складнощі, говорять нині з найвищих трибун Євросоюзу, хоча й у доволі м''якій формі. Ось що сказав у Португалії на недавньому саміті ЄС-Росія голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу: «Це правда, що між нами залишаються деякі розбіжності. Але це також правда, що існує воля подолати ці розбіжності у позитивному, конструктивному і прагматичному дусі».
Дослідники Леонард і Попеску пишуть, що уряди ЄС розриваються між двома головними підходами до Росії. Одні бачать цю країну як загрозу, яку треба стримувати, інші дивляться на Москву як на потенційного партнера, якого можна змінити завдяки поступовій інтеграції у європейську систему. За ставленням до Росії науковці розбили 27 країн ЄС на п''ять таборів. До першого належать Греція і Кіпр, так звані «троянські коні», чиї уряди часто захищають близькі до російських інтересів позиції. Автори вказують на те, що на Кіпрі зберігається велика кількість російського капіталу. Німеччина, Франція, Італія і Іспанія потрапили до табору «стратегічних партнерів», чиї уряди створили спеціальні двосторонні відносини з Росією.
«Дружні» та «холодні» прагматики
«Дружніми прагматиками» аналітики називають десять країн: Австрію, Бельгію, Болгарію, Фінляндію, Угорщину, Люксембург, Мальту, Словаччину, Словенію і Португалію. Ці країни мають менш тісні, але все ж таки важливі відносини з Кремлем, у яких бізнес-інтереси займають перше місце.
У таборі «холодних прагматиків» перебувають Чехія, Данія, Естонія, Ірландія, Латвія, Нідерланди, Швеція, Румунія і Британія. Вони надають великого значення діловим відносинам з Росією, але не утримуються від критики щодо прав людини і демократії в цій країні.
Ну, а до останнього табору, «вояків нової холодної війни», потрапили Польща і Литва, у яких відверто ворожі відносини з Москвою, вони хочуть застосувати вето, щоб заблокувати переговори ЄС з Росією про нову угоду.
Автори рекомендують Євросоюзу, серед іншого, вимагати від Москви виконання всіх прийнятих нею міжнародних угод і зобов”язань, щоб сприяти верховенству права, зробити участь Росії у саміті Великої вісімки залежною від виконання спільних з ЄС угод, надавати підтримку Туреччині, Україні та Молдові у впровадженні енергетичних стандартів ЄС.